5. Основні засади гармонійного декорування в сучасному дизайні інтер'єру

Сучасний дизайн інтер'єру приміщення вимагає передусім створення його цілісного "образу", котрий Грунтуватиметься на певній ідеї - смакові його господаря чи його бажанні сформувати якийсь "міф", "легенду" житла. Кімна­та, оселя, внутрішній простір будівлі загалом мають бути цілісним в ідейно-художньому відношенні ансамблем.

Одним із основних засобів декорування приміщення є його колорит. Ко­лір усіх складових інтер'єру формує його естетично-художню виразність. То­му, щоб досягти досконалого, гармонійного рішення інтер'єру необхідно детально продумати забарвлення всіх елементів оселі: стін, підлоги, стелі, матеріалу меблів та їх оббивки, занавісок, килимів, освітлювальних приборів, фотографій, декоративних і функціональних виробів із кераміки, металу, скла, творів мистецтва, предметів виробничого призначення (комп'ютер, телефон тощо). Намічений план слід реалізовувати без відхилень, щоб не порушувати гармонію в інтер'єрі.

При художньому оформленні приміщення можна дотримуватись засад або контрастної, або нюансної гармонії. Перша грунтується на поєднанні яск­равих холодних і теплих кольорів, насичених допоміжних тонів, темного хро­матичного та білого кольорів, світлого хроматичного та чорного тону. Напри­клад, рожевих стін, темно-синьої тканини меблів, сірої підлоги. Однак контрастна гармонія швидко виснажує нервову систему людини, стомлює її, роздратовує, якщо використовуються інтенсивні, яскраві барви. Нюансній же притаманна відсутність сильних контрастів кольорів за їх світлістю та насиче­ністю. Вона благотворно впливає на психічний стан людини. Тут великі кольо­рові поверхні забарвлюються світлими нейтральними тонами. Незначна конт­растність властива лише окремим елементам інтер'єру (наприклад, яскравим диванним подушкам, склу вітражних дверей, кольоровим цяткам на килимі абощо). При декоруванні приміщення на засадах нюансної гармонії застосову­ється поєднання, наприклад, лимонно-зеленого забарвлення стін, світло-золотистої тканини штор, темно-зеленої тканини меблів, солом'яно-жовтий тон паркетної підлоги з блідо-рожевою, сірувато-блакитною, зеленою барвою диванних подушок.

Підбір кольорів різних кімнат має обов'язково узгоджуватись із їх функціональним призначенням. Колорит і функція приміщення не повинні дисгармоніювати один з одним. Колірно досконало оформлене помешкання втрачає для людини свою загальну гармонію при неврахуванні функціональ­них процесів, яким воно відповідає. Декорована на засадах яскраво вираженої контрастної гармонії спальня, в очах свого власника набуває ознак чогось дис­гармонійного. Навіть якщо подібна ідея декорування належала саме йому і схвально спочатку ним сприймалась. Спальня - місце відпочинку. Для неї при­датні ті кольори, котрі сприяють спокійному емоційному станові людини. У ній хочеться насамперед відпочивати. До того ж тут обов'язково має враховуватись вік мешканців. Доречними в інтер'єрі спальні будуть поєднання рожевого і білого; світло-оранжевого, світло-зеленого і блакитного кольорів. Можна за­стосувати зелено-блакитний тон у комбінації з пастельним оранжевим. Людям похилого віку підійдуть поєднання світлих вохристо-жовтих, оранжевих тонів зі світло-коричневим і пастельним червоним (але останні не повинні займати більше 10-20% загальної кольорової площі). Чорно-червоний інтер'єр спальні може естетично сприйматись як щось вишукане та оригінальне. Але навряд чи психологічно імпонуватиме її мешканцям.

Кімнату для відпочинку в двох-трьох кімнатній квартирі ліпше пофар­бувати гамою світлих, пастельних, спокійних тонів, наприклад, сіро-бла­китним, сіро-зеленим та світло-жовтим, жовто-зеленим або золотисто-жовтим кольорами. Але в багатокімнатному будинку кращим буде вживання насиче­них кольорів: фіолетового, зеленого та білого; рожевого, багряного, сірого та кольору "морської хвилі" тощо. Адже ця кімната досить рідко буде використо­вуватись (у вечірні години, вихідні та святкові дні). Відмінність колористично­го рішення кімнат у даному випадку обумовлена різними вимогами стосовно їх призначення. У першому випадку основна мета декорування - створити спо­кійне, затишне приміщення для декількох членів сім'ї, в якому вони перебува­тимуть щодня. Другий приклад демонструє ситуацію періодичного викорис­тання кімнати з метою якихось урочистостей.

Дітям подобаються яскраві кольори, але в них збудлива і досить неврівноважена психіка. Через це дитячу кімнату потрібно декорувати переважно світлими тонами, їх відтінками та комбінаціями: світло-жовтим, світло-оранжевим, світло-зеленим та світло-блакитним.

У невеликій квартирі слід дуже обачно вибирати домінуючий колір су­міжних кімнат. Тут межа між окремими зонами квартири досить умовна (через відкриті двері споглядаються декілька барв). Заради загальної гармонії оселі потрібно продумувати одночасно колорит усіх кімнат. Адже колір "переті­кає" з одного приміщення в інше. Через прочинені двері одночасно спогляда­ється декілька кімнат. При неузгодженому їх колористичному рішенні у люди­ни може виникнути відчуття дискомфорту, котре засвідчує оцінку оселі як дисгармонійної, естетично не принадливої. Праця дизайнера-декоратора в та­кому випадку вважатиметься недосконалою та малоефективною.

Думка про дисгармонійну організацію внутрішнього простору квар­тири чи кімнати виникає також при порушенні узгодженості між при­значенням якогось елемента ділового, представницького або житлового інтер'єру та його колористичним рішенням. У невисокому помешканні, висота якого менша за 3,4 м, червона підлога сильно підкреслює горизонталь. Кімната немов би "сплющується". Виникає ілюзія "вдавлення" людини у під­логу. Блакитне забарвлення підлоги асоціюється з водою. І хоча таке примі­щення виглядатиме просторим, бажання довго перебувати в ньому виникатиме далеко не у кожного. Яскраві, соковиті відтінки жовтого кольору підлоги есте­тично привабливі. Кімната немов би насичується світлом і теплом. Але така підлога під ногами не завжди сприймається як щось надійне. Поступово у лю­дини формується почуття тривоги, неспокою, невпевненості. Зелене забарвлен­ня підлоги асоціюється з моріжком трави, тому така кімната сприймається по­зитивно.

При одночасному пофарбуванні хроматичним кольором стелі, підлоги і стін (або окчеюванні шпалерами) приміщення психологічно оцінюється як "ко­робка". Воно може бути красивим за декором. Але дисгармонія між естетич­ним і психологічним сприйняттям сформують враження незручності, неком-фортності житла чи ділового приміщення.

Ще гірше оцінюватиметься помешкання з незафарбованою підлогою, наприклад, паркетним покриттям, та кольоровими стелею і стінами. Воно справляє враження затісного і навіює думку про "печеру первісної людини".

Кольорові стеля і підлога роблять кімнату нижчою і більш просторою.

Забарвлені стеля і задня стіна приміщення створюють ілюзію укоро­чення кімнати в довжину і розширення в ширину.

Кольорова задня стіна виступає гарним фоном для меблів, якщо потріб­но акцентувати на ній увагу того, хто заходить у кімнату. Такий прийом є до­речним, наприклад, у представницьких приміщеннях.

Забарвлені підлога та задня стіна приміщення зосереджують увагу лю­дини на підлозі. Така кімната здається більшою, ніж є насправді.

Забарвлені стіни кімнати пастельних тонів немов би збільшують її ви­соту і, навпаки, інтенсивні - зменшують.

Пофарбування лише двох протилежних бокових стін приміщення його звужують, кімната розширюється у сторону стелі, підлоги та задньої стіни.

Приміщення з кольоровою підлогою і білими стінами створює вражен­ня просторої та широкої кімнати.

При сприйнятті простору кожна людина позасвідомо зорієнтована на те, що підлога повинна бути більш темною в порівнянні зі стінами та стелею. Підлога - це опора. Саме такий принцип просторової організації найчастіше зустрічається в природі. Ґрунт - темний, повітря - прозоре, небо - світліше за ґрунт більшу частину доби. Тому на таких засадах створений інтер'єр при­міщення оцінюватиметься як досконалий, гармонійний, принадний.

В основу творення сучасного інтер'єру покладено думку про есте­тичну принадність помешкання, котре не перевантажене великою кіль­кістю деталей. Цей принцип справедливий як для ділового, так і житлового інтер'єру. Організація внутрішнього простору кімнати вимагає дотримання принципу: гармонія - це "вишукана простота". В ній нічого не повинно бути зайвого, надмірного, непотрібного. Гармонія - це "продумана кількість пред­метів".

Приміщення, в якому, наприклад, одночасно знаходяться декілька кера­мічних напільних ваз перевантажена зайвими елементами. Для створення до­сконалого, естетично привабливого інтер'єру достатньо однієї, яка б за силу­етом, розмірами, кольором "вписувалась" та естетично облагороджувала б оселю. З цієї причини в сучасній торговельній залі доречним вважається обла­днання, "непомітне для ока", - прозорий склопластик, тонкі металеві чи де­рев'яні конструкції, заглиблення полиць, етажерок, стендів тощо у настінні ніші, пастельне чи біле забарвлення обладнання і тому подібне. Кожна складо­ва інтер'єру в сучасному дизайні покликана відігравати свою роль в організації простору кімнати. Приміщення - це оркестр, його елементи - інструменти, кожен з яких має відіграти "свою партитуру" без дисонансу.

Порушенням гармонії в сучасному оформленні інтер 'єру вважається поєднання в одному ансамблі предметів "різної ваги": відмінними за якістю, ціною матеріалів, стилістичним направленням тощо. Циновка на підлозі гар­но пасує до плетених з лози меблів, а не зроблених з капу карельської берези. Анахронізмом в інтер'єрі сприймається антикварний туалетний столик, що знаходиться в сусідстві з музичним центром. Кожна кімната має бути стиль­ною, тобто оформлюватись за певною стильовою ознакою: ретро, кантрі, гаджет, контемпорарі тощо. І будь-який предмет у ній повинен відповідати зага­льному стилістичному рішенню. До того ж стильова єдність має бути властивою усім кімнатам квартири, будинку чи офісу. Декоративні елементи, наприклад, меблева фурнітура, дверні ручки, карнизи, слід підбирати обачно і продумано. Поєднання латунних, нікельованих або алюмінієвих, металевих чи дерев'яних аксесуарів не є доречним. Кожен з них несе власне стилістичне на­вантаження.

Створення красивого та принадного інтер'єру є нелегкою справою. Тільки за умови дотримання основних принципів декорування помешкання можна створити його привабливий образ, організувати внутрішній простір осе­лі чи ділового приміщення так, щоб вони набули для людини зручної та кра­сивої форми.