10.2. Методи визначення собівартості продукції.

Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

Склад витрат, які включаються в собівартість продукції (послуг), може дещо змінюватися, залежно від методу її калькулювання. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами виокремлюють: кошторисний метод, метод підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів, пофакторний метод.

Кошторисний метод передбачає формування собівартості шляхом розрахунку витрат за окремими групами на основі планових показників підрозділу. Його основні вади – складність формування та відсутність наочності.

Метод підсумування попередньо визначеної собі вартості окремих виробів передбачає розрахунок загальної собі вартості за формулою:

де – С – загальна собівартість товарної продукції;

n – кількість найменувань продукції;

Сі – собівартість одиниці продукції;

Qi–загальний обсяг виробництва продукції і-го виду.

Основний недолік даного методу – неможливість його застосування для виробництва складних неоднорідних виробів.

Пофакторний метод представляє собою метод непряморго розрахунку, який визначає собівартість продукції з урахуванням впливу різноманітних чинників на її формування.

де – Сб – собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду;

m–кількість факторів, які впливають на собівартість продукції в плановому періоді;

ΔCj – зміна собівартості під впливом різноманітних факторів.

До впливових факторів можна віднести – зміну обсягів виробництва, зміну складу технологічного обладнання, зміну співвідношення постійних і змінних витрат тощо.

10.3. Класифікація витрат за економічними елементами.

Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва складають за економічними елементами.

Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання та цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.). Із вартості матеріалів віднімають вартість відходів за ціною використання чи продажу.

Заробітна плата включає всі форми оплати праці штатного й позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням. Не включаються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються із прибутку або з інших джерел спеціального призначення.

Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у Пенсійний фонд та на інші подібні заходи. Величина відрахування обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.

Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних активів здійснюється за рівномірно-лінійним методом, виходячи з терміну функціонування цих активів у межах до 10 років.

До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.

Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції.