- •1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •1.2. Напрямки діяльності підприємств.
- •1.3. Правові основи функціонування підприємств.
- •1.4. Закон України „Про підприємства в Україні”. Господарський кодекс України.
- •1.5. Статут підприємства.
- •1.6. Колективний договір.
- •1.7. Класифікація підприємств.
- •2. Виробнича та загальна структура підприємства. Зовнішнє середовище господарювання.
- •2.3. Загальна структура підприємства.
- •2.4. Поняття організаційної структури та типи організаційних структур управління.
- •2.5. Вплив зовнішнього оточення на діяльність підприємств.
- •2.6. Мікро- та макросередовище та їхні чинники.
- •3. Виробнича програма та виробнича потужністі підприємства
- •3.2. Виробнича програма підприємства та порядок її розробки.
- •3.3. Основні показники плану виробництва продукції та методи їх визначення.
- •3.4. Ресурсне обґрунтування виробничої програми.
- •3.5. Виробнича потужність підприємства: різновиди та визначення.
- •4. Основні виробничі фонди підприємства
- •4.2. Класифікація, склад та структура основних фондів.
- •4.3. Облік та планування основних виробничих фондів.
- •4.4. Види зносу основних фондів та порядок нарахування амортизації згідно діючого законодавства.
- •4.5. Показники використання основних виробничих фондів.
- •4.6. Основні напрямки поліпшення використання основних виробничих фондів.
- •5. Обігові кошти підприємства
- •5.2. Джерела формування обігових коштів підприємства.
- •5.3. Кругообіг обігових коштів.
- •5.4. Нормування обігових коштів.
- •5.5. Показники ефективності використання обігових коштів.
- •6. Нематеріальні ресурси та активи підприємств
- •6.2. Об’єкти промислової та інтелектуальної власності та інші види нематеріальних ресурсів.
- •6.3. Поняття та охорона права власності в Україні.
- •6.4. Оцінка та строки зносу нематеріальних активів.
- •Розділ 7. Інноваційні процеси на промисловому підприємстві. Капітальне будівництво
- •7.2. Вплив інновацій на виробничий процес.
- •7.3. Технічний розвиток підприємства та науково-технічний прогрес.
- •7.4. Організаційний прогрес, його сутність та напрямки.
- •7.5. Планування капітального будівництва та його значення для розвитку підприємства.
- •8. Персонал підприємства
- •8.2. Визначення чисельності персоналу.
- •8.3. Кадрова політика підприємства та її сучасні напрямки.
- •8.4. Прогресивні методи відбору кадрів.
- •8.5. Нормування праці.
- •8.6. Продуктивність праці та резерви її підвищення.
- •9. Мотивація та оплата праці
- •9.2. Сутність заробітної платні.
- •9.3. Політика оплати праці на підприємстві та державна політика оплати праці.
- •9.4. Форми та системи оплати праці.
- •9.5. Тарифна та безтарифна системи оплати праці.
- •9.6. Оплата праці через участь у прибутку.
- •10. Собівартість промислової продукції
- •10.2. Методи визначення собівартості продукції.
- •10.3. Класифікація витрат за економічними елементами.
- •10.4. Класифікація витрат за калькуляційними статтями.
- •10.5. Зміст і методика обчислення кошторису виробництва.
- •10.6. Зарубіжний досвід визначення витрат виробництва.
- •10.7. Шляхи зниження витрат на виробництво продукції.
- •11. Фінансові результати діяльності підприємств
- •11.2. Дохід підприємства.
- •11.3. Прибуток та його використання.
- •11.4. Структура балансу підприємства.
- •11.5. Рентабельність та її різновиди.
- •11.6. Фактори, що впливають на підвищення рівня рентабельності.
- •11.7. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства.
- •12. Якість продукції
- •12.2. Методи забезпечення та оцінки якості продукції.
- •12.3. Стандартизація продукції.
- •12.4. Державний нагляд за якістю продукції.
- •12.5. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
- •13. Економічна та соціальна ефективність виробництва
- •13.2. Види ефективності виробництва.
- •13.3. Критерії і система показників ефективності виробництва.
- •13.4. Методи визначення ефективності нової техніки.
- •13.5. Оцінка соціальної ефективності виробництва.
- •14. Концентрація виробництва та розміри підприємства
- •14.2. Економічне значення концентрації виробництва.
- •14.3. Визначення оптимальних розмірів виробництва.
- •14.4. Показники рівня концентрації виробництва.
- •15. Спеціалізація та кооперування виробництва
- •15.2. Уніфікація продукції.
- •15.3. Планування рівнів стандартизації та уніфікації.
- •15.4. Кооперування виробництва.
- •15.5. Економічна ефективність спеціалізації.
8.2. Визначення чисельності персоналу.
Окреслюючи цілі та напрямки розвитку діяльності підприємства, його керівництво має визначити необхідні для їхньої реалізації трудові ресурси. Планування трудових ресурсів на діючому підприємстві починається з оцінки їхньої наявності. Останнє передбачає інвентаризацію робочих місць, виявлення кількості тих, хто працює на кожній операції, що забезпечує реалізацію кінцевої мети (створення продукції, надання послуг). Аналіз і дальші розрахунки проводяться за категоріями працівників (робітники, керівники, спеціалісти, службовці), а для кожної з них — за професіями, спеціальностями, розрядами.
Так планова чисельність персоналу визначається окремо для виробничого і невиробничого персоналу. До відомих методів визначення чисельності виробничого персоналу відносять:
Метод коригування базової чисельності
Ч заг = Ч баз *К/ 100 +- дЧ,
де К – коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду відносно базового, дЧ – сумарні зміни чисельності за позафакторним розрахунком можливої зміни продуктивності праці.
2. Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції
Ч ос = Т сум/ Фд* К в.н.
3. Метод підсумовування
Ч заг = Ч норм + Ч не норм + Чоп + Ч служб
8.3. Кадрова політика підприємства та її сучасні напрямки.
Сучасна кадрова політика підприємства має бути спрямована на ринкові умови господарювання. Головна її мета полягає в забезпеченні нині і в майбутньому кожного робочого місця, кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.
Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб'єктом господарювання має передбачати виконання таких основних функцій:
-розробка і корекція стратегії формування та використання трудового потенціалу відповідно до змін в умовах господарювання;
-набір і формування необхідних категорій персоналу (відбір, професійна орієнтація, наймання, адаптація);
-підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності (виробничо-технічне учнівство, загальна професійна підготовка, підвищення кваліфікації, просування на службі);
-оцінка персоналу (контроль відповідності персоналу конкретним потребам виробництва чи іншої сфери діяльності, аналіз ділових якостей працівників, висунення на певну посаду, службове переміщення);
-мотивація дотримання належного режиму трудової діяльності та високої продуктивності праці;
-постійний моніторинг безпеки праці (виробничо-господарської діяльності);
-забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства (фірми, корпорації);
-реалізація постійних контактів між керівництвом (керівниками всіх рівнів) і представниками трудових колективів (профспілками).
8.4. Прогресивні методи відбору кадрів.
Для виконання завдання відбору кадрів на підприємстві повинні використовуватися відповідні методики їх оцінки. Під оцінкою персоналу звичайно розуміють цілеспрямоване порівняння певних характеристик (професійно-кваліфікаційного рівня, ділових якостей, результатів праці) працівників з відповідними параметрами, вимогами, еталонами.
У практиці господарювання застосовуються зовнішня оцінка та самооцінка. Зовнішньою вважають оцінку діяльності працівника керівником (керівниками) фірми, трудовим колективом, безпосередніми споживачами продуктів праці. Самооцінка здійснюється самим працівником і базується на власному уявленні про цілі життя та трудової діяльності, допустимих і заборонених способах їхнього досягнення, про необхідні моральні якості (сумлінність, чесність, відданість ділу тощо).
Зазвичай оцінка персоналу виконує орієнтуючу й стимулюючу функції. Орієнтуюча функція полягає в тім, що кожний працівник за допомогою громадської оцінки та самооцінки усвідомлює свою поведінку, одержує можливість визначати напрями і способи дальшої діяльності. Стимулююча функція виявляється в тім, що вона, породжуючи в працівника переживання успіху чи невдачі і підтверджуючи правильність або помилковість поведінки, спонукає його до діяльності в позитивному напрямку.
Оцінка персоналу має базуватися на загальновизнаних принципах, а саме: об'єктивності; усебічності; обов'язковості; систематичності (постійності). Дотримання цих принципів дає змогу використати оцінку персоналу для: