7. Модерн і функціоналізм в архітектурі. Нові виражальні засоби в музиці в архітектурі хх ст.. Довгий час переважала еклектика, т.Б. Комбінація елементів різних стилів.

«Сучасний стиль» був все ж таки знайдений – єдиний, але з певними національними варіаціями стиль модерн (від фр. сучасний)

Модерн народився з поєднання двох тенденцій:

• прагнення архітектора раціонально використовувати нові матеріали (сталь, скло, залізобетон)

• потяг до дещо малозмістовної, але вишуканої декоративності (А.Буді, Ч.Макинтош)

Другий напрям в архітектурі ХХ ст.. – функціоналізм – виявив потребу створювати не просто відхилені форми, а предметно-естетичне середовище для життєдіяльності людей (Ле Корбюзьє, Ф.райт)

Нові виражальні засоби в музиці

Своєрідна революція відбулася в ХХ ст.. і в музиці. Утверджувалися нові тенденції й принципи музичного мислення, таким чином, здійснювався переворот у жанровій сфері.

Ознаки:

• опера поступово втрачає свою провідну роль

• посилюється інтерес до балету (як найбільш умовному із сценічних мистецтв), камерного театру, розважальним музичним постановам

• технологізація музичної культури - спроби музикантів-авангардистів експериментувати з невідомими музичними засобами

• поява джазу, року

8. Філософські системи Г.Гегеля, Ф.Шилінга, І.Канта. Ідеологія лібералізму (СПРС)

Тема: Культура Київської Русі

План

1. Періодизація розвитку української культури

2. Культура східних слов’ян (СПРС).

3. Культура Київської Русі – видатне явище європейської середньовічної культури

4. Вплив культури Візантії на культуру Київської Русі

5. Особливості прийняття християнства, його вплив на розвиток культури

6. Писемність і літературна традиція

7. Освіта та наукові знання

8. Мистецтво Київської Русі

9. Місце і роль культури Київської Русі у європейській культурі

1. Періодизація розвитку української культури

Вихідним моментом наукової періодизації розвитку української культури є чітке визначення її субстрату (носія) – українського народу та української нації, передусім історичних умов їх формування.

Перший період розвитку української культури охоплює відрізок від її витоків і до прийняття християнства – т.б. культуру східнослов’янських племен дохристиянської доби.

Другий період – час існування княжої держави – Київської Русі та Галицько-Волинського князівства – українська культура княжої доби (ІХ-ХІІІ ст.)

Третій період – литовсько-польська доба (ХІV – ХVІ ст.)

Четвертий період – козацько-гетьманська доба (ХVІІ – ХVІІІ ст.)

П’ятий період – від часів зруйнування Гетьманщини і до поч. ХХ ст..

Майже 150 років великої неволі. Цей період доцільно поділити на три підперіоди:

1). к. ХVІІІ ст. – к. 50-х рр. ХІХ ст. – час становлення новітньої культури з народним демократизмом і народною мовою

2). 60-ті – 90-ті рр. ХІХ ст. – час входження в загальнослов’янський та світовий культурний процес

3). п. ХХ ст.. – час утвердження як великої національної культури світового значення – період національно-культурного відродження

Шостий період – час нового міжвоєнного та повоєнного поневолення України її східними та західними сусідами – п.ХХст. – к.80-х рр.ХХст. цей період теж варто поділити на підперіоди:

1). з поч.. ХХ ст. до 1929 р.

2). 30-ті – поч. 50-ті рр. ХХ ст.

3). роки війни 1941-1945

4). повоєнні роки

5). 1960-ті – 1980-ті рр.. ХХст.

6). к.ХХст.

Сьомий період – розпочався з к.80-х рр.. ХХст. і триває сьогодні

Зазначені періоди відображають розвиток української культури з усіма її піднесеннями й зламами. Щодо зламів, то слід виділити:

1). Примусова християнізація (як наслідок – різка зміна природного плину культурних процесів);

2). Поневолення Російською імперією (відрив від національних традицій);

3). Соціалістична культурна «революція» (нищення культури)

Але, не зважаючи на неймовірні труднощі, які упродовж віків долає на своєму шляху український народ, він витворив свою високо розвинуту національну культуру.