Документ Microsoft Word (2)
.docНе менш активно кольороназви в ідіолекті В.Винниченка використовуються в складі порівняльних структур: ...Швидко вставши, почала знімати соломинки, які, мов золоті прикраси, висіли круг її сукні й хиталися [4, с. 40]; Князівна Еліза, рівно несучи голову, як червоний вугіль у чорному світильнику, звужує очі і знає, що скаже граф Адольф фон Елленберг [4, с. 511]; Я бачу, як відразу його лице блідне під смагою, ставши сірим, як цукровий папір [4, с. 290].
Особливу виразність у творах В.Винниченка створює ампліфікація, яка містить синтез кольоровості й метафоричності, оцінності й емоційної гами: За вікном унизу на першому плані соковито зеленіла галявина, оточена квітами, а за нею, за муром, розлягався отой самий захоплюючий краєвид: синя височінь неба, фіолетова далечінь обрію, срібна сталевість Дніпра і щедра, сяйна, золота ласка сонця на всьому [7, с. 205].
Мовотворчість В.Винниченка увиразнюють художні лексичні повтори: А на стільці, з другого боку столу, сидів з цигаркою в роті чоловік з жовто-сірим лицем, з пукатими жовтими очима, з жовто-брунатними вусами, весь ніби прокопчений жовтим димом [7, с. 214]; Світло сірника на мент освітлює великий вогкий на крилах ніс... [4, с. 593]; Нудно, скупо, хилитливо трусяться жовтим світлом свічки [4, с. 855]; ...І жовті дротяні вуса так виразно жовтіють на червоності... [4, с. 785].
Контексти В.Винниченка репрезентують притаманні українській мові необмежені образно-виражальні можливості назв кольорів та їхніх відтінків. Зокрема, важливу стилістичну функцію відіграють відносні прикметники для позначення кольорів. У мовотворчості В.Винниченка такі оякіснені прикметники виступають активними чинниками відтворення природної тональності: Кишуща маса крапель водоспаду щораз ширше й ширше розливається на полі, вже от-от досягне фіалкового тону лісів [4, с. 862]; Довго стоїть [принц Георг], потім рішуче відходить, стає біля столу й обводить усю Раду сталевими, впертими очима [4, с. 814]; Так само в екстазі тягнеться вгору біло-рожеве мармурове тіло [4, с. 772]; Сузанна щось шепоче сусідові справа, скручено повернувши до Макса оголену обточену спину з пухнастим темно-бронзовим шовком волосся на шиї [4, с. 735]; Потьмянів, принишк скляний блиск дерева й металу [4, с. 590]; Була якась жовта напівтьма з золотою смугою в кутку [4, с. 41]; Я подивився на пакунок, на великі, порепані від роботи руки, на мідяне квадратове лице парубка [4, с. 63]; Хазяйка помешкання, стара караїмка з закарлюченим, як у сови, носом і оливковим кольором лиця починає вже дратувати своєю солодкавою усмішечкою [4, с. 262]; ...На естраді президії з’являється шкандибаюча постать із гривастим каштановим волоссям... [4, с. 712]; Мертенс понуро-уважно зиркає на незвично підняте, рівно-бліде, блискаюче чудною металічною зеленню очей лице принцеси [4, с. 715]; Шоколадні, шафранові, посірілі від тривоги й хвилювання обличчя попадають у хапливий піднятий рух [4, с. 913].
Важливою ланкою у становленні кольоропозначень в ідіолекті В.Винниченка можна вважати складні прикметники. Вони досить активно вживаються в мовотворчості В.Винниченка для розрізнення найтонших кольорових нюансів: цитриново-жовтий, блакитно-білий (Серед цивільного різнокольорового одягу то тут, то там – цитриново-жовті й блакитно-білі військові френчі [4, с. 897]); жовто-чорний (...Сонцеїсти зовсім не ховають, що сонцеїстські жінки спокутують своєю любов’ю жовто-чорних героїв [4, с. 892]); бронзово-карий (Принцеса Еліза швидко розплющує очі: до неї знизу дивиться стривоженими бронзово-карими очима в золотих іскрах смугляве хлопчаче личко [4, с. 879]); блідо-сірий (Ганс Штор, весь вирівняний, закам’янілий, стоїть непорушно з блідо-сірим, як із вапна виліпленим лицем [4, с. 877]; блідо-фіалковий (Червоні плями й здертість на щоці присипані пудрою, і вони зробилися блідо-фіалковими [4, с. 875]; мертвечо-блідий (Граф Адольф зиркає на мертвечо-бліде, в моторошно червоних плямах лице принцеси з заплющеними очима, вагається, знову зиркає" [4, с. 873]; біло-злотистий (На плечі сукня розідрана й оголено біло-злотисте тіло [4, с. 871]; брудно-сірий, буро-червоний, криваво-чорний (Ця велетенська брудно-сіра в буро-червоних плямах щетиниста потвора з тілом іхтіозавра, з лупатими, косо закоченими, криваво-чорними очима, з роззявленою пащею... [4, с. 865]; фіалково-золотистий (Коли він вийняв цим разом масу з апарата, вона стала отаким сонячним хлібом, фіалково-золотистим, чого раніш добитися було неможливо [4, с. 584]; чорно-сивий (І старий граф часом підходить іззаду, нахиляється й мовчки вдячно цілує в чорно-сиву, втихомирену голову [4, с. 861]; сиво-золотий (Небом од сиво-золотої хмари до хмари велично, благосно-палюче творить довічну путь свою Велика Мати" [4, с. 861]; червоняво-фіалковий (Шиї витягуються, очі неймовірно, з острахом, із цікавістю розглядають зелену масу, що переливається червоняво-фіалковими хвилями з золотистим одблиском... [4, с. 582]; чорно-синій, перламутрово-смуглявий (А дві величезні долоні з закарлюченими хисткими пальцями ніжно, виголодніло обмацують палаючі лиця, чорно-сині кучері, перламутрово-смугляві холоднуваті плечі... [4, с. 858]; іржаво-червоний (Гори, димарі, фабрики, іржаво-червоні дахи містечка гойдаються й пливуть назад, під аероплан [4, с. 747]; червоно-буряковий (...Ще вгорі на двадцятих поверхах будинків червоно-буряковим вітряним сонцем палають вікна [4, с. 520].
Нечисленною групою є складні прикметники на позначення кольорів, які поєднують три основи: І щоб зелено-червоно-фіалкові переливи були в хлібі [4, с. 706]. Чотирикомпонентні кольоропозначення в мовотворчості В.Винниченка відсутні, що можна пояснити їхньою громіздкістю. Там, де можна було б ужити багатоосновні прикметники, письменник, як правило, використовує лексеми різнобарвний, різнокольоровий.
Як зазначалося, у багатьох випадках кольороназви не лише реалізують свої прямі значення, називаючи певні спектральні кольори, а й репрезентують ідейні настанови автора. Ідіолект В.Винниченка позначений наскрізним оновленням художніх асоціацій, побудованих на основі семантики кольоропозначень. Його мовотворчості властива синестезія вражень, зокрема зорових і звукових. Яскраво виявляють індивідуальність письменника словосполучення, що будуються на базі кольоропозначень із широким спектром метафоричних дистрибутів (синя туга, посивіле життя та ін.). Характерною ознакою мовотворчості В.Винниченка є детальні пейзажні описи та характеристики зовнішності персонажів, їхніх внутрішніх станів за допомогою кольороназв. Часто колірна ознака приписується одному денотатові через інші, пов’язані з першим, тобто опосередковано (темно-буре лице неба, чорна вата хмар, темно-синя кирея ночі, срібна сталевість Дніпра та ін.).
Аналіз кольоропозначень в ідіолекті В.Винниченка засвідчив, що вони використані і як засоби прямої номінації, і як чинники, що формують вторинні значеннєві плани. Кольороназви в ідіолекті В.Винниченка належать до одних із найефективніших засобів передачі внутрішніх почувань персонажів, їхніх тонких психологічних станів. Індивідуальна картина світу автора позначена тяжінням до використання кольороназв як образів-символів оказіонального змісту.
Література
1. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу / А. Н. Афанасьев. — М., 1865.
Т. 1. — 800 с. — 1865.
2. Бакина М. А., Некрасова Е. А. Эволюция поэтической речи XIX — ХХ вв. / М. А. Бакина, Е. А. Некрасова. — М. : Наука, 1986. — 191 с.
3. Бобух Н. М. Антоніми в українській поетичній мові : [монографія] / Н. М. Бобух. — Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2007. — 312 с.
4. Винниченко В. К. Вибрані твори : Оповідання. Повість. Романи / В. К. Винниченко / [передм. Л. С. Дем’янівської]. — К. : Грамота, 2005. — 926 с.
5. Винниченко В. Краса і сила / В. Винниченко. — К. : Дніпро, 1989. — 752 с.
6. Винниченко В. Оповідання / В. Винниченко. — К. : Наукова думка, 1999. — 439 с.
7. Винниченко В. Оповідання. Роман "Слово за тобою, Сталіне!", п’єса "Чорна Пантера і Білий Медвідь" / В. Винниченко. — К. : Наук. думка, 1999. — 439 с.
8. Войнова С. Сравнительный анализ фразеологических единиц с компонентами-цветообозначениями (на материале русского и болгарского языков) : автореф. дис. ... канд. филол. наук / С. Войнова. — Л., 1978. — 24 с.
9. Григорьева А. Д., Иванова Н. Н. Поэтическая фразеология Пушкина / А. Д. Григорьева, Н. Н. Иванова. — М. : Наука, 1969. — 389 с.
10. Єрмоленко С. Я. Мова і українознавчий погляд : [монографія] / С. Я. Єрмоленко. — К. : НДІУ, 2007. — 444 с.
11. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / С. Я. Єрмоленко. — К. : Довіра, 1999. — 431 с.
12. Критенко А. П. Колір і барви в поезії Тараса Шевченка / А. П. Критенко // Мовознавство. — 1967. — № 4. — С. 63—74.
13. Пустовіт Л. О. Словник української поезії другої половини XX століття (семантико-функціональний аспект) : автореф. дис. ... д-ра філол. наук / Л. О. Пустовіт. — К., 1993. — 36 с.
14. Славянские древности : Этнолингвистический словарь : в 5 т. / [под ред. Н. И. Толстого]. — М. : Междунар. отношения, 1995. — 584 с.
Т. 1. — 1995. — 584 с.
15. Українська мова : енциклопедія / [редкол. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін.]. — [3-є вид., зі змінами і доп.]. — К. : Вид-во "Укр. ецикл." ім. М. П. Бажана, 2007. — 856 с.