2. Культура східних слов’ян (спрс)

3. Культура Київської Русі – видатне явище європейської середньовічної культури

Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя.

Київська Русь підтримувала політичні, економічні й культурні відносини з ближніми і далекими сусідами - з Великим Степом і Візантійською імперією, з Болгарським царством, Польським, Чеським і Угорським королівствами, з італійськими і німецькими містами, з Данією, Швецією і Норвегією, з Францією та Англією.

Династичні зв'язки київських монархів, особливо Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха, стали хрестоматійними. Давньоруські купецькі човни і каравани проклали шлях “з варяг у греки”, чималою мірою вплинула на культуру і мистецтво сусідів.

Складність вивчення культури Київської Русі, особливо її ранніх етапів, пояснюється браком писемних джерел.

4. Вплив культури Візантії на культуру Київської Русі

Впродовж багатьох віків й українська культура зазнавала значного впливу унікальної духовної спадщини Візантії. Це яск­раво виявилося у збереженні тісних зв'язків українського право­слав'я з Константинопольською церквою, системі навчання в шко­лах церковних братств України, діяльності Острозької та Києво-Могилянської академій. Як і в Росії, українське богослов'я, іконо­пис, церковна архітектура та література тривалий час дотримува­лися візантійської традиції. Мотиви візантійської філософії відчу­тні в українській православній полемічній літературі, творчості видатного українського мислителя Григорія Сковороди.

• з IX ст, починаються активні контакти Візантії та Київської Русі знаменитим шляхом "з варягів у греки".

• 860 р легендарний похіду князя Аскольда на Царгород (фактично започатко­ване хрещення Русі,

• середина X ст. - поїздка київської княгині Ольги до імператора Константина Багрянородного (велике значення у дальшому розвитку торгово-політичних відносин між обома країнами і поширенні християнства на Русі)

• шлюб сестри візантійського імператора Василія II — Анни з київським князем Володимиром (довершив перетворення християнства на державну релігію Русі (акт хрещення 988 р.).

Після падіння Константинополя Московська держава вважала себе прямою спадкоємницею Візантійської імперії. Вона запози­чила герб Візантії (орел з двома головами), а її князі перейняли титул царів (цесарів). Становище православ'я в Росії нагадувало візантійську схему взаємовідносин церкви, держави і монарха. Ро­сійське іконописне мистецтво, значну роль в якому відіграв ви­ходець з Візантії Феофан Грек, архітектура, книжкове видавни­цтво, філософія, богослов'я, освіта, вишукана словесність (літера­тура) і політичні теорії аж до XVII ст. зберігали незаперечні риси візантійської традиції.

Важко переоцінити значення візантійської культури для роз­витку Київської Русі, а згодом України, і Московської держави.

Особливо відчутно цей вплив виявлявся у галузі образотворчого мистецтва, релігії та філософії, суспільної думки та космології, писемності й освіти, політичних ідей та права.

З Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети хри­стиянського культу, був запозичений церковний спів.