Тема 3. Морфологія, її предмет та розділи (2 г.)

Мета вивчення: сформувати поняття про граматичну будову мови як універсальне явище, а також про частини мови як про засіб категоризації явищ реального світу, показати різницю в розумінні й інтерпретації дійсності, яка виявляється в наявності різних частин мови в різних мовах світу.

Провідна ідея: граматичні значення є додатковими (супровідними) щодо лексичних і служать для позначення різних зв'язків предметів і явищ. Сформувати уявлення про те, що граматичні категорії не є універсальними, про граматичні способи як матеріальні засоби вираження граматичних значень. Частини мови - одне з найважливіших понять у граматиці і є джерелом пізнавальної діяльності людини.

Основні проблеми: граматичні значення і способи. Граматичні категорії. Питання основних критеріїв наукової класифікації частин мови; історія питання про частини мови, характеристика основних частин мови та своєрідність їх виявлення у мовах світу.

Термінологічний мінімум: морфологія, синтаксис, дериватологія, класифікаційні (словотворчі, дериваційні), реляційні категорії, лексико-граматичний розряд, корінь, афікс, несегментні, нульові, суперсегментні морфеми, частини мови, іменник, прикметник, дієслово, вербоїд, прислівник, займенник, прийменник, післяйменник, артикль, частка, сполучник, предикатив, формально- граматичний (морфологічний), семантичний, синтаксичний критерії.

План

1. Граматичне значення. Граматичні категорії слів.

2. Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.

3. Граматичне значення.

4. Граматична категорія.

5. Поняття морфеми. Види морфем.

6. Способи і засоби вираження граматичних значень.

7. Історичні зміни в морфемній будові слова.

8. Частини мови

9. Поняття частини мови. Критерії виділення частин мови.

10. Частини мови в різних мовах. Суть основних частин мови.

11. Морфологічна будова мови як система підсистем (мікросистем).

12. Поділ слів на частини мови.

13. Взаємопереходи в системі частин мови.

Література

Основна

1. Головин Б.Н. Введение в языкознание. 4-е изд. – М. : Высш. шк. - 1983. - С. 133-490.

2. Дорошенко С.І, Дудк П.С. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К. : Вищ. шк. -1974. - С. 175-186.

3. .Карпенко Ю.О.Вступ до мовознавства: Підручник. - Киів-Одеса: Либідь. - 1991 - С. 170-173.

1. Кодухов В. И. Введение в язьїкознание. 2-е изд. – М. : Просвещение. - 1987. - С. 232-235.

2. Кочеоган М.П. Вступ до мовознавства. – К. : Академія, 2000. - С. 257-300.

3. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М. : Просвещение, 1987. - С. 220-240.

4. Реформатскй А.А. Введение в языковедение. – М. : Просвещение. - 1967. С. 243-263 317-324.

5. Ющук І. П. Вступ до мовознавства – К. : Вища школа 2000. - С. 93-108.

Додаткова

7. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. – К. : Вища школа, 1959. - С. 240-246.

8. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. - КНаука, 1988. - С. 14-19.

Завдання

1. Випишіть із творів художньої літератури речення, в яких інфінітив виконує різноманітні функції. Граматично обгрунтуйте його статус у системі частин мови.

2. Виписати з морфологічного словника 20 множинних іменників, визначити їх лексико-семантичний розряд.

3. Дібрати текст (210-250 слів), з'ясувати функції прикметників та їх синтаксичну роль.

4. Зробіть морфологічний розбір виділених слів: Мова розглядається як свідомий витвір людей.