- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
Ф.А.В.Дістервег – видатний німецький педагог-демократ, послідовник Й.Песталоцці. Маючи великий педагогічний досвід, Дістервег 1835 р. опублікував свою найвідомішу працю „Керівництво для освіти німецьких вчителів”, що є кращим на той час зведенням дидактичних принципів і правил. Метою посібника було дати вказівку про те, „яким чином може вчитель – або той, хто готується стати ним – підвищити свої знання і педагогічні вміння, який шлях він повинен обрати при викладанні окремих предметів і якими засобами при цьому він повинен користуватися”.
Уривки з твору Ф.Дістервега „Керівництво для освіти німецьких вчителів” друкуються за виданнями: Коваленко Є.І. Бєлкіна Н.І. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія: Навчальний посібник /Заг. ред. Є.І.Коваленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С.360 – 423; Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М.: Просвщение, 1971. – С. 406 – 408.
Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
Навчання повинно узгоджуватися з людською природою і законами її розвитку. Це головний, вищий закон всякого навчання. Якщо можна довести, що відомий спосіб навчання, метод і т.п. є природовідповідним, то цим доведена його правильність. І, навпаки, доводиться визнати, що те, що суперечить природі дитини і протиприродне, є безумовно непридатним. Тому як для лікаря, так і для вихователя найважливішим є пізнати природу людини взагалі і в окремому випадку, щоб правильно служити її властивостям, особливостям і намаганням. … Будь-яке мистецтво може досягти чого-небудь лише за допомогою природи; воно не досягає нічого, коли іде проти неї. Все, чого воно, на перший погляд, досягає без участі природи, при уважному підході є її справою. Всі досягнення техніки, які викликають подив, такі блискучі тільки завдяки тому, що їх творці уміють використовувати сили природи.
…прислухайся і зважай на голос природи, прямуй вказаним нею шляхом. Лише в союзі з нею можна досягти щастя і зробити щасливим інших. Без довір’я людини до природи неможливе природовідповідне, успішне виховання.
Наступні правила переважно ґрунтуються на принципі природовідповідності. Вони або підкоряються йому або з нього витікають. …за допомогою принципу природовідповідності не можна нічого встановити, оскільки він має формальний характер, останнє абсолютно правильне: він є нормативним, але в якості такого справедливо займає перше місце, має керівне значення, володіє авторитетом, який вимагає поваги.
2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
р о з в и т к у п і д р о с т а ю ч о ї л ю д и н и !
Зазвичай у людини до 14 або 16 років розрізняють три ступені: 1. Ступінь, коли переважають відчуття (чуттєвого пізнання) або споглядання; 2. Ступінь пам’яті; 3. Ступінь мислення. До цього додають ще четвертий – ступінь розуму. Цей поділ, безперечно, містить певну долю істини; проте він не є настільки незаперечним, щоб ним керуватися в навчанні. Справа в тому, що життя дитини не може бути розподілене на різко розмежовані періоди.
… Після того, як минули перші роки життя дитини, не було такого часу, коли б не виявилася хоча б одна із основних відмінностей, властива його інтелектуальним задаткам, про які тут іде мова. Якщо ми позначимо їх у тому порядку, в якому вони розвивалися, а саме: чуттєве сприйняття, пам’ять, мислення і розум, то цим ми скажемо, що дитина в будь-який час є істотою, обдарованою цими різними пізнавальними засобами. Отже, вона не буває водночас виключно тільки чуттєвою сприймаючою, а в інший мислячою істотою і т.п., а завжди проявляються всі її функції, але в різних формах і видах.
І шестирічна дитина має розум, але тільки він зайнятий іншими речами, ніж у 18-річного юнака.
Необхідно, проте, встановити найбільш загальні форми розвитку розумового життя. Ними є сприйнятливість і самодіяльність. Вони проявляються завжди, але тільки перша переважає в ранньому віці і при нормальному розвитку дитини все більше і більше переходить у другу. Це відноситься і до духовного життя.
…справу можна представити таким чином:
1. Самодіяльність людини виражається спочатку на першому ступені життя (приблизно до 14 років) як фізична діяльність. Дитина хоче вільно гратися; хлопчик грається, це так і повинно бути. Виховне мистецтво використовує ці благородні наміри для всебічного розвитку тіла за допомогою гімнастичних вправ. Їх не потрібно припиняти і на чотирнадцятому році життя, бо до цього часу вони повинні бути доведені до такого рівня, щоб розвинена до цього часу духовна самодіяльність могла б керувати тілом як уже досконалим і таким, що потребує подальшого удосконалення знаряддям.
2. Духовна сприйнятливість виражається приблизно до 10-го року, спочатку в діяльності відчуттів (здорова сприйнятливість не є пасивністю!), в намаганні до чуттєвого пізнання, до допитливості.
Необхідно тренувати відчуття шляхом уважного ознайомлення з предметом, зберігаючи вроджену вразливість і жвавість і турбуватися про ґрунтовне засвоєння!
Зрозуміло, що керівництво чуттєвим пізнанням дитини не зупиняється на дев’ятому році його життя, а продовжується відповідно до початків і основ кожної нової галузі вивчення.
В цей же період (духовна) самодіяльність проявляється у вільній грі уяви. Звідси любов до оповідань, казок, робінзонад і страх привидів.
Фізично-духовна самодіяльність повинна бути використана в цей період для здобуття технічних навичок!
3. Попередній період, особливо, якщо він був доцільно використаний для виявлення енергійної діяльності дитини в природі і в школі, переходить поступово у здатність ґрунтовного засвоєння і запам’ятовування, у здатність і потяг до справжнього навчання. Це продовжується приблизно до 14 років.
Сприйнятливість і самодіяльність діють тут спільно. Розум прилучається до матеріалу, який чуттєво сприймається, і міцно його засвоює. Це період заповнення пам’яті цінним матеріалом, який необхідно запам’ятати на все життя; це час вивчення основ мов.
4. У цей же період, особливо в добре обдарованих дітей, пробуджується і виявляється здатність до розуміння, усвідомлення, мислення, здатність із часткового виводити загальні істини. Індивідуальні задатки, нахили, властивості проявляються все більш і більш визначено, і не потрібно уже особливої проникливості для того, щоб зрозуміти переважаючі потяги або навіть точно вказати майбутнє життєве покликання дитини.
5. Після 14 років вже настає період мислення, який переходить у формування основ розуму. Це проявляється у виникненні ідеалів. Необхідно зберегти силу чуттєвих сприйняттів, планомірно розвивати мислення, оживляти самодіяльну фантазію піднесеними ідеалами. Наступають вирішальні роки, коли юнак, що підростає, повинен бути завойований для всього істинного, великого, святого. Те, до чого зараз не буде покладено початок, навряд чи розвинеться коли-небудь у житті. …
Навчання здійснюється тепер цілком усвідомлено з ясним, чітким розумінням законів і правил; уявлення виникають в логічній послідовності, сила мислення розвивається; тверді принципи міцно засвоюються і використовуються в житті. Моральні погляди перетворюються на переконання, переконання утворюють характер і його силу.
Воля і мислення єдині. Мислення є буття. Як людина мислить, такою вона і є; яка людина, так вона і мислить.
Результатом і доказом правильного розвитку є наступні ознаки: розвиток відчуття; фізична сила і спритність як базис енергетичного характеру; жвавість і сила сприйняття; хороша пам’ять, наповнена цінним матеріалом і основами всякого істинного знання; розвинені розумові здібності; потяг і нахил до самостійного дослідження і вільного усного і письмового викладу; захоплення яскравими ідеалами і наочними прикладами діяльного життя, присвяченого служінню істинному, доброму і святому; єдність почуттів, думки, волі і вироблених навичок.
Ось загальні зауваження і вказівки. Що можна із цього добути для виховання і навчання? Багато і нічого. Багато – якщо знання людської природи випливає з власного, живого спостереження; нічого – якщо її розглядати і сприймати як зовнішнє, чуже, готове. Вихователем і вчителем потрібно народитися; ним керує природжений такт. При безпосередньому спілкуванні з учнем внутрішнє почуття вчителя підказує йому, як він повинен діяти; чи настав час, щоб переходити до узагальнень або вони непосильні ще не дозрілому для них юнацькому розуму і тільки зіб’ють його з пантелику. Шкідливе запізнення, ще шкідливіше є передчасність. …
У багатьох відношеннях залишається бажаним педагогічний гомеопат: людина, яка нас вчить повинна давати розумові прийоми в такій кількості, в якій вони діють найбільш ефективно і при якій незначна кількість викликає сильну дію.