- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
у ч н я, і п р о д о в ж у й й о г о п о с л і д о в н о, н е п е р е р в н о,
б е з п р о п у с к і в і ґ р у н т о в н о !
Рівень розвитку учня – початковий пункт. Отже, його треба визначити до початку навчання. Оскільки розумовий розвиток пов’язаний із законами поступовості, то навчання повинно додержуватися цього закону. Цього потребує принцип неперервності. … Принцип неперервності відноситься до суб’єкта, до індивіда, якого навчають. … Навчання є неперервним, якщо воно робить учня здатним долати кожну сходинку з тим ступенем самостійності, яку допускає його вік і природа предмета, так, щоб були досягнуті загальні цілі навчання: розвиток самодіяльності і повне знання предмета.
Близько стоїть до правильного принципу неперервності принцип ґрунтовності в навчанні. Тому додамо тут і цей принцип. … Він не вимагає того, щоб на одному предметі зупинялися до тих пір, доки питання не вичерпаються повністю. Подібний прийом швидше могила хорошого навчання. Потрібно тільки не вести учня далі доти, поки він не буде в змозі самостійно подолати наступний етап; отже те, що повідомляється, повинно повністю відповідати рівню розвитку учня. Жоден предмет, як правило, не повинен і не може бути вичерпаний на якій-небудь сходинці навчання учня. Справжня розумова освіта вимагає, навпаки, частого повернення до важливих предметів, тому що повторні заняття важкими речами в різний час і на різних етапах розумового розвитку приводять учня до повного оволодіння ними.
Без знання рівня розвитку учня неможливо його правильне навчання. Інакше невідомо, що необхідно викладати, з чим потрібно встановити зв’язок. … Вчитель повинен досконало знати рівень розвитку і знань учня і учнів. … Наші учні володіють практичними уявленнями, вони набули досвіду. Це дуже важлива обставина, тому що досвід є тією основою, від якої необхідно відштовхуватися в навчанні. Учні набули досвіду, але цей досвід примітивний. Його потрібно довести до їх свідомості, тобто змусити виразити його словами, усвідомити і уточнити. Нові знання, до яких хочуть привести учнів, або підтверджують цей досвід, розвивають і піднімають його до наукових понять, або ж відкидають його і встановлюють правильний зміст неправильного.
… Рівень розвитку учня визначає метод викладання предмета. Впевнене розпізнавання предметів і вміння їх розрізняти за зовнішніми ознаками – перша сходинка будь-якого знання і учіння. … Хто хоче почати з внутрішньої сутності предметів, той чинить неправильно: він не досягає нічого, хіба що тільки сліпого повторення, і часто викликає звичайно таку плутанину в юних головах, що вони втрачають свій природний глузд. Неправильні знання гірше, ніж незнання. Неправильно навченого учня важче спрямувати на правильний шлях, ніж того, який нічого не знає. Суб’єктивний рівень розвитку учня завжди повинен бути мірилом. …
Вчи якомога менше! Тоді ти будеш захоплювати учня лише найбільш суттєвим, лише найголовнішим, тоді ти зможеш ґрунтовно взятися за цей матеріал, втілити його незабутнім образом у свідомість учня. Він же скоро наповниться радісним почуттям і впевненістю, яка наповнює його бадьорістю, що він дещо знає і вміє. Тоді його навчання стане грунтовним. Це і є істинна ґрунтовність. Вивчення всього того, що непридатне для просування вперед, – неправдива ґрунтовність, відсутність правильного методу.
Найчастіше грішать у цьому молоді вчителі, вони вчать всьому, що тільки що вивчили самі і обтяжують своїх бідних учнів непотрібним баластом. … Вчителі, які володіють хорошими задатками, із року в рік скорочують навчальний матеріал і доводять його врешті до неминучого мінімуму. Це справжні вчителі.