Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Хрестоматія з історії зарубіжної педагогіки.doc
Скачиваний:
77
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
814.08 Кб
Скачать

Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)

Й.Г.Песталоцці – видатний швейцарський педагог, теоретик народної школи. Твір „Лінгард і Гертруда” (книга для народу) створив йому світове визнання. Книга виходила кількома частинами: перша – 1781 р., наступні – друга, третя і четверта частини – 1783, 1785 і 1787 рр. Цей роман був літературною ілюстрацією ідей просвітительської філософії. Песталоцці прагнув показати, як треба перебудувати суспільство завдяки правильній організації виховання, він розгорнуто і популярно викладає свій погляд на найкращий устрій справи народної освіти.

В коротких словах зміст роману такий: У селі Бонналі живе муляр Лінгард з дружиною Гертрудою і сімома дітьми. Село належить поміщику Арнеру, який проживає в місті; управління селянами і збирання з них доходу поміщик доручив старості Гуммелю. Староста безжалісно стягає побори на користь поміщика, частину привласнюючи собі. Гертруда разом з кількома селянками розказує поміщику Арнеру про селянські злидні, скаржиться на гноблення з боку старости. Арнер вражений: він до цього часу думав, що його селянам живеться добре. Усвідомивши свою провину перед селянами, він дає обіцянку присвятити своє життя поліпшенню їхнього життя. Арнер переселяється у село, усуває старосту, надає селянам самоуправління, допомагає їм поліпшити господарство, будує і утримує для селян лікарню, відкриває школу. Вчителем школи стає лейтенант Глюфі, який поєднує навчання учнів із їх продуктивною працею. Пастор Ернст приходить вчителю на допомогу своїми моральними проповідями.

Уривки твору Й.Песталоцці „Лінгард і Гертруда” про навчання і виховання в сільській школі подаються за виданнями: Песталоцци И.Г. Статьи и отрывки из педагогических сочинений /Ред.и вступ.статья Н.А.Желвакова. – М.: Гос.уч.пед.из. Наркомпроса РСФСР, 1939. – С.22 - 27; Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І. Історія зарубіжної педагогіки, Хрестоматія: Навчальний посібник /Заг.ред. Є.І.Коваленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 290 – 301; Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М.: Просвещение, 1971. – С. 306 – 309.

Лінгард і гертруда

19. Яку основу повинна мати гарна школа.

З того часу, як поміщик повернувся від ремісника Мейера, що виготовляв бавовну, він кожну вільну хвилину проводив у товаристві лейтенанта, обговорюючи всі необхідні заходи для організації нової школи.

Обидва приходили до думки: у всьому світі, в будь-яких умовах гарно вихованою можна вважати дитину, яка підготовлена до того, що у зрілому віці, за всіма показниками, стане справою її життя, і навченої тому порядку, який необхідний дорослому для підтримки його добробуту і добробуту близьких.

Ця кінцева мета – головне, до чого повинна прагнути розумна школа. ...

20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.

Поміщик і лейтенант увійшли в Гертрудину світлицю. В кімнаті було так тісно, що ледве можна було пройти поміж прядками. Коли двері відчинились, Гертруда, що не чекала гостей, звеліла дітям підвестися й дати місце гостям. Але поміщик спинив її і, нікому не давши рушити з місця, за руку провів пастора й лейтенанта вздовж стін до її стола.

Важко собі уявити, яке захоплення викликала ця кімната у гостей. ... Порядок і добробут у хаті багача не справляють такого враження. Мимохіть думаєш при цьому, що інші не можуть дозволити собі подібного тільки тому, що у більшості не вистачає грошей. Але добробут бідної хатини, який свідчить, що всі люди могли б добитися того самого, якби вони були привчені до порядку і добре виховані, на добру душу справляє величезне враження.

Тепер гості побачили кімнату, переповнену бідними дітьми у стані цілковитого добробуту.

Поміщикові здавалося, що він немов у ві сні бачить картину, перший зразок свого відродженого, краще вихованого народу, а яструбиний погляд лейтенанта, як блискавка, перебігав від дитини до дитини, від руки до руки, від роботи до роботи, від ока до ока. Чим більше він бачив, тим сильніше хвилювала його думка: їй пощастило зробити те, чого ми шукаємо, – школа, яку ми шукаємо, створена в її хаті.

... Побачивши на прядках книги, лейтенант спитав Гертруду, навіщо вони дітям.

Вона подивилася на нього і сказала:

  • Як навіщо? Вони вчаться по них.

  • Але ж не тоді, коли прядуть? – спитав лейтенант.

  • Саме тоді, – відповіла Гертруда.

  • Це я хотів би побачити, – сказав лейтенант.

  • Так, – сказав поміщик, – ти повинна нам показати це.

  • Діти, візьміть ваші книги і вчіться, – сказала Гертруда.

  • Голосно, як завжди? – спитали діти.

  • Так, голосно, як завжди, але як слід!

Діти швидко розгорнули книги; кожний знайшов сторінку, яка була відмічена для нього, і почав учити задане йому на сьогодні. І в той час, як очі дітей уважно дивилися в книги, колеса прядки продовжували крутитися, не зменшуючи швидкості.

Лейтенант не міг відвести очей від дітей і попросив Гертруду показати йому все, що вона проробляє з ними, і все, чого вона їх навчає.

Тоді вона наказала дітям закрити книги і почала розучувати з ними вірші. ... Потім вона показала гостям, як вона їх навчає лічби, і все це було просто і легко застосувати в житті.