
4. Черговість задоволення претензій кредиторів
Грошові кошти, виручені від продажу майна банкрута, направляються на задоволення претензій кредиторів.
По-перше, задовольняються вимоги, забезпечені заставою; здійснюється виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети; покриваються витрати, пов'язані з виробництвом справи про банкрутство в арбітражному суді, роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна.
По-друге, задовольняються вимоги, що виникли по зобов'язаннях банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства).
По-третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
По-четверте, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли по зобов'язаннях у процедурі розпорядження майном боржника або в процедурі санації боржника.
По-п'яте, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства.
Після задоволення претензій у зазначеній послідовності погашаються всі інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок засобів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У випадку недостатності майна для повного задоволення усіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно належному кожному кредиторові сумі.
Вимоги, пред'явлені після закінчення терміну, установленого для їхньої подачі, не розглядаються, і відповідні борги вважаються погашеними.
Якщо після задоволення усіх вимог кредиторів у боржника не залишилося майна, то господарський суд виносить рішення про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Якщо майно залишилося, то боржник вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність.
Основна мета банкрутства — не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів через визнання боржника банкрутом. Тобто банкрутство не є самоціллю, а тільки засобом для позбавлення боргів.
Деякі підприємці з порушенням вимог чинного законодавства намагаються скористатися цим інструментом з метою ухилення від повернення розтрачених, а іноді і прихованих грошей, як державі, так і підприємцям, У випадках, коли несумлінний підприємець оголошує себе банкрутом з метою приховати незаконну витрату грошей не за призначенням, у тому числі їхнє розкрадання, з метою ліквідувати, реорганізувати або приватизувати суб'єкт підприємницької діяльності зі зміною форм власності, це є фіктивним банкрутством, що тягне за собою кримінальну відповідальність.
Передбачено кримінальну відповідальність також за навмисне приховування банкрутства, суть якого полягає в наданні кредиторові недостовірної інформації про стан суб'єкта підприємництва, що свідчать про його заможність виконувати свої зобов'язання перед кредиторами, тобто приховання фінансової неплатоспроможності.