Лідерські якості та чинники соціального середовища

Лідерство є особливою сферою людських відносин, що вимагає від людини особливих якостей та специфічних соціальних характеристик. Звернемо увагу на деякі з них.

• Організаторські, управлінські якості.

Набуття організаторських, управлінських якостей лідером – це проблема його особистого навчання і вдосконалення. Сучасні вимоги до політика передбачають уміння: сформувати групу, згуртувати її; визначити цілі, сформулювати об’єднуючу суспільство програму; поставити перед людьми (установою, владою) завдання, необхідні для розвитку спільноти.

• Відповідність вимогам часу.

Лідер повинен відповідати вимогам часу, і не тільки він, але і його оточення. Немало лідерів-реформаторів не змогли проявити себе, не зустрівши підтримки. Лідер повинен бути провідником ідеї, що здатна залучити енергію суспільства.

• Передача оточенню знань, цінностей.

Лідерство – це відносини схожі до відносин «наставника» і «учня». Лідер передає своєму оточенню знання, моральні цінності, почуття відповідальності, навчає різним стилям управління, спілкування з людьми. Особисті якості лідера є зразком для наслідування іншими людьми. Тому етичне обличчя лідера привертає увагу людей і впливає на його успіхи або невдачі. В інформаційному суспільстві все важче приховати аморальні та протизаконні якості лідера, а також легше продемонструвати його переваги. Передача досвіду управління є умовою для підготовки людей, здатних зайняти в державі чільні політичні посади.

• Вміння ухвалювати рішення.

Лідер повинен уникати крайніх, безвихідних ситуацій, або, навпаки, створювати неминучу, але вигідну низку обставин. Він повинен уміти, як говорив Уїнстон Черчілль, отримувати користь з найбільш невигідних ситуацій. Його рішення сприйматимуться як легітимні тоді, коли альтернативи не здатні конкурувати з цим рішення.

• Вміння нейтралізувати супротивників.

Особливе мистецтво лідера – обертати в союзників прихованих і навіть явних супротивників. Якщо не вдається налагодити співробітництво з супротивниками, то лідер повинен нейтралізувати їх найбільш деструктивну діяльність.

• Вміння та готовність ризикувати, долати невдачі.

Лідер не може і не повинен боятися ризикувати, не повинен чекати лише гарантованого успіху або, навпаки, покладатися на випадкову перемогу. Оскільки політика – ланцюг несподіванок, лідеру належить долати непередбачені ускладнення, маневрувати, бути готовим до тимчасових невдач, але постійно бути націленим на рух вперед.

• Новаторство.

Лідери-новатори покликані ефективно вирішувати нові і старі проблеми, застосовуючи більш ефективні підходи. Їх майстерність передбачає широкі зв'язки з іншими новаторами. Кожен лідер змушений самостійно «ставати на ноги». І хоча він успадковує політичне оточення (спадкоємність влади необхідна), він повинен бути носієм нових ідей.

• Відчуття політичного часу.

Бути політиком – означає своєчасно вживати заходи. Досвід доводить, що компроміс – «король політики» – вельми капризна річ. Лідер, який надто швидко йде на компроміси, втрачає авторитет. Лідер що йде на компроміс із запізненням – втрачає ініціативу і може зазнати поразки. Тому виграють ті лідери, які гостро відчувають хід політичного часу і все роблять вчасно.

• Політико-діяльнісні якості.

Політична практика лідера проявляється у поведінці політика, стилі ухвалення рішень, діях в конкретних політичних і життєвих ситуаціях, характері його політичних зв'язків. По справах політичного діяча можна зробити висновок про його політичний масштаб.

• Лідер як політичний «гравець».

Останніми роками широкого поширення у політологічній думці набув погляд на політичну діяльність як на своєрідну «гру», що відтворюється обмеженою кількістю учасників на автономному «політичному полі» згідно особливих «правил». Суб’єктивізм політиків і їх заідеологізована поверховість в оцінці подій, послаблення відповідальності за ухвалені рішення. Повторюваність управлінських помилок підтверджує ідею політичного «спектаклю», що розвивається згідно певного сценарію.

• Соціальний аспект.

Для публічного політика кількість і якісний склад його електорату є важливим показником, що визначає перемогу на виборах.

Якісне вивчення електорату полягає у з’ясуванні майнових, національних, вікових, освітніх, професійних характеристик виборців, їх ідеологічних і ціннісних орієнтацій з метою визначення основних потреб громадян – головної «мішені» пропагандистського впливу політиків.

• Політична ситуація.

До ситуативних чинників, що впливають на лідера слід віднести характер політичного устрою і політичну культуру даної країни. В умовах авторитарного режиму діють абсолютно інші принципи і механізми формування політичної еліти, ніж в країнах з розвиненою представницькою демократією

Потенційний національний лідер в демократичній країні повинен уміти завойовувати популярність і довіру серед широких груп населення. Натомість в економічно і політично відсталих країнах, де на виборах присутні силові методи боротьби політичних угрупувань, для претендента на владу важливі якості, що забезпечують лідерство в своїй групі і її перемогу в жорсткій боротьбі з конкурентами.

Політична ситуація спричиняє «соціальне замовлення» на лідерів за принципом «потрібна людина» в «потрібний час».

• Культурно-національний аспект.

Відповідність поглядів політика національному менталітету і культурним традиціям народу, що є важливою умовою сприйняття людьми його соціально-політичних і економічних проектів.