- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
р і в н ю с у ч а с н о ї н а у к и
Зрозуміло, необхідно вважати, що той, хто вчить, дає тому, хто вчиться, знання найбільш позитивні і зрілі. … цей принцип спрямований проти тих, які наполягають на історичному викладанні навчальних предметів, тобто по мірі їх поступового розвитку в часі. … Подібні прийоми наш принцип називає оманою. Він вимагає, щоб учень, звичайно, до методологічних вказівок і своїх сил, був піднятий на висоту сучасної науки, при цьому він не повинен бути посвячений в усі попередні, уже відкинуті точки зору і помилки минулих років. Згідно з нашими методологічними принципами, необхідно ознайомити учня з сучасною фізикою і взагалі з природознавством, сучасною математикою, географією й астрономією або психологічними і філософськими поглядами сучасності. Пізніше, де це можливо, його приведуть або він сам прийде до вивчення історії науки. …
Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
с к о р і ш е п о с л і д о в н о, н і ж о д н о ч а с н о !
Цей принцип встановлює розподіл предметів протягом шкільного навчання.
2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
т в о г о в и х о в а н ц я !
Кожній людині повинна бути дана загальнолюдська освіта. Це завдання покладено особливо на початкові школи, які закладають основу загальнолюдської освіти по відношенню до навчання і виховання. …
3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
Ми … встановлюємо для навчання і виховання принцип культуровідповідності і ставимо його поряд з природовідповідністю. Перший принцип підкоряється другому. Діяти природовідповідно – вища, найбільш загальна формальна вимога для всякого вихователя. Це вічний ідеал, до досягнення якого потрібно прагнути. Але сам по собі цей принцип встановлює і визначає ще не все, на що повинна бути звернена увага у вихованні. … Більш точне визначення містить принцип культуровідповідності, тобто думка, що у вихованні необхідно брати до уваги умови місця і часу, в яких народилася людина або в яких їй доведеться жити, одним словом, всю сучасну культуру в широкому і всеоб’ємному розумінні слова, особливо культуру країни, що є батьківщиною учня.
… у будь-якому вихованні повинні братися до уваги натура і звичаї нашої епохи і стану, дух часу, в якому ми живемо, національність нашого народу, одним словом, культура всієї сучасності і безпосередньо нашого оточення.
… Ми не починаємо свого життя з порожнього місця, з самого початку, але продовжуємо життя попередніх поколінь. Тому наше існування частково визначається успадкованими, частково прийнятими нормами і звичаями; тобто взагалі воно визначається історією.
… Ми живемо для того, щоб на світі стало краще. Думка, що стан культури в силу самої природи речей не піддається швидкому перетворенню, надає деякої втіхи щирому прихильнику істини, коли він терпить невдачу в своїх благородних намаганнях. Вона надає йому впевненості, що ніколи не настане той час, коли людство досягне повної досконалості, оскільки принцип культуровідповідності може наближатися до принципу природовідповідності, але повністю з ним співпасти йому ніколи не пощастить. Іншими словами, дійсність завжди залишиться далекою від ідеалу, тобто завжди можна собі уявити стан більш високий, ніж уже досягнутий. На цьому ґрунтується здатність людства до досконалості, яка простягається до нескінченості. Мета змінюється в процесі руху. Вона видозмінюється відповідно до стану культури. Освітній ідеал певного часу складає також і мету навчання для певного часу. Принцип культуровідповідності в навчанні і вихованні вимагає прямувати за цим ідеалом.
Джерелом педагогічної науки є досвід і знання природи людини. Оскільки останнє у свою чергу ґрунтується на досвіді, то досвід є дійсним джерелом знання в галузі виховання. Це означає, що воно випливає зі спостережень над людською природою за даних умов, у різноманітних життєвих обставинах. Із цього випливає, що педагогіка є емпіричною раціональною наукою. Оскільки кожна окрема людина становить не абстракт, а індивід і живе не взагалі в часі і просторі, але в певному часі і в певному просторі, то виховання індивіда залежить не тільки від людської природи і від обставин місця і часу взагалі, але й від індивідуального складу природи кожної окремої людини і від факторів, пануючих в той час і в тому просторі, де він живе. Виховання окремої людини повинно дотримуватися законів, встановлених для виховання всіх людей у залежності від загальнолюдської природи, а також рахуватися з вимогами, обумовленими даним місцем і часом. Тому на педагогіку ніколи не потрібно дивитися як на науку завершену і закінчену. Тільки найменша загальна частина її може претендувати на деяку усталеність, коли людська природа буде вивчена в досконалості. Навпаки, частина її, що залишилася, знаходитиметься в постійній залежності від безкінечного змінного часу і всього, що зв’язано з розвитком людства в загальному і окремому. Тому їй назавжди доведеться відмовитися від слави незмінної науки, як і будь-якої іншої науки. На землі взагалі не існує нічого сталого. Але педагогіка хоче бути самостійною, як і будь-яка інша наука, тобто черпати свій зміст не з інших галузей чи наук.