Професіоналізація студентів

1. Висока продуктивність, відчуття повного володіння предметом діяльності: «.. .коли я писала в такому стані, мої роботи завжди були одні з кращих», «...робота йшла легко і швидко», «...я не скоювала жодного неточного руху», «...я не відчувала свого тіла, але одночасно мала повний контроль над ним», «...я відчувала себе володарем, відчувала, що я можу все, можу зробити щось видатне».

2. Повна довіра до себе, відчуття власної гідності: «...мені було все одно, чи має ця робота якесь значення для оточуючих, але для мене вона була безцінна», «...я ніколи не замислювалася, чи сподобається моя робота, як її оцінять», «...в такі моменти я відчуваю себе повноцінною, сформованою для своїх років особою!», «...коли я починаю танцювати, то не думаю, які рухи я робитиму, як відреагують на них навколишні люди».

3. Позитивні емоції: «...для мене в такі хвилини виникає потік щастя і глибокої насолоди своєю діяльністю», «...з'являється відчуття внутрішньої цілісності і радості життя», «...яке ж це задоволення - вкладати всю душу у те, що ти робиш!», «...в ці хвилини я відчуваю величезний прилив сил, енергії і відчуття блаженства», «...мене раптом охопило всепоглинаюче відчуття радості, щастя і задоволення».

4. Гранична концентрація на справі, яку виконуєш, і відчуття повного злиття, єдності з нею: «...в цей час я ні про що інше не думаю - для мене існує тільки танець», «...у тебе з'являється відчуття, що ти неначе частинка звуків», що ллються, «...час зупинявся, навколишній мене світ переставав існувати і залишався тільки той світ, про який я пишу», «.. .потік накриває мене, коли я пишу розповіді: мені не хочеться ні їсти, ні пити, не хочеться спати, навіть дихання здається чимось зайвим. Слова течуть і лягають рівно на свої місця. Я просто не маю права зупинитися, поставити крапку, поки вона сама не ляже на потрібне місце», не «.. .не хочеться ні говорити, ні думати ні про що, крім того, що ти - в дзвоні мечів, що меч - це частина тебе і твій ворог-друг, тому що ви один одного розумієте краще, ніж хто-небудь», «...над своєю роботою я могла сидіти годинами без сну і відпочинку, нічого навколо не помічаючи, повністю занурившись в свої думки», «...нічого не існувало в той момент, окрім мого голосу і вимовних мною віршів, ніби вони народжувалися в мені, я і вірші належали один одному», «я не відчувала ні часу, ні відстані, нічого, окрім того, що відбувається тут і зараз. Я була разом з перебігом води, я відчувала, куди вона йде, де вона огинає каміння».

5. Відкриваються можливості для творчості, народження нових умінь, особистих властивостей: «...я граю на межі своїх можливостей, але одночасно ці межі можливого розширяються», «... в такі моменти твої знання і навички «вискакують» самі по собі, причому найпотрібніші і адекватніші ситуації, їх не треба штучно і болісно шукати в собі», «в ці моменти ти розумієш, що є дія, яка саме розвивається, і ти разом з нею, але без яких-небудь особливих зусиль, а саме собою. Ти відчуваєш, що стаєш кимсь або чимось іншим, не таким, як завжди. Цей стан важливий для пізнання себе в новій, невідомій раніше якості», «... я неначе стала іншою: з невластивою мені раніше рішучістю і упевненістю я пішла вперед, ретельно вибираючи, куди поставити ногу, і не озираючись назад. Я повністю контролювала кожен свій крок. Здавалося, нічого більше навколо не існувало».

6. Створюються умови для співтворчості, розуміння іншого, гармонії з навколишнім світом: «... приголомшливе єднання, злиття з партнером по танцю; ти відчуваєш, що вся дійсність разом з твоїм партнером теж активно взаємодіє з тобою», «... ти немов зливаєшся з своїм партнером, краще розумієш його, ви немов рухаєтеся, дихаєте і думаєте в одному ритмі», «... це робота у взаємодії, наша з ним сумісна творчість, успішна спільна робота».

7 Внутрішнє очищення, заспокоєння: «... мої тривоги, занепокоєння, поганий настрій, образи - все втрачало значення», «... забуваєш про все, про свої проблеми, турботи, і думаєш тільки про незвичайну магію нот», «... всі мої турботи і проблеми неначе не існували, я вже і не думала про них».

Важливо, що, працюючи над твором, студенти зустрічаються з своїм власним конкретним досвідом. Очевидно, що такий досвід виявляється для них переконливим і продуктивним: адже він не привнесений зі сторони, а породжений ними ж.

Після того, як ми звертали увагу студентів, що з часом подібний ефект може породжувати їх власна професійна діяльність, їм відкривалися можливості і орієнтири їх професії.

Аналіз пережитого досвіду виявляється повчальним і в інших відносинах. Наприклад, студенти ясно бачать, скільки творчих можливостей приховують в собі умови «повної присутності», включеності в діяльність. Пробудження потреби «виражати себе в справі» (а не просто збагатитися інформацією) відкриває перед студентом можливість зайняти принципово Іншу позицію по відношенню і до процесу навчання, і до життя в цілому — стати її суб'єктом.

Третя умова, без якої просто немислимий процес професійного становлення, - рівень розвитку ціннісно-смислової сфери. Проводячи порівняльний аналіз творчості Моцарта і Сальєрі, Б.М.Теплов звертає увагу на те, що саме ціннісно-смислова сфера професіонала є тією вищою організуючою інстанцією, яка або сприяє розквіту творчості, або руйнує цей процес (а разом з цим і особистість професіонала): «...написання музики для Моцарта було невід'ємною частиною його життя, було своєрідним переживанням життєвих значень, тоді як для Сальєрі ніяких значень, окрім музичних, на світі не було, і музика, що перетворилася на єдине і абсолютне значення, фатальним чином стала безглуздям... Сальєрі стає рабом «злої пристрасті», тому що він, не дивлячись на глибокий розум, високий талант, чудову професійну майстерність, — людина з черствою душею. Наявність одного лише інте­ресу, що вбирає в себе всю спрямованість особистості і що не має опори ні в світогляді, ні в справжній любові до життя у всьому багатстві її проявів, неминуче позбавляє людини внутрішньої свободи і вбиває дух».

Слід зазначити, що студенти (і не тільки першокурсники) потребують спеціального опрацьовування (уточнення, розвитку) свого ціннісно-смислового простору, усвідомлення місця і ролі в ньому професійних цінностей, на що вказує в своїх дослідженнях Т.М.Буякас, і охоче й з великим інтересом включаються в цю роботу.

Ціннісно-смисловий простір сучасних студентів-психологів характеризується таким чином:

- саморозвиток, самореалізація: розвивати себе, розкрити свою унікальність, реалізуватися, удосконалюватися, відбутися, усвідомлювати свою цінність, поважати себе, жити так, щоб не було соромно;

- особисте самовизначення: шукати відповідь в собі, а не перекладати відповідальність на інших; покладатися на себе; розраховувати на себе; нести відповідальність за себе; виходити з внутрішнього стрижня у всіх своїх діях; досягти внутрішньої гармонії; знайти відчуття незалежності, відчуття своєї цілісності; бути внутрішньо вільним;

- професійне самовизначення: стати хорошим фахівцем, бути необхідним суспільству, втілити себе в своїй справі, здобути професійне визнання;

- жити в контексті життя Інших людей: затвердитися в суспільстві; бути повноцінним членом суспільства; піклуватися про оточуючих; віддавати себе повністю цьому світу; жити так, бути таким, щоб людям з тобою було цікаво спілкуватися; розкрити себе до людей — жити лише для себе нецікаво, неправильно, допомагати жити оточуючим в повну силу, брати участь в житті інших людей, розуміти іншого, не залишитися в самоті;

- орієнтація на продукт: чогось досягти, стати цікавою людиною, залишити слід, пам'ять про себе, щось залишити після себе, встигнути багато зробити, знайти те, що я можу передати дітям, не жити безслідно, пам'ять про мене — це частина мене;

- соціальні цінності: статус, імідж, кар'єра, популярність у пацієнтів, успішність, високий дохід, комфортні умови праці, приналежність до певного культурного прошарку;

- екзистенціальні цінності: вміти прощати, вміти терпіти, вміти довіряти, вміти любити, вміти вірити, бути щасливим, бути вільним;

- повнота і радість життя: жити повноцінно, з повною віддачею, активно, цікаво, відчувати, що ти все можеш і все в твоїх руках; жити повним життям: не застоюватися; відчувати себе живим, відчувати зміни; завжди діяти, не стояти, адже життя дається тільки один раз; жити так, щоб відчувати його цінність і навіть безцінність; переживати радість життя; насолоджуватися життям; одержувати задоволення, задоволення від життя.

Таким чином можливо дійти висновку про те, що в процесі спільної роботи студентів та викладачів необхідно створювати умови для того, щоб студенти самі відкривали можливості своєї майбутньої професії і орієнтири свого професійного становлення.