- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
щ е н е п о т р і б н е, і н е в ч и т о м у,
щ о д л я у ч н я з г о д о м н е б у д е б і л ь ш е п о т р і б н и м !
Перше правило випливає із положення: навчання повинно відповідати рівню розвитку учня, якого навчають, саме теперішньому, а не можливому майбутньому. Тому можна б виразити це правило в не багатьох словах: нічому не вчи передчасно. …
Друге правило, можливо, ще важливіше першого. Воно запобігає мимобіжній огиді, наслідки якої надалі стають незгладимі. … багато з того, чому навчаються в наших школах, втрачає своє значення для дорослих, здається їм безглуздим і дитячим. …
5. Н а в ч а й н а о ч н о !
Цьому правилу я відвожу, відповідно до його значення у природовідповідному навчанні, перше місце. … Воно є основою найновішого навчання, дійсним принципом елементарного навчання в новій школі. …
Розвиток людського розуму починається з чуттєвого сприйняття зовнішнього світу. Воно виявляється у відчуттях, які зв’язуються в наочні уявлення, а останні зводяться розумом у загальні уявлення або поняття. Тому поняття повинні ґрунтуватися на уявленнях, уявлення – на відчуттях. Інакше вони залишаться позбавленими змісту, пустими, а слова, що їх позначають, пустослів’ям.
… Принцип наочності вимагає: починай із чуттєвого сприйняття і переходь від нього до понять. Іди від одиничного до загального, від конкретного до абстрактного, а не навпаки! Цей принцип відноситься до всього навчання і виховання. …
Зрозуміло, в умовах школи не завжди можна безпосередньо дати учням ті наочні уявлення, які лежать в основі всіх понять, що вивчаються. Але в більшості випадків це можливо і повинно мати місце. Там же, де це неможливо, доводиться звертатися до зображень на малюнках, до спогадів про пережите дітьми за стінами школи, до порівнянь, до аналогій та інших засобів. Але необхідно визнати, що розумова освіта учнів успішно просувається вперед там, де справа ведеться таким чином, і вона перетворюється на пусте, нікчемне заняття там, де такі приклади відсутні.
… Нікого вже не задовольняє наочне пусте встановлення понять. Скрізь: у суспільному житті, в науці потрібні конкретні явища, дійсність, факти. Ніде більше не задовольняються міркуваннями, загальними правилами і абстрактними положеннями. … Тому нехай навчання, яке завжди повинно слідкувати за життєвим прогресом, скрізь дотримується принципу наочності! До цього ми ще не дійшли, але ми знаходимось на шляху до цієї мети. Хто її хоче досягнути, завжди починає з факту, прикладу, але ніколи не з правила, з принципу. Правила – це абстракція із прикладів, принципів: розмірковування над фактами. Без прикладів незрозумілі правила, без фактів – принципи.
…Все, що далі буде сказано, є розкриттям встановленого принципу.
6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
в і д п р о с т о г о д о с к л а д н о г о, в і д б і л ь ш л е г к о г о
д о б і л ь ш в а ж к о г о, в і д в і д о м о г о д о н е в і д о м о г о!
Тут ми маємо не одне, а чотири різних дидактичних правила, але вони близькі одне до одного і повинні для правильного розуміння розглядатися сукупно. Тому ми з’єднали їх в одну загальну вимогу.
Всі чотири правила ґрунтуються на попередньому принципі наочності і виходять із природовідповідності. Хто хоче навчати наочно і природовідповідно, повинен точно дотримуватися цих чотирьох правил.
В і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о!
При природному розвитку дитина завжди переходить від колиски і дитячої кімнати до знання будинку, житла, околиці, округу і т.д., доки, нарешті, людина не охопить весь всесвіт. … Але не завжди в навчанні це правило повинно використовуватися в такому просторовому розумінні. Часто по духу дуже близьке те, що з іншої точки зору здається таким, що знаходиться надто далеко… Конкретне, наочне завжди близько; абстрактне далеко, тому якщо ми йдемо наочним шляхом, то завжди переходимо від близького до далекого.
В і д п р о с т о г о д о с к л а д н о г о !
Це правило дієве, якщо його правильно зрозуміли і воно не ізольоване від інших. Але його необхідно використовувати разом з правилом:
В і д б і л ь ш л е г к о г о д о б і л ь ш в а ж к о г о !
Просте звичайно легше, складне – важче. Це відноситься принаймні до зовнішньо видимих речей. Легше вивчити дуже просту рослину або тварину стосовно їх частин і будови, ніж створіння, яке має різноманітні частини. … Часто, однак, просте буває саме найбільш важким. Вивчення найпростіших тварин, наприклад, важче, ніж вищих, вивчення мінералогії важче, ніж зоології, хоча тварина має дуже складний організм. Тому розум, який розвивається, починає зі сприйняття окремих предметів, які володіють великою різноманітністю ознак, хоча він і не оволодіває ними всіма одночасно. Тільки пізніше він доходить до більш простих уявлень, до більш загальних і вищих і так далі, доки не дійде до найзагальніших і найпростіших понять. Тут складне здається, таким чином, більш доступним дитячому розуму, ніж загальне, просте. Тому перше повинно передувати другому.
Якщо ми придивимося ближче до цього процесу розвитку, то виявимо наступне. Перш за все, людський розум, який прокинувся, засвоює за допомогою так званих відчуттів найпростіші ознаки чуттєвих предметів, наприклад, колір троянди або блиск сонця і нічого більше; поступово він оволодіває і рештою ознак троянди, об’єднує їх в одне загальне, в поняття про окрему троянду, що містить в собі нескінченну множину ознак. Потім окремі троянди порівнюються між собою, утворюється поняття про троянду взагалі, яке є вже більш простим уявленням порівняно з уявленням про окрему троянду. За допомогою порівняння троянди з іншими подібними творіннями виникає поняття про квітку, рослину, істоту або річ. Таким шляхом розум приходить до зовсім простого уявлення, яке має тільки одну ознаку і тому не підлягає ні подальшому розчленуванню, ні узагальненню; тому завершує ряд уявлення. На іншому кінці – в початковій точці ряду – знаходилось також зовсім просте уявлення. Прості уявлення, таким чином, завершують взаємозв’язані ряди уявлень: виходячи із зовсім простого, знову, нарешті, доходять до цілковито простого. Посередині знаходиться складне. Початкову точку утворює чуттєво-просте – відчуття; кінцеву точку – абстрактно-просте, найбільш загальне поняття. Близько від першого знаходиться чуттєво-складне, близько від другого – абстрактно-складне, і так здійснюється постійний перехід від одного кінця до іншого і навпаки. Такий шлях відповідає ходу природного людського розвитку; протилежний вибирає зазвичай наука, яка виходить із загального і підкоряє йому часткове, конкретне.
Тому принцип „від простого до складного” треба розуміти правильно. Перш ніж почати вивчати окремі частини рослини, частини її частин і т.д., потрібно розглянути її в цілому і перш за все засвоїти найбільш чуттєво-прості частини. Тому не завжди відправною точкою буде саме просте, окреме, найбільш конкретне. Але завжди цією точкою повинно бути що-небудь конкретне й індивідуальне, але аж ніяк не абстрактне. Цю різницю треба пам’ятати.
В і д в і д о м о г о д о н е в і д о м о г о !
Це правило є найважливішим із чотирьох, тому що воно панує над рештою. …розвитку людського розуму властиво завжди скрізь приєднувати невідоме до відомого, з ним порівнювати і співставляти, щоб оволодіти невідомим і зробити його відомим. Іншого шляху для освіти не існує. …
Наука або система можуть починатися з найбільш загального, далекого, абстрактного, невідомого, але елементарне навчання, – ні в якому разі. … Жодна наука не виникла шляхом переходу від абстрактного до конкретного. Тому завжди потрібно дотримуватися природного шляху розвитку науки і тільки після ґрунтовного оволодіння якою-небудь наукою встановлювати її систему.