Основні ідеологічні течії Консервативна ідеологія

Поняття «консерватизм» (з латин. «conservo») має значення – зберігаю, охороняю. Носіями ідеології консерватизму є соціальні групи і прошарки, які зацікавлені у збереженні сформованого суспільного укладу. Ідейними попередниками консервативної ідеології можна вважати давньогрецького філософа Платона, середньовічного католицького мислителя Тому Аквінського, італійського мислителя епохи Відродження Ніколо Макіавеллі та ін.

Консервативні політичні погляди Платона.Платон (427–347 рр. до н.е.) – давньогрецький філософ, учень Сократа. Автор творів – «Держава», «Закони», «Політик», «Протагор», «Аполо­гія Сократа» та ін.

У творі «Держава» описав модель«ідеальної держави», найважливішими рисами якої є:

• Автаркія– господарське самозабезпечення, створення замкнутої самодостат­ньої економіки в межах країни.

• Незмінністьігармонія, які засновані на розумі та справедливості.

• Розподіл працізгідно принципу «кожному – своє», кожен має займатися своїми обов’язками в межах суспільної ієрархії.

• Плекання відчуття єдності та солідарності усіх громадян.

• Ізольованістьвід зовнішнього світу,зовнішні впливи здатні справляти на неї руйнівний уплив.

• Підпорядкування особи суспільствузадля досягнення загального блага.

Держава, згідно Платона, має бути збудована за зразком людської душі. Трьом частинам душі (розум, воля, тілесна чуттєвість) мають відповідати трьом суспільним верствам, з яких повинна складатися держава. Розумначастина душі повинна втілюватися в керівниках держави – людей, що здатні мислити («Доти, доки в державі не будуть керувати філософи чи нинішні царі та власники не стануть шляхетно й ґрунтовно філософствувати, вона не позбудеться зла»).Вольова(пристрасна) частина душі повинна втілюватися в стані воїнів – захисників держави.Чуттєва(жадаюча) частина душі безпосередньо пов’язана з тілом, їй відповідає стан працівників (виробників, земле­робів, ремісників, продавців тощо).

У державному організмі кожна людина розглядалась як клітина, що виконує свою функцію. Закони мають слугувати інтересам держави.

Вважаючи приватну власність головним джерелом соціальної ворожнечі та роз’єднаності, Платон пропонував заборонити приватну власність та сім’ю для представників верств філософів-правителів і воїнів-охоронців.

Консервативні політичні погляди Томи Аквінського.Тома Аквінський (1225–1274) – монах-домініканець італійського походження, роз­робив християнську доктрину держави і права.

Т. Аквінський стверджував, що державна влада походить від Бога, її метою є досягнення загального блага членів держави, забезпечення умов для розумного та гідного життя людини. Водночас Т. Аквінський заперечував соціальну рівність. Відмінності, що існували між тогочасними станами, на думку мислителя, є вічними, отож піддані повинні коритися панів­ним верствам.

Консервативні політичні ідеї Н. Макіавеллі.Ніколо ді Бернардо Макіавеллі (1469–1527) – італійський політичний діяч, дипломат, історик епохи Відродження.

Обґрунтовував необхідність світської держави. Розвінчував середньовічні теократичні концепції, згідно з яких держава підпорядкована церкві. Державу він визнавав найвищим проявом людського духу. Самостійність, велич, міць держави для мислителя були ідеалом, для досягнення котрого політики повинні використову­вати будь-які засоби, не замислюючись над моральними аспектами своїх вчинків. Необхідність держави обґрунтовував егоїстичною природою людей і необхідністю її приборкання.

Ідеї політичного елітаризму Вільфредо Парето (1848–1923).

Теорії еліти ґрунтуються на ідеї про неспроможність населення до управління державою. Демократія розглядаєть­ся як утопія, у гонитві за котрою некомпетентне населення стає інструментом у руках демагогів і сприяє утвердженню диктатур – соціалізму і фашизму. Громадські та індивідуальні свободи пов’язуються не з демократією, а з компетентною правлячою елітою.

Однак унаслідок того, що кожна правляча еліта з часом вироджується, втрачаючи свої найкращі якості, творчу енергію, то для уникнення суспільної деградації необхідна вчасна зміна політичних еліт.