- •Марк фабій квінтіліан (42 – 118)
- •Про виховання оратора у ранньому віці навчання повинно мати характер забави
- •Де краще вчити – дома чи в школі
- •Необхідно знати природу дитини
- •Проти тілесних покарань
- •Франсуа рабле (1494 – 1553)
- •Гаргантюа і пантагрюель Як виховувався Гаргантюа
- •Мішель монтень (1533 – 1592)
- •Досліди
- •Томас мор (1478 – 1535)
- •Томазо кампанелла (1568 – 1639)
- •Місто сонця
- •Відання правителя Любові
- •Обрання найвищого правителя
- •Спільність життя та занять
- •Ян амос коменський (1592 – 1670)
- •В е л и к а д и д а к т и к а, щ о м і с т и т ь універсальну теорію учити всіх усього,
- •Привіт читачам
- •Користь дидактики
- •Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
- •Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
- •Розділ vі Людині, якщо вона повинна стати людиною, необхідно здобути освіту
- •2. На прикладі самої людини щодо її тілесної сторони.
- •4. І тому, що приклади показують, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звірем.
- •1. Виховання потребують і тупі, і обдаровані.
- •2. Багаті й бідні.
- •3. Начальники і підлеглі.
- •Розділ vіі Освіта людини з найбільшою користю відбувається в ранньому віці. Вона навіть тільки в цьому віці і може відбуватися
- •Розділ vііі Юнацтво повинне здобувати освіту спільно, і для цього потрібні школи
- •Розділ іх Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі
- •Розділ х Навчання в школах повинне бути універсальним
- •Розділ хіі Школи можна перетворити на краще
- •Розділ хvі Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися
- •Розділ хvіі Основи легкості навчання і вчення
- •Розділ хvііі Основи міцності (грунтовності) навчання і учіння
- •Розділ хіх Основи найкоротшого шляху навчання
- •Розділ хх Метод наук зокрема
- •Розділ ххvі Про шкільну дисципліну
- •Розділ ххvіі Про чотириступеневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів
- •Джон локк (1632 – 1704)
- •Думки про виховання Фізичне виховання
- •Виховання характеру
- •Розумовий розвиток
- •Жан жак руссо (1712 – 1778)
- •Еміль, або про виховання к н и г а п е р ш а виховання немовлят
- •К н и г а д р у г а виховання дитини до 12-ти років
- •К н и г а т р е т я виховання підлітка
- •К н и г а ч е т в е р т а виховання юнака
- •Йоганн генріх песталоцці (1746 – 1827)
- •Лінгард і гертруда
- •19. Яку основу повинна мати гарна школа.
- •20. Основа доброї школи – те саме, що й основа людського щастя, і є не що інше, як справжня мудрість життя.
- •67. Організація школи.
- •68. Подальше впорядкування школи.
- •69. Слово Боже – це істина.
- •70. Щоб бути справді добрим, треба вдаватися суворим.
- •84. Виховання і тільки виховання – мета школи
- •Фрідріх адольф вільгельм дістервег (1790 – 1866)
- •Керівництво для освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб’єкта навчання.
- •1. Н а в ч а й п р и р о д о в і д п о в і д н о !
- •2. К е р у й с я п р и н а в ч а н н і п р и р о д н и м и с т у п е н я м и
- •3. П о ч и н а й н а в ч а н н я, в р а х о в у ю ч и р і в е н ь р о з в и т к у
- •4. Н е в ч и т о м у, щ о д л я у ч н я, д о к и в і н ц е в ч и т ь,
- •5. Н а в ч а й н а о ч н о !
- •6. П е р е х о д ь в і д б л и з ь к о г о д о д а л е к о г о,
- •7. В е д и н а в ч а н н я н е н а у к о в и м,
- •8. П е р е с л і д у й з а в ж д и ф о р м а л ь н у м е т у
- •9. Н і к о л и н е у ч и т о м у,
- •10. Т у р б у й с я п р о т е, щ о б у ч н і н е з а б у в а л и т о г о,
- •11. Н е м у ш т р у в а т и, н е в и х о в у в а т и і о с в і ч у в а т и
- •12. П р и в ч а й у ч н я п р а ц ю в а т и, з м у ш у й й о г о
- •13. Р а х у й с я з і н д и в і д у а л ь н і с т ю т в о ї х у ч н і в !
- •Іі. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта
- •1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о
- •2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в !
- •3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь
- •4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і
- •5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и
- •6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,
- •7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и !
- •8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,
- •9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я
- •12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и
- •Ііі. Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення і т.Д.
- •1. П р о х о д ь з і с в о ї м и у ч н я м и п р е д м е т и
- •2. Р а х у й с я з (г а д а н и м) м а й б у т н і м с т а н о в и щ е м
- •3. Н а в ч а й к у л ь т у р о в і д п о в і д н о !
- •Іv. Правила навчання, що стосуються вчителя
- •1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м
- •2. Н а в ч а й е н е р г і й н о !
- •3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и
- •4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!
- •Георг кершенштейнер (1854 – 1932)
- •Школа майбутнього – школа праці
- •Джон дьюї ( 1859 – 1952)
- •Школа і суспільство Розділ другий
- •Адольф фер’єр (1879 – 1960)
- •Характеристика «нових шкіл»
Розділ іv є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з собою – усього), керування собою і прагнення до Бога
…людина поставлена серед видимих створінь з тим, щоб бути:
І. Розумним створінням.
ІІ. Створінням, яке володарює над іншими створіннями.
ІІІ. Створінням, яке являє собою образ і радість свого творця.
6. …істинні вимоги, які ставляться до людини, полягають у тому, щоб вона 1) знала всі речі, 2) володарювала над речами і над самою собою, 3) щоб вона себе і все зводила до Бога – джерела всіх речей. Якщо ці вимоги ми висловимо трьома добре відомими словами, то будемо мати:
І. Наукову освіту.
ІІ. Доброчесність, або моральність.
ІІІ. Релігійність, або благочестя.
Під науковою освітою треба розуміти пізнання всіх речей, мистецтв і мов; під доброчесністю – не тільки зовнішню вихованість, а й усю внутрішню і зовнішню основу мотивів, а під релігійністю – те внутрішнє богошанування, яким дух людини зв’язується і з’єднується з вищою істотою.
Розділ V Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи
Природа людська первісно була доброю; до неї ми повинні бути повернені (від зіпсутості).
1. Під природою тут ми розуміємо не зіпсутість, властиву нам після падіння, …але перший і основний наш стан, до якого треба ще покликати нас, як до первопочатку.
2. Під словом „природа” ми розуміємо також загальне Боже провидіння, або безперестанне діяння божественної благості, щоб у всьому завершити все, …для чого воно призначене.
4. …всяка людина народжується здібною до набуття пізнання речей… Ум людський відзначається такою ненаситною сприйнятливістю до пізнання, що являє собою ніби безодню. Наше мізерне тіло обмежовується найтіснішими границями; голос поширюється трохи далі, зір обмежується лише висотою небесного склепіння, а уму не можна поставити твердої межі ні на небі, ні де-небудь за його межами…
5. Філософи назвали людину м і к р о к о с м о м (малий світ); він обіймає собою в стислій формі все, що розстилається на всі сторони по великому світу (м а к р о к о с м у). …ум людини, яка вступає в світ, надзвичайно влучно порівнюється з насіниною, або зерном, в якому хоч і немає в дійсності форми трави або дерева, проте поняття трави або дерева в дійсності в ньому існують: як це ясно, коли насінина, посаджена в землю, внизу пускає маленькі корені, а вище дає паростки, з яких пізніше через природжену силу, розвиваються гілки і сучки; останні вкриваються листям, прикрашаються квітками і плодами. Отже, немає потреби будь-що вносити людині зовні, але необхідно розвивати, виясняти те, що вона має закладеним у собі самій, у зародку, указуючи значення всього існуючого.
6. Розумній душі, яка перебуває в нас, крім того, дані органи, ніби вивідувачі і розвідувачі, з допомогою яких душа досліджує все, що поза нею – це зір, слух, нюх, смак, дотик і тому жодне створіння, де б воно не було, не може від неї сховатися. Тому що у видимому світі немає нічого, чого не можна було б або бачити, або чути, або нюхати, або вкушати, або до чого не можна було дотикатися і, таким чином, визначати по суті і якості, то зовсім виходить, що в світі немає нічого, чого б не могла обійняти обдарована чуттям і розумом людина.
7. Природжені також людині прагнення до знання і не тільки здатність переносити труди, а і прагнення до них...
Наш ум порівнюється 1) з землею, 2) з садом, 3) чистою дошкою, 4) з воском, на якому відбиваються незчисленні печатки.
9. Того ж учать нас і предмети, яким уподібнюється наш ум. Бо чи не сприймає земля (з якою часто порівнюється в святому письмі наше серце) насіння всякого роду? Хіба одного і того ж саду не можна засівати різноманітними травами, квітами і ароматичними рослинами? Звичайно, можна, якщо садівникові не бракує розуму і старанності. І чим більше різноманітності, тим приємніше буде видовище для очей, тим більше насолоди для нюху, тим більш сильний відпочинок для серця. Аристотель порівняв людську душу з чистою дошкою, на якій ще не було нічого написано, але на якій, проте, можна було б написати все. Отже, подібно до того, як на чистій дошці тямущий у своїй справі письменник міг би написати, а живописець – намалювати що завгодно, так у людському умі однаково легко накреслити все тому, хто добре знає мистецтво навчання. Якщо цього не буває, то вірніше вірного, що винна не дошка (якщо тільки вона інколи не буває шершава), а невміння того, хто пише або малює. Різниця в тому, що на дошці лінії можна проводити лише до межі її країв, тоді як для письма і рисунка в умі ти ніякої межі не знайдеш, тому що (як сказано вище) ум безмежний.
10. Влучно також наш мозок (ця майстерня думок) порівнюється з воском, на якому відбивається печатка або з якого ліпляться фігурки. Як віск набирає всякої форми і з нього можна ліпити і знову переробити всяку зліплену фігуру, так і мозок, відбиваючи образи всіх речей, все приймає, що тільки містить у собі світ…
Наш ум – дзеркало.
12. …найвлучнішим порівнянням нашого ума є порівняння з оком або дзеркалом, якої б форми і кольору не був предмет, воно відразу відтворює точне його зображення, крім тих випадків, коли предмет підсунеш до нього в темноті або з заднього боку, або коли предмет міститься надто далеко, тобто на більшій, ніж слід, віддалі, або коли перешкодиш зображенню або затемниш його, коливаючи, – тоді, треба погодитися, зображення буде невдале. Але я говорю про те, що природно відбувається при світлі і при зручному положенні предмета перед дзеркалом. Отже, подібно до того, як немає ніякої потреби примушувати око, щоб воно відкривалося і дивилося на предмет…, – точно так само і наш ум жадає предметів, сам завжди відкривається перед ними, сам хоче споглядати все, сам сприймає все, сам швидко все засвоює; скрізь невтомний, аби тільки не був пригнічений великою кількістю предметів і аби все йому давалося для споглядання одно слідом за одним, в належному порядку.