Партії як суб’єкт виборчого процесу

«Є люди, які від власної неспроможності займатися хоч чимось результативним, поринають у суспільні справи, перетворюючи їх на свого роду часопроведення»

Плутарх (46–127 рр. н.е.) «Настанови в державних справах», 2.

Політична партія– організована частина суспільства, члени якої об’єднуються з метою вибороти владу в державі та утримати її.

Українське законодавство визначає поняття політичної партії як «зареєстроване згідно чинного законодавства добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах» (Закон України Про політичні партії в Україні).

Поява політичної партії закорінена в низці передумов, зокрема:

• Наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких неможлива лише в економічній, чи культурній площині, а вимагає безпосередньої участі у керівництві державою.

• Наявність у певних соціальних груп власного бачення устрою суспільства та його міжнародних орієнтирів розвитку.

• Наявність певних організованих соціальних груп, які незадоволені власним соціальним становищем і перетворюють потенціал соціального-політичного протесту на політичну силу.

• Реалізація політичним режимом специфічної політичної технології утримання влади шляхом цільового створення низки політичних партій з метою втримати під контролем соціально-політичне невдоволення в суспільстві.

Згідно М.Вебера політичні партії за останні два сторіччя пройшли низку трансформацій:

Спочатку це були аристократичні угрупування– своєрідні клани, згуртовані довкола правлячої верхівки.

Політичні клуби– у політичне середовище привнесено плюралізм з причини ускладнення соціальної структури суспільства.

Масові партії – рядові члени партій мали реальні шанси увійти до керівних органів партій.

Функції політичних партій

Політичні партії у суспільстві відіграють низку функцій, зокрема:

Ідеологічна функція– на основі аналізу громадської думки формування ідеологічних цілей розвитку суспільства.

Мобілізаційна функція– підвищення рівня громадсько-політичної активності, концентрація ресурсів для політичного змагання.

Рекрутаційна функція– залучення і політична соціалізація нових членів, підбір партійних та державних кадрів.

Представницька функція – представлення інтересів виборців у державній політиці.

Функціяприйняття рішень– важливі державні рішення приймаються завдяки парламентським формам узгодження суперечливих суспільних інтересів.

Соціальної інтеграції– сприяння залученню в політичну систему окремих особистостей, примирення і згладжування соціальних протиріч.

Функціяконтролюза діяльністю політичних опонентів, державних органів влади.

Існує багато типологій політичних партій, зокрема їх класифікують як демократичні й тоталітарні, закриті й відкриті, конфесійні та ідеологічні тощо. Французький політолог М. Дюверже у праці «Політичні партії» (1951) виокремив масові та кадрові партії.

Масові партіїоб’єднують велику кількість членів, організованих в окремі структури. Головним джерелом їх фінансування є членські внески. Керівництво у масових партіях здійснюють професійні політики та професійна партійна бюрократія.

Натомість кадрова партіяє малочисельною групою відомих людей, професійних політиків з аморфним членством. Така партія фінансується великими монополіями та окремими спонсорами. Діяльність кадрової партії затихає в період між виборами і активізується перед виборчою кампанією не завдяки діяльності безкоштовній праці рядових членів, а громадських активістів за оплату з внесків жертводавців.