- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
68. Подальше впорядкування школи.
Діти швидко побігли додому, щоб показати батькам свої зошити з красивими написами і поділитися враженнями про вчителя і Маргрет, яких вони всіляко вихваляли.
Але батьки розхолоджували їх, відповідаючи: „Звісно, – нова мітла добре мете” тощо; діти розгублювались і не знали, як бути, їм було боляче, вони були ображені; але вони не могли не радіти і, якщо вони не бачили розуміння у батьків, то зверталися до інших і показували свої красиві зошити всім аж до дитини в колисці або кішці на столі. Ніколи ще не дбали вони про що-небудь так, як про ці зошити. ...
Дехто вкладав свої аркушики в Біблію, інші ж боялися, що їм буде важко потім відкрити цю товсту книгу, і поклали їх у свою скриньку, де лежали їхні улюблені скарби. Їх тішила думка, що завтра вони знов підуть до школи. ... Особливо велика була радість у п’ятницю, коли прибули замовлені шкільні столи. На першому уроці всі хотіли сісти за них. Але лейтенант поділив їх на чотири групи для того, щоб вони сиділи вільно і щоб жодний рух руки не приховувався від нього.
Він і тут чудово справлявся з більшістю дітей, декому все давалося легко і без жодних зусиль, інші працювали успішно, тому що вони раніше призвичаїли свої руки до робіт, які потребували уваги. Важко давалися заняття тільки тим, хто, крім ложки, нічого в руках ще не тримав.
Одним лічба давалася легше, ніж письмо, іншим навпаки. Були такі, що писали, наче каліки. І справді, до школи прийшли хлопчики, які до цього дня вміли тільки їсти і бігати по вулицях та луках. ...
Загалом, ці бідні діти були набагато здібніші до розумової праці, ніж він сподівався. І це цілком природно. Нужда і злидні примушують людину терпляче і напружено думати й працювати, щоб добитися шматка хліба. На цьому Глюфі і будував свою роботу; кожне слово, все, що він робив, спиралося на цей фундамент, закладений самою природою в основу виховання і навчання сільських жителів та бідноти. Цю обставину він намагався використати для їхньої ж користі. ...
... казав він, у справі виховання людини серйозна і сувора професійна освіта має передувати словесному навчанню.
З професійною освітою він пов’язував і моральне виховання; він твердив, що моральні підвалини – звичаї і побут кожного стану і кожної професії в кожній місцевості і країні – настільки важливі для людини, що і щастя, і спокій, і благоденство всього її життя в тисячі випадків проти одного залежать від бездоганності її звичаїв. Отже, виховання звичаїв було одним із найголовніших його завдань. Він вимагав, щоб у шкільному приміщенні додержувалися такої чистоти, як у церкві. Він дбав про те, щоб усі вікна мали шибки, щоб кожний цвях у підлозі був добре забитий; він суворо стежив за тим, щоб діти нічого не кидали на підлогу і не жували під час уроків тощо. Все мало проходити гладко, без затримки, навіть те, як діти вставали і в якому порядку сідали, щоб не наштовхуватись одне на одного. Якщо на дворі було вогко, вони повинні були скидати взуття, залишати його біля дверей і в панчохах сідати за свої столи. Брудний або мокрий одяг вони повинні були сушити на сонці або біля печі і вичистити. Багатьом він своїми маленькими ножницями зрізував нігті і майже всіх хлопчиків сам обстриг. Коли дитина від письма переходила до роботи, вона повинна була мити руки в бачку; вона повинна була полоскати рот і чистити зуби, а також стежити за своїм диханням, щоб не пахло з рота. Усе це були порядки, про які їм вперше доводилося чути. Під час письма і під час роботи, стоячи чи сидячи, вони повинні були триматися прямо, як свічки.
Коли вони приходили до школи і коли виходили, вони повинні були один за одним підходити до нього, щоб привітатися або попрощатися з ним. При цьому він оглядав їх від ніг до голови і якщо помічав що-небудь, то в нього ставали такі очі, що кожний з них відразу ж розумів, у чому справа і що в нього не в порядку. Тільки тоді, коли дитина не виправляла хиб, на які їй показували його очі, він вдавався до слів.
Якщо він бачив, що винні батьки, він відразу ж сповіщав їх про це; і нерідко дитина, повернувшись додому, казала матері щось подібне до цього: „Слухай, учитель звелів тобі кланятися і спитати, чи немає в тебе голок і ниток”, або: „Чи не подорожчала в тебе вода” тощо.
Маргрет наче була створена для того, щоб підтримати його в усіх цих заходах. Якщо коси у дівчинки неохайно були заплетені, вона садила її разом з прядкою поперед себе й заплітала їй коси, тим часом як та вчилася і працювала. Більшість не вміла навіть зашнуровувати свої чоботи і зав’язувати панчохи. Вона все показувала їм, поправляла хусточки і фартушки, якщо вони сиділи криво; помітить дірку – зараз же візьме голку й нитку з торбинки й зашиває її. Перед закінченням шкільних занять вона обходила всіх і кожному казала, чи добре він поводився і як працював: добре, задовільно чи зовсім погано. Ті, хто працював добре, першими могли підійти до вчителя, щоб попрощатися з ним. Ті, хто поводився лише задовільно, підходили після них, а ті, хто погано поводився і погано працював, повинні були першими вийти з кімнати і не мали права підійти до нього. Першим він подавав руку і кожному окремо казав: „Хай тебе Господь береже, люба дитино”. А іншим він руки не давав, а тільки казав: „Хай тебе Господь береже”.
Якщо хто-небудь запізнювався, двері до школи для нього були зачинені. Чи плакали ті, хто спізнився, чи ні – це справи не міняло: він наказував їм повернутись додому і говорив при цьому, що їм корисно буде подумати над тим, що все на світі має бути зроблене вчасно, інакше воно втрачає своє значення.