Принципи консерватизму

Політична ідеологія консерватизму може поєднуватися з націоналістичнимиідеями,монархізмом (спадковість влади),клерикалізмом(вплив релігійних структур на суспільне життя). Консерватизм використовує принципиорганізмічного тарасово-антропологічногонапрямів,психологізму,функціоналізмутаструктуралізму для утвердження своїх постулатів, зокрема ідеї:

• Підтримки стійкості держави на міжнародній арені.

• Сприяння стабільності соціальної структури суспільства.

• Необхідності усунення суперечливих політичних сил і тенденцій.

• Збереження традиційних морально-правових цінностей.

Консервативна ідеологія намагається довести свою правоту, звертаючи увагу на недосконалість людської природи, нездатність людей бути раціональними і поміркованими у соціальних стосунках. Людина часто діє під впливом інстинктів, емоцій, стереотипів, звичок.

Консерватизм апелює до природної нерівності людей – від народження люди не мають рівних задатків – людям притаманний різний рівень розумового розвитку, фізичних сил, вольових здібностей. За для утримання людей від взаємного поборювання, гноблення і знищення необхідні державні інститути (силові, контролюючі установи), щоб підтримувати правовий порядок.

Консервативні ідеї набирають популярності серед громадян тоді, коли виникає загроза втрати державного суверенітету, територіальної цілісності країни, внутрішньої дестабілізації, розгулу злочинності. За таких несприятливих умов безпека та інтереси більшості громадян залежать від спроможності держави, її армії, правоохоронних органів відсікти агресію зовнішнього ворога, приборкати безлад с суспільстві.

Лібералізм

Поняття «лібералізм» (від латин. «liberalis») – вільний, такий, що має відношення до свободи. Більшість тлумачень лібералізму торкаються ідеї особистої свободи людини, нескутої рамками традицій і держави. У європейській суспільно-політичній літературі поняття «лібералізм» з’явилося на початку XIX століття.

Ідейною предтечею лібералізму стали ідеї Просвітництва ХVІІ–ХVІІІ ст. – суспільно-політичного руху в європейських державах (Англії, Франції, Німеччини, Іспанії, Італії). Відомі представники Просвітництва (Вольтер, Монтеск’є, Руссо, Дідро та ін.) намагалися усунути недоліки сучасного їм суспільства, замінити феодальний та монархічний уклад своїх держав на республіканський (res public з латин. – справа народу), вплинути на гуманізацію суспільних відносин, політики, поширюючи ідеї добра, справедливості, а також ідеї про «природні права» людини, «суспільний договір», свободу та рівність всіх людей. В основі Просвітни­цтва – ідеалістичне уявлення про визначальну роль розуму та свідомості в житті суспільства, бажання пояснити суспільні недоліки неосвіченістю людей, їх нерозуміння власної природи. Єдиним засобом суспільного поступу просвітники вважали поширення освіти та наукових знань.

Ліберальні політичні ідеї Жан-Жака Руссо.Жан-Жак Руссо (1712–1778) – французький філософ, просвітник. Запропонував теорію про «договірне» походження держави.

На думку мислителя у «природному стані» всі люди були вільні та рівні, не було майнового розшарування, державного апарату й приватної власності. Однак з розвитком цивілізації люди поступово перейшли з «природного стану» у «суспільний стан». Сім'ї об'єднувалися в роди, в племена. Виникла приватна власність, майнова нерівність людей, між якими розгорнулась боротьба. «Природний стан» співжиття людей був зруйнований. Щоб стабілізувати суспільство, яке перебувало в стані взаємного поборювання, заможні верстви запропонували решті населення укласти «суспільний договір» про створення державної влади та законів, яким підпорядкуються всі члени суспільства. Укладаючи суспільний договір, усі його учасники мали б отримати рівні права, а суспільство повинно було перетворитися на асоціацію рівних і вільних громадян.

Ліберальні політичні ідеї Бенджаміна Франкліна.Бенджамін Франклін (1706-1790) – американський про­світник, політик і вчений. Заснував першу в англійських колоніях публічну бібліотеку (1731 р.), Пенсільванський університет (1740 р.), Американське філософське товариство (1743 р.). Після початку війни за незалежність (1775–1783 рр.) був обраний до Конгресу та брав участь у підготовці Декларації незалежності США (1776 р.) й редагуванні Конституції США. У 1775-1785 рр. був представником США у Франції.

У своїй публіцистичній і політичній діяльності Б. Франклін відстоював ідеї про право кожного народу на самовизначення та заснуванні держави на основі укладення «суспільного договору (конституції). Відстоював ліберальні погляди про невід'ємне право кожної людини на життя,рівністьлюдей,право насвободу,прагнення до щастя. Домагався скасування рабства, захисту національних меншин і закріплення прав громадян у конституції.

Ліберальні політичні ідеї Томаса Джефферсона. Томас Джефферсон (1743–1826) – американський про­світник, юрист, громадський і державний діяч.

Визнавав всіх людей рівними від природи, наділених невід'ємними правами: нажиття,свободу,власність,прагнення до щастя. Для забезпечення цих прав люди створюють державу (республіку), обирають уряди, доручаючи їм владу. Якщо ж державні особи порушують природні права громадян, то народ має право замінити їх на інших. Державна влада має сприяти свободі громадян, а не обмежу­вати її. Республіканська форма правління має ґрунтуватися на загаль­ному виборчому праві, представництві партій в законодавчих установах, виборності виконавчих органів влади та суддів.