«Концепція міркуючого виборця»

«Концепція міркуючого виборця» звертає увагу на пізнавальних чинниках ототожнення людини з тою-чи-іншою політичною силою. Припускається при цьому, що виборець беземоційно оцінює партії, кандидатів і окремі твердження партійних програм, а тому мислить раціонально і робить вибір з декількох альтернатив.

«Концепція міркуючого виборця» з’явилася в 1970-80-х роках, однак була деталізована американським дослідником С. Попкіним (Popkin S. L., 1991),

В цій моделі припускають, що громадяни оцінюють партії і роблять висновки про те, які з них слід підтримати на виборах, зважаючи на такі обставини:

• Наскільки в минулому партія, окремі її члени проявили себе в здійсненні державної політики.

При цьому виборці звертають увагу на те, якими були дії уряду та місцевих органів влади (сформованих членами партії) у розв’язанні конкретних проблем енергетичної, військової, культурно-інформаційної безпеки держави в системі міжнародних відносин, чи були здійснені реформи для утвердження законності в державі, в подоланні корупції, укріплення національної валюти, розвитку економіки, покращення соціальних стандартів життя громадян? Якщо партія позитивно проявила себе в минулому, то виборці підтримають її. Якщо ж таких успіхів не було, то громадяни орієнтуватимуться на інших претендентів.

• Наскільки партійні програми відповідають сучасним потребам спільноти, а також наскільки партія здатна своїм кадровим потенціалом змогти виконати заплановане.

Виборці змушені вибирати, що саме потребує покращення в суспільстві – стан економіки, забезпечення соціальних стандартів, утвердження прав і свобод, а тому вибирають ті політичні сили, які схожим чином оцінюють стан пріоритетних проблем суспільного розвитку. Виборці також звертають пильну увагу, чи для реалізації проголошених програм партія має належного рівня фахівців.

Такий свідомий аналіз передвиборчої ситуації, на думку дослідників, що розробляли «концепцію міркуючого виборця», визначає індивідуальні уподобання громадян.

Зрозуміло, що цей підхід також зазнає серйозної критики, передовсім з тої причини, що не завжди виборець має достатньо інформації та інтелектуальних можливостей, щоб поступати цілковито свідомо і виважено. На превеликий жаль відчутний відсоток громадян позбавлені інформації про те, що робиться в політиці держави, які міжнародні та лобістські сили впливають на ухвалення державних рішень, яка партія відповідає за теперішній стан справ, хто крім відомого лідера партії потрапив до партійного списку, хто саме від партії претендує потрапити в місцеві органи влади, хто ці люди, які їх не декларативні, а реальні наміри, який фаховий та моральний рівень претендентів. Зрозуміло, що без таких знань люди нездатні мислити виважено, а тим паче робити відповідальний вибір.

Тому свідома політична поведінка громадян обмежена:

• Звичками виборців– вибір може стати наслідком звичних, стереотипних установок стосовно партій. Людина вибирає не ту партію, яку визнає відповідальною і конструктивною, а яку знає, назва якої їй відома, лідера партії якої бачила на екрані телевізора і який «красиво» і «переконливо» роздавав обіцянки.

• Індивідуальними пізнавальними можливостями виборця. Не всім людям притаманні аналітичні здібності, не всі вміють узагальнювати і осмислювати політичний курс тієї або іншої партії. Більше того, більшість людей не цікавляться тим, що ж відбувається у владних кулуарах, швидко забувають про те, що було з тими-чи-іншими політиками ще кілька років тому, що вони обіцяли виборцям, в яких партіях тоді перебували. Здебільшого громадяни зайняті особистим життям, не мають часу на подібні роздуми, розчарувалися у своїй спроможності щось змінити.

• Маніпулятивним характером політичної інформації. Виборці позбавлені можливості отримувати достовірну інформацію про політичне життя з багатьох причин. Зокрема це необ’єктивність і поверховість інформації про партії, політиків, політичні процеси, які транслюють ЗМІ; це конфіденційність або таємність питань безпеки державної політики; суперечливий характер повідомлень про ті ж самі політичні події тощо.

• Нормативних чинників, які впливають на виборця.Громадяни можуть підтримувати політичні сили, зважаючи, наприклад, на громадянський обов’язок, почуття солідарності з друзями, рідними, «всупереч» ворогам, що можуть прийти до влади. Все це позбавляє вибір громадян виваженості. Люди приймають рішення не тому, що це «кращий вибір», а тому, що прагнуть уникнути «гіршого».

«Концепція міркуючого виборця» дозволяє пояснити чому виборці перестають довіряти політичному лідерові, політичній партії, яких досі підтримували.