- •1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •1.2. Напрямки діяльності підприємств.
- •1.3. Правові основи функціонування підприємств.
- •1.4. Закон України „Про підприємства в Україні”. Господарський кодекс України.
- •1.5. Статут підприємства.
- •1.6. Колективний договір.
- •1.7. Класифікація підприємств.
- •2. Виробнича та загальна структура підприємства. Зовнішнє середовище господарювання.
- •2.3. Загальна структура підприємства.
- •2.4. Поняття організаційної структури та типи організаційних структур управління.
- •2.5. Вплив зовнішнього оточення на діяльність підприємств.
- •2.6. Мікро- та макросередовище та їхні чинники.
- •3. Виробнича програма та виробнича потужністі підприємства
- •3.2. Виробнича програма підприємства та порядок її розробки.
- •3.3. Основні показники плану виробництва продукції та методи їх визначення.
- •3.4. Ресурсне обґрунтування виробничої програми.
- •3.5. Виробнича потужність підприємства: різновиди та визначення.
- •4. Основні виробничі фонди підприємства
- •4.2. Класифікація, склад та структура основних фондів.
- •4.3. Облік та планування основних виробничих фондів.
- •4.4. Види зносу основних фондів та порядок нарахування амортизації згідно діючого законодавства.
- •4.5. Показники використання основних виробничих фондів.
- •4.6. Основні напрямки поліпшення використання основних виробничих фондів.
- •5. Обігові кошти підприємства
- •5.2. Джерела формування обігових коштів підприємства.
- •5.3. Кругообіг обігових коштів.
- •5.4. Нормування обігових коштів.
- •5.5. Показники ефективності використання обігових коштів.
- •6. Нематеріальні ресурси та активи підприємств
- •6.2. Об’єкти промислової та інтелектуальної власності та інші види нематеріальних ресурсів.
- •6.3. Поняття та охорона права власності в Україні.
- •6.4. Оцінка та строки зносу нематеріальних активів.
- •Розділ 7. Інноваційні процеси на промисловому підприємстві. Капітальне будівництво
- •7.2. Вплив інновацій на виробничий процес.
- •7.3. Технічний розвиток підприємства та науково-технічний прогрес.
- •7.4. Організаційний прогрес, його сутність та напрямки.
- •7.5. Планування капітального будівництва та його значення для розвитку підприємства.
- •8. Персонал підприємства
- •8.2. Визначення чисельності персоналу.
- •8.3. Кадрова політика підприємства та її сучасні напрямки.
- •8.4. Прогресивні методи відбору кадрів.
- •8.5. Нормування праці.
- •8.6. Продуктивність праці та резерви її підвищення.
- •9. Мотивація та оплата праці
- •9.2. Сутність заробітної платні.
- •9.3. Політика оплати праці на підприємстві та державна політика оплати праці.
- •9.4. Форми та системи оплати праці.
- •9.5. Тарифна та безтарифна системи оплати праці.
- •9.6. Оплата праці через участь у прибутку.
- •10. Собівартість промислової продукції
- •10.2. Методи визначення собівартості продукції.
- •10.3. Класифікація витрат за економічними елементами.
- •10.4. Класифікація витрат за калькуляційними статтями.
- •10.5. Зміст і методика обчислення кошторису виробництва.
- •10.6. Зарубіжний досвід визначення витрат виробництва.
- •10.7. Шляхи зниження витрат на виробництво продукції.
- •11. Фінансові результати діяльності підприємств
- •11.2. Дохід підприємства.
- •11.3. Прибуток та його використання.
- •11.4. Структура балансу підприємства.
- •11.5. Рентабельність та її різновиди.
- •11.6. Фактори, що впливають на підвищення рівня рентабельності.
- •11.7. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства.
- •12. Якість продукції
- •12.2. Методи забезпечення та оцінки якості продукції.
- •12.3. Стандартизація продукції.
- •12.4. Державний нагляд за якістю продукції.
- •12.5. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
- •13. Економічна та соціальна ефективність виробництва
- •13.2. Види ефективності виробництва.
- •13.3. Критерії і система показників ефективності виробництва.
- •13.4. Методи визначення ефективності нової техніки.
- •13.5. Оцінка соціальної ефективності виробництва.
- •14. Концентрація виробництва та розміри підприємства
- •14.2. Економічне значення концентрації виробництва.
- •14.3. Визначення оптимальних розмірів виробництва.
- •14.4. Показники рівня концентрації виробництва.
- •15. Спеціалізація та кооперування виробництва
- •15.2. Уніфікація продукції.
- •15.3. Планування рівнів стандартизації та уніфікації.
- •15.4. Кооперування виробництва.
- •15.5. Економічна ефективність спеціалізації.
12.4. Державний нагляд за якістю продукції.
До найважливіших методів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.
Державний нагляд проводиться за планами його органів (або в разі звернення громадян з відповідними претензіями) у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних документів чи проведення вибіркового (суцільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Об'єктами державного нагляду є:
1) продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та продукти харчування — щодо відповідності стандартам, нормам і правилам;
2) експортна продукція — щодо стандартів (норм і правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом);
3) імпортна продукція — щодо чинних в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища;
4) атестовані виробництва — щодо відповідності встановленим вимогам до сертифікації продукції.
Важливо, що сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємців від обов'язку відшкодування збитків споживачам продукції, котрі виникли внаслідок порушення стандартів (норм, правил) або внаслідок невиконання умов договору на поставку продукції.
12.5. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
З-поміж існуючих і широковживаних методів забезпечення виробництва продукції високої якості чільне місце належить внутрішньовиробничому технічному контролю. На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК).
Головне завдання технічного контролю — постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, через безпосередню перевірку кожного виробу й цілеспрямований вплив на умови й чинники, що забезпечують таку якість.
Рівень витрат на контролювання якості та загальна ефективність такого контролю істотно залежать від добре обґрунтованого вибору тих або тих методів (видів) контролю. З відомих методів найбільш ефективними вважають: за впливом на перебіг технологічного процесу — активний; за засобами, що використовуються, — автоматизований; за організаційними формами — статистичний.
Активним є контроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірювальних головок, ізотопних, індукційних та інших приладів).
За автоматизованого контролю перевірка якості здійснюється через застосування автоматичних пристроїв (включаючи промислових роботів) без участі людини як під час технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу.
Статистичний — це особливий метод вибіркового контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичної статистики. Він уможливлює не тільки фіксацію фактичного рівня якості масової продукції, а й активний вплив на перебіг технологічного процесу, тобто забезпечує його регулювання (управління ним). Основна його ідея полягає в тім, що в будь-якому сталому процесі, коли відсутні непередбачені збурення, фактичні показники якості окремих екземплярів продукції завжди матимуть лише незначні відхилення від середніх величин.