- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
Еміль не створений для того, щоб залишитися назавжди нежонатим; член суспільства, він повинен виконувати його обов’язки. Народжений для того, щоб бути з людьми, він повинен їх знати. Він знає людину взагалі; йому залишається познайомитися з індивідами. Він знає, що робиться в світі; йому залишається подивитися як в ньому живуть. Час показати йому зовнішність цієї величезної сцени, таємні пружини якої йому уже відомі. ... Без сумніву, його пристрасті можуть одурити його; коли ж вони не одурюють тих, які віддаються їм? Але принаймні він не буде одурений пристрастями інших. Якщо він побачить їх, він дивитиметься на них очима мудреця, не захоплюючись їх прикладом і не спокушаючись їх забобонами.
Подібно до того, як є вік, найбільш придатний для вивчення наук, є вік, коли найзручніше знайомитися із звичаями світу.
Суспільство треба вивчати по людям і людей по суспільству; хто захоче вивчати окремо політику і мораль, той нічого не зрозуміє ні в одній, ні в другій.
... З погляду на це тепер необхідно вступити на шлях, протилежний тому, яким ми до цього часу йшли, і навчати молоду людину швидше чужим досвідом, ніж його власним. Якщо люди його обманують, він стане їх ненавидіти; але якщо, зустрічаючи з їхнього боку повагу, він побаче, що вони взаємно обманюються, то він стане жаліти їх. Видовище світу, говорить Піфагор, схоже на видовище Олімпійських ігор: одні там торгують і думають тільки про власну вигоду; інші не жалкують свого життя і шукають слави; треті задовольняються тим, що дивляться на ігри, – і останні не з гірших.
Я бажав би, щоб для молодої людини вибрали таке суспільство, щоб він був гарної думки про всіх, хто живе з ним, і щоб його так добре ознайомили із світом, щоб він був дурної думки про все, що там відбувається. Нехай він знає, що людина від природи є доброю; нехай він це відчуває, нехай судить про ближнього по самому собі; але нехай він баче, як суспільство псує і розбещує людей; нехай він знаходить в їх забобонах джерело їх пороків; нехай поважає кожну окрему особу, але зневажає юрбу: нехай він баче, що всі люди носять майже одну і ту ж маску, але нехай знає також, що є обличчя більш гарні, ніж маска, що їх закриває.
... я хотів би показати йому людей здалеку, показати їх в інші часи і в інших місцях, і причому так, щоб він міг бачити сцену і не мав можливості сам на ній діяти. Ось час зайнятися історією; через неї він буде читати в серцях і без уроків філософії; через неї він буде дивитися в них як простий глядач, без особистого інтересу і без пристрасті, як суддя, а не як співучасник чи обвинувач.
Щоб пізнати людей, треба бачити їх діючими. В світі ми чуємо як вони говорять; вони вип’ячують свої промови і приховують вчинки; але в історії вони викриті, і ми судимо про них за фактами. Навіть слова їх допомагають оцінювати їх: порівнюючи їхні вчинки і слова, ми одразу бачимо, що вони таке і чим хочуть здаватися; чим більше вони маскуються, тим краще їх пізнають. ...