Різновиди «лівих» політичних ідеологій

Комунізм– вчення про побудову безкласового суспільства. Виявився утопічним політичним проектом, реалізація якого потребує потужного репресивного державного апарату, обмеження «природних прав» значної частини громадян.

Соціалізм(«socialis» з латин.– суспільний) як політична ідеологія історично пов’язаний з багатовіковими сподіваннями людей на можливість побудови суспільства соціальної справедливості, солідарності, соціального захисту особи. Фрагменти соціальних мріянь знаходимо існували з часів Античності та Середньовіччя. Ідеї братерства та рівності присутні в християнській доктрині, зокрема в постулаті рівності людей перед Богом. Соціальні доктрини в Новітній історії Європи протистояли ліберальним та консервативним ідеологіям. Свою класичну форму соціалістичні ідеї почали набувати разом зі становленням капіталістичних відносин.

Соціалістичні доктрини наполягають на усуспільненні майна та засобів виробництва, усуненні визиску працівників, справедливому розподілі матеріальних благ (прибутків виробництва) і духовних цінностей (безкоштовна освіта). Суспільство повинно надавати соціальну підтримку людям, що потребують допомоги – молоді, пенсіонерів, хворих, немічних.

Соціалістичні ідеї впродовж останніх двохсот років намагалися пристосувати до радикальних (революційних доктрин) та поміркованих (еволюційних концепцій).

Марксистський підхідрозглядав соціалізм як першу сходинку переходу від капіталізму до комунізму. Комуністичні ідеологи схилялися до насильницького скидання влади, революційного реформування суспільства шляхом націоналізації усіх засобів виробництва. Ці революційні завдання покладалося на робітничий клас під керівництвом Комуністичної партії.

Соціал-демократичний підхідтрактує соціалізм як суспільний лад, що здобувається шляхом соціальних реформ при збереженні приватної власності. Гармонізація суспільних відносин при цьому досягається завдяки зростанню «середнього класу», соціальному партнерству, перерозподілу матеріальних та духовних благ. Соціал-демократія як політична течія кінця ХІХ ст. переросла в міжнародний рух. З 1951 року соціал-демократичні партії держав світу об’єднані в Соціалістичний Інтернаціонал, що сьогодні налічує понад 80 партій.

Соціал-демократіясвоєю метою визначає створення «соціальної держави», як інструмента формування «солідарного суспільства». В такому суспільстві повинні поєднуватися індивідуальна творчість та колективна солідарність. Головними принципами соціал-демократії є справедливість, рівність, солідарність людей; демократизм у формуванні влади; забезпечення соціальних прав трудівників; ліквідація всіх форм гноблення і дискримінації; створення умов для вільного розвитку кожної особи.

З 70-90-х років ХХ ст. європейська соціал-демократія зблизилася з ідеями лібералізму, що виявилося в організації внутрішньопартійної демократії, свободі дискусій, терпимості до інакодумців, практицизмі політичної поведінки, корегуванні партійних позицій згідно нових реалій, створення інститутів соціального партнерства, ефективної системи соціального захисту, забезпечення гідного життєвого рівня трудівників.

Ідеї «лівих» ідеологій зустрічають розуміння серед соціально незахищених категорій громадян – літніх людей, людей, що потерпають від безробіття ті ін.