Передумови та функції політичного лідерства

«Хороший керівник зробить так, щоб підлеглі не боялися його, а вболівали за нього»

Плутарх (46–127 рр. н.е.) «Пир семи мудреців, 3.

Політичний лідер посідає ту-чи-іншу суспільну роль за наявності таких передумов:

• Професіоналізм та ділові якості.Лідер повинен бути професіоналом в певній галузі діяльності, володіти діловими якостями.

Здебільшого лідер отримує початковий соціальний капітал (моральну та матеріальну підтримку) в середовищі своїх колег, співробітників, бізнес-партнерів, згодом спонсорів.

• Інформаційна компетентність.Здатність отримання лідером повної та оперативної інформації. Сучасні технічні засоби зв’язку та інформаційні технології здатні задовольняти ці вимоги.

• Специфіка найближчого оточення.Особиста відданість соратників, однопартійців – важлива якість оточення лідера.

Взаєморозуміння, інтерес до справи, взаємна довіра, упевненість в правильності вибору, етична стійкість, переконаність – ці особливості взаємостосунків з соратниками дає лідеру право займати відповідальне місце в колективі.

• Професіоналізм соратників. Для соратників політичного лідера привабливими є престиж соціальної позиції, соціальне визнання, можливість кар’єрного росту. Важливо, щоб ці стимули були підкріплені їх високим рівнем професійної компетентності.

Соратники повинні мати чітке уявлення про стан справ, якими вони займаються під керівництвом лідера, про свою роль, обов’язки в групі, володіти аналітичними, творчими здібностями для суспільно-політичної роботи. Лідер концентрує в собі як позитивні, так і негативні якості своїх соратників. Якщо з тих-чи-інших причин політичний лідер усуває з свого середовища компетентних людей, то це відобразиться на якості його політики, спричинить падіння довіри до нього зі сторони однопартійців, а згодом політичних прорахунків. Тому він повинен бути зацікавлений в підборі людей, що перевершують його рівень компетентності в певних видах діяльності.

Політичний лідер повинен розумно і своєчасно переміщати своїх співробітників і створювати умови для їх професійного зростання, використовувати їх здібності і можливості. Він повинен мати ясне уявлення про проблеми, які хвилюють його працівників і зважати на їх настрої. Добре, якщо лідеру вдається створити в своєму оточенні раду найбільш кваліфікованих експертів з найважливіших проблем політики, економіки, медицини, господарства тощо і отримувати компетентні рекомендації фахівців для вирішення певних невідкладних проблем.

• Стиль діяльності лідера та членів його партії. Лідер задає певні ціннісні та поведінкові норми для своїх соратників.

Громадяни здебільшого рідко бачать партійного лідера віч-на-віч. Зате з членами його команди, партійними однодумцями, однопартійцями вони матимуть змогу контактувати частіше і не лише на мітингах й публічних заходах, але під час вирішення своїх щоденних життєвих клопотів. Саме поведінка таких партійних функціонерів на «місцях» демонструватиме, чи слід довіряти політичному лідеру, його політичній силі.

Відомо, що в регіонах життя партійних осередків лише формально пов’язане з діяльністю загально відомого їх партійного керівника. З огляду на це місцеві партійні структури нерідко наповнюються не лише відданими однодумцями, але й політичними пристосуванцями, або й справжніми політичними перебіжчиками, авантюристами. Такі партійні кар’єристи використовують членство в провладній партії здебільшого для того, щоб отримати престижну державну посаду. Пересічні громадяни, звертаючись до подібних посадовців, можуть зробити свої висновки, хто саме є членами партії відомого політика, наскільки політичний лідер контролює кадрову політику своїх партійних структур на місцях.

У кращому випадку однопартійці відомого політика підтверджують позитивний імідж свого політичного «патрона» завдяки умінню вести публічну політичну дискусію, заохочуючи виборців до політичної активності, допомагаючи громадянам відстоювати свої конституційні права та законні інтереси.

• Суспільно-політична активність.Політичний лідер має бути відомим та впливовим у своєму середовищі – селищі, містечку, місті, регіоні тощо.

У кожному суспільному середовищі існують певні суспільно активні середовища. Це можуть бути на даний час впливові особи, до думки яких прислухається громадськість, це можуть бути також ті-чи-інші впливові громадські, політичні об’єднання, чи навіть напівкримінальні структури, що пов’язані своїми інтересами з окремими вагомими особами в державних інституціях – місцевих органах влади, судах, прокуратурі тощо. Політичний лідер змушений рахуватися з названими політичними гравцями. Його повинні якщо не підтримувати, то принаймні не чинити відвертий супротив, сприймати особою «свого рівня».

Функції політичного лідерства.Політичне лідерство відіграє у суспільстві низку функцій. Назвемо деякі з них:

• Конструктивна функція– вираз інтересів суспільства в конкретній програмі суспільно-політичного та економічного розвитку.

Така програма повинна скеровуватися на задоволення інтересів всіх або діяльної більшості суспільства, домагань значної кількості людей і груп, але за умови, що вони не ущемлятимуть інтереси інших прошарків суспільства. Ця ідеальна установка на практиці рідко може бути досягнута. Але сама по собі вона – умова лідерства. Немало реформ закінчилося невдачею через відсутність своєчасних, продуманих, зрозумілих суспільству і доступних для виконання політичних програм.

• Координаційна функція– узгодження дій партії з потребами і запитами громадськості, діяльністю інститутів влади.

Лідер повинен приймати рішення і робити політичний вибір, зважаючи на потреби суспільства, стан громадської думки, прийняту в суспільстві систему цінностей. Дії керованої політичним лідером партії також мають тісний зв'язок з політикою чинної влади, її досягненнями, або прорахунками в найважливіших сферах життєдіяльності суспільства.

• Організаційна та інтеграційна функціявключає підготовку, відбір та розстановку кадрів, створення системи управління, планування та реалізація практичних аспектів політичної роботи, об’єднання однодумців і суспільства навколо програми лідера.

Лідер формує апарат, розподіляє в ньому обов'язки, створює умови для навчання, висунення і призначення керівників, контролює і регулює відносини між ними, орієнтує їх на компроміс або на рішучу зміну політики держави, регіону.

Діяльність політичного лідера передбачає уміння вести за собою людей, встановлювати відносини з ними і на цій основі організовувати політичне управління. Водночас він вирізняється реальною перевагою, справжнім природним правом сильної, вольової і одночасно інтелектуальної особистості вести за собою інших людей.