- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
Спільність життя та занять
Будинки, спальні, ліжка і все інше необхідне у них спільне. ... Заняття абстрактними науками та ремеслами є в них спільні як для чоловіків, так і для жінок, з однією тільки різницею: найважчі ремесла та роботи поза містом виконують чоловіки... У кожному колі є свої кухні, магазини, комори для посуду, харчових припасів та напоїв. Щоб стежити за виконанням усіх обов’язків у цій частині, приставлені поважні старі чоловік та жінка, які розпоряджаються прислуговуючими і мають владу бити чи наказувати, бити недбалих та неслухняних; і в той же час вони помічають і відзначають хлопців та дівчат, які краще за інших виконують окремі обов’язки. Уся молодь прислуговує старшим, кому минуло 40 років.
В обов’язки лікарів входить замовлення кухарям їжі на кожен день: що готувати старим людям, що молоді і що хворим. Посадові особи отримують більші і кращі порції, і з своїх порцій вони завжди виділяють що-небудь на стіл дітям, які вранці показали себе більш старанними на лекціях, у вчених бесідах чи на військових заняттях.
...Вигодоване груддю немовля передається для догляду начальницям, якщо це дівчинка, або начальників, якщо це хлопчик. І тут разом з іншими дітьми вони вивчають, граючись, азбуку, розглядають картини, бігають, гуляють, борються; знайомляться по зображенням з історією і мовами. ... На сьомому році життя переходять вони до природничих наук, а потім і до інших, за рішенням начальства, а потім і до ремесел. Менш здібних дітей відправляють у село, але деякі з них, більш успішні, повертаються назад у місто. ... Знання в місті Сонця так легко засвоюються дітьми, що учні досягають більших успіхів за один рік, ніж в інших містах за 10 чи 15 років. ... Діти не визнають ніякого іншого відпочинку, окрім того, під час якого вони набувають ще більше знань...
У місті Сонця, де обов’язки, мистецтва, роботи розподіляються між усіма, кожна людина працює не більше 4 годин у день; останній час проводиться в приємних заняттях наукою, співбесідах, читанні, оповіданнях, письмі, прогулянках, розвитку розумових і тілесних здібностей, і все це робиться радісно. ...
Ян амос коменський (1592 – 1670)
Я.А.Коменський – видатний чеський педагог світового значення, засновник педагогіки. „Велика дидактика” належить до першорядних творів світової педагогічної літератури.
Поштовхом для написання „Великої дидактики” стало ознайомлення Коменського з дидактикою Іллі Бодіна, виданою німецькою мовою. Він вирішив написати таку ж книгу для своїх співвітчизників. Цей намір був схвалений близькими йому людьми. Коменський уважно вивчив педагогічні твори І.Бодіна, Цецилія, Фрея, Ратіхія, Любіна, Реніуса, Гельвінуса, Андрее. Йому уже були добре відомі погляди на виховання представників церковної реформації Лютера, Кальвіна, Меланхтона, досвід шкіл єзуїтів, реформованих шкіл у Женеві і Страсбургу; познайомився він і з творами педагогів-гуманістів Рабле і Монтеня.
У передмові до „Великої дидактики” під назвою „Привіт читачам” Я.А.Коменський написав, що маючи вже певний педагогічний досвід, він вирішив для уточнення окремих питань звернутися до відомих тоді педагогів Ратіхія, Лубіна, Гельвіга, Ріттера, Бодіна, Главмія, Фогелія, Вольфштірнія з листами, але без успіху, „почасти тому, що деякі надто ревниво оберігають свої відкриття для себе [зокрема, Ратіхій], а почасти тому, що листи поверталися до мене без відповіді, бо тих, кому вони надіслані були, не знайдено. Тільки один з них (найзнаменитіший І.В.Андрее) відповів нам люб’язно, що передає нам факел і трохи навіть піддав духу мені на сміливе діло. І я, заохочений цим, частіше став роздумувати над своєю спробою, поки, нарешті, нестримне прагнення стати на користь усім не спонукало мене взятися до справи грунтовно. Тому, залишивши осторонь чужі відкриття, міркування, спостереження, настановлення, я вирішив розглянути саму справу наново і дослідити причини, основи і цілі навчання... Так виник цей трактат, що викладає і з’ясовує справу повніше (як я сподіваюсь), ніж це було досі. Написаний спочатку моєю рідною мовою, на користь моєму народові, тепер уже, за порадою поважних людей, він перекладений на латинську мову, щоб, коли це буде можливо, послужити на загальну користь”. Сталося це 1638 року.
В латинському перекладі „Дидактики” Коменський розмістив матеріал більш методично, більш повно і точно сформулював свої педагогічні принципи. Вперше вона була опублікована в Амстердамському виданні педагогічних творів Коменського в 1657 р.
Історичні обставини склалися так, що „Велика Дидактика” була зовсім забута і тільки в середині ХІХ ст. знову зацікавила європейських читачів як класичний твір педагогічної літератури. У Росії переклади цього твору Коменського почали з’являтися тільки з 70-х років ХІХ ст.
Уривки з „Великої дидактики” Я.А.Коменського друкуються за виданням: Коменський Я.А. Вибрані педагогчні твори. Том І. Велика Дидактика /Під ред.з біограф.нарисом і примітками проф.А.А.Красновського. – К.: Радянська школа, 1940. – С. 41 – 102, 113 – 164, 199 – 205.