- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
Розумовий розвиток
118. Допитливість у дітей є не що інше, як потяг до знання. ... Способи заохочення цього потягу і підтримування його діяльним та бадьорим полягають, як я гадаю, ось у чому.
Не обривати і не бентежити дитину, щоб вона не запитала, не дозволяти сміятися з неї, але відповідати на всі її запитання і пояснювати те, що вона бажає знати, так, щоб пояснення було зрозуміле для неї і відповідало її вікові та знанням. Але не спантеличуйте її недоступними для неї поясненнями чи поняттями або різноманітністю і силою фактів, які не стосуються безпосередньо даного питання. Звертайте увагу на те, що, власне, цікавить її в цьому питанні, а не на те, в яких словах його висловлює; і коли ви ознайомите і задовольните її по суті, то побачите, як розширюються її думки і як завдяки вдалим відповідям можна її завести далі, ніж ви, можливо, уявляєте. ...
119. До цих серйозних відповідей на їхні запитання і збагачення їх розуму відомостями, які вони бажають дістати, слід приєднати спеціальні способи похвали. Нехай інші, до яких вони відчувають повагу, говорять в їх присутності про їхні знання; оскільки ми всі з колиски шанолюбні і горді істоти, то нехай їхня шанолюбність втішається такими речами, які дають їм користь; нехай гордість спонукає їх до роботи, яка може бути потрібною для них.
120. Як не слід зневажливо ставитися до запитань дітей, так треба подбати й про те, щоб вони не діставали брехливих та ухильних відповідей. ... Ми не повинні викривлювати істину, маючи справу з будь-ким, а особливо з дітьми. ... Вони – мандрівники, які щойно прибули до чужої країни, що про неї нічого не знають; тому сумління зобов’язує нас не давати їм брехливих вказівок. І хоча їхні питання здаються іноді досить пустими, відповідати на них треба серйозно. ... Діти – іноземці, які повинні ознайомитися з усім; і всі речі, з яким вони стикаються, спочатку невідомі їм, як невідомі і нам; і щасливі ті, які зустрічаються зі ввічливими людьми, готовими зглянутися на їхнє неуцтво і допомогти їм позбутися його.
130. Я гадаю, що в дітей мають бути іграшки, і до того ж різного роду, але ці іграшки повинні зберігатися у вихователя чи іншої особи, яка видає їх дітям тільки по одній зараз; і тільки повернувши одну, вони можуть одержати іншу.
147. Ви, може, здивуєтесь, що навчання я ставлю на останнє місце. ... Навчати хлопчика потрібно, але це повинно бути другорядним, як додатковий засіб для розвитку більш важливих якостей. ... [Далі Локк визначає такий зміст освіти: письмо, французька, латинська мови, географія, арифметика, астрономія, геометрія, закони, ремесло, садівництво, бухгалтерія.]
Жан жак руссо (1712 – 1778)
Ж.Ж.Руссо – французький філософ-просвітитель, письменник. „Еміль, або Про виховання” вперше опублікований 1762 р. в Парижі й Амстердамі. Неодноразово перевидавався ще при житті автора. Руссо почав працювати над романом близько 1753 р. Остання, п’ята книга, написана 1759 р. Ж.Ж.Руссо мав намір продовжити роботу над „Емілем”, але ці плани залишилися нездійсненними. Частково задум продовження твору відобразився в нарисах „Еміль і Софі, або Самотні”.
Одразу після виходу з друку „Еміль” опинився під забороною церкви, оскільки в четвертій частині Руссо помістив „Сповідання віри савойського вікарія”, де різко висловився проти віросповідної релігії, проти церкви, релігійних обрядів та догматів і виклав принципи деістичної релігії. Через десять днів після публікації роману тираж у Парижі був конфіскований і спалений. Амстердамський тираж першого видання „Еміля” був спалений у червні 1762 р. У серпні архієпископ Парижа Бомон вносе трактат Руссо у список заборонених книг, проголошуючи його замахом на „основи християнської релігії, спокій держав”. У жовтні папа Климент ХІІІ віддає автора „Еміля” анафемі.
Не сподобався твір Руссо і російській імператриці Катерині ІІ, увезення його в Росію було заборонено. Не зовсім зрозуміли його і деякі нещодавні друзі Руссо – діячі Просвітництва, зокрема, К.Гельвецій, Д.Дідро. Водночас трактат викликав позитивні відгуки у Гете, Канта.
У творі Руссо бореться з феодальним вихованням та схоластичною школою і дає картину виховання нової людини – людини буржуазного суспільства, вільнодумного буржуа, що живе з результатів власної праці. Руссо, в дусі епохи Просвітництва, прагнув показати, що правильно організоване виховання є засобом розв’язання соціальних проблем. Лише завдяки вихованню можна правильно перебудувати суспільство.
„Еміль, або Про виховання” сприяв поглибленню інтересу до проблем виховання. Значно збільшилась кількість педагогічних творів. У Франції за 25 років після появи трактату Руссо було надруковано в два рази більше робіт з питань виховання, ніж за попередні 60 років. Педагогічна теорія Руссо мала величезний вплив на педагогіку ХVІІІ – ХІХ ст., особливо, на діяльність філантропістів у Німеччині, Й.Песталоцці у Швейцарії; ідеї вільного виховання знайшли своє продовження в поглядах росіянина Л.Толстого, представників реформаторської педагогіки, індійського просвітителя Махатми Ганді та ін.
Уривки з твору „Еміль, або Про виховання” Ж.Ж.Руссо подаються за виданнями: Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія: Навчальний посібник /Заг.ред. Є.І.Коваленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С.209 – 267; Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М.: Просвещение, 1971. – С.221 – 253.