- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
Не досить тільки пам’ятати прислів’я: „Зупинка – крок назад”. До цього потрібно додати, що ти лише до тих пір здатний почати освіту інших, доки продовжуєш працювати над власною освітою і бачиш у самій школі, у спілкуванні з дітьми і викладанні головний освітній засіб.
Освіта ніколи і ніде не була чимось закінченим і завершеним. ... Оскільки вчитель більшу частину дня займається навчанням, то його подальша власна освіта повинна йому даватися легше, ніж решті людей... ... працюй постійно над своєю освітою: над загальною – як людина і громадянин, над спеціальною – як учитель! ...
Виховати кілька власних дітей – справа стомлююча, важка, така, яка рідко вдається за бажанням, тому нерозривно зв’язана з гіркотою і турботами. Це знають всі батьки без винятку на всій земній кулі; вони це випробували, пережили. Але ця справа продовжується не вічно, вона минає і не захоплює цілком. Завдяки Богу дивляться батьки на підростаючих дітей і радіють, що скінчилися, нарешті, турботи про їх виховання. Ні за які блага, мабуть, навіть ні за що не згодились би вони проробити все спочатку. Інше становище у вчителя. Він повинен виховувати багато дітей – чужих дітей і вічно дітей. Ті, що просуваються вперед, змінюються наступними за ними, ті, що закінчують – вступаючими. Вчителю доводиться кожний рік, майже кожний день, починати все спочатку, – і так все життя. Що ж дає йому можливість бути при цьому стійким, веселим і бадьорим, радісним і спокійним? Дещо потрібно вказати. Школа – виноградник, де вчитель покликаний діяти виховуюче і плідно. Ці і подібні до них думки, які завжди близькі учителю, ... підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо невдячність і невизнання випали йому на долю. Без цих думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя.
Ідея, якій служить учитель, полягає в запровадженні моральності в людському роді. Їй віддається він всією душею, вона володіє ним неподільно. Вона засіла в його голові як надуманий принцип, але перейшла в його плоть і кров. Не він нею володіє, а вона ним. Він – учитель за покликанням, його не можна уявити собі ніким іншим як учителем. Викладання перетворилося на його життя, на його їжу; воно неподільно зв’язано з ним. І це чудо, якщо вчительська справа стає у нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Якщо він знаходить своє щастя в навчанні, тоді можна вважати щасливим всіх, хто в нього вчиться.
До такої геніальної віртуозності доходять тільки вроджені вчителі за найрідших і найщасливіших обставин. Від нас, решти, можна чекати, щоб ми, по мірі своїх сил і здібностей, служили своєму призначенню на благо тих, хто нам довірений. Учитель повинен бути для учня втіленням не тільки чуттєвого пізнання, але також абстрактного мислення, духу шкільної спільноти, підкорення особистості загальній меті. Одним словом, він повинен бути уособленням зрілої, вихованої, якщо не досконалої, то такої, що прагне до досконалості, людини. Найважливішим явищем у школі, найнавчальнішим предметом для спостереження, найважливішим прикладом для учня є сам учитель. Він – уособлений метод навчання, втілення принципу навчання і виховання. Його особистість завойовує йому повагу, вплив, силу. Скрізь цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Побувши в першій, дізнаєшся про останнього набагато більше і грунтовніше, ніж у результаті найдетальнішого опису. „Покажи мені своїх учнів, і я побачу тебе!”