Розділ іі. Психологія виборчої кампанії

«Найпростіше обманути самого себе»

Демосфен (384–322 рр. до н.е.) «Олінфська 3-я промова» (Промови, ІІІ, 19).

Суб’єкти виборчих кампанії

Політику як складний вид людської діяльності у різних підходах тлумачать, зокрема як:

• Процес боротьби за завоювання та утримання влади.

• Діяльність, пов’язана з боротьбою за владу, розподілом цінностей, управлінням державними та суспільними справами.

• Засіб досягнення меншістю (яка володіє значними ресурсами) своїх корпоративних інтересів всупереч бажанням більшості громадян.

• Засіб підпорядкування індивідуальних (чи корпоративних) інтересів громадян суспільним інтересам, засіб збереження цілісності суспільства, його довготривалим цілям.

• Усвідомлена діяльність, зорієнтована на цільове скерування суспільних процесів, їх регулювання та розвиток.

Загальні соціально-психологічні напрями дослідження політичного життя суспільства

Для аналізу соціально-політичних явищ соціальними науками напрацьовано низку методологічних підходів (напрямів), завдяки яким суспільство розглядають через призму певних ознак, критеріїв. Позитивна риса наведених нижче соціальних та психологічних теоретичних напрямів дослідження суспільства полягає в тому, що вони дають змогу більш образно пояснити складні процеси міжнародного та внутрішньо державного життя. З іншого боку, таке часткове спрощення не завжди йде на користь поглибленому пізнанню людини та суспільства, може використовуватися політиками для творення ідеологій.

Організмічний напрям.У рамках цього наукового напряму суспільство живе за законами біологічних організмів. Воно поглинає ресурси, захищається, хворіє, може мати всякого роду вади, може врешті-решт померти.

Громадяни та групи існують подібно до частин організму, вони не можуть бути відокремленими, бо їх життєдіяльність цілковито залежить від належності до цілого суспільства. Їх соціально-правовий статус визначається роллю, яку вони виконують у соціальному організмі: виконують фізичну працю, здобувають ресурси, забезпечують захист, аналізують інформацію, приймають рішення тощо. У перехідні етапи суспільного розвитку суспільний організм не здатний самостійно перелаштувати себе до нових обставин. Для збалансування суспільного організму в нових реаліях необхідні наукові і технологічні важелі. Науковці-розробники: Огюст Конт (1798–1857).

Расово-антропологічний.Цей науковий напрям акцентує увагу на зв’язку правового та соціального становища певної категорії людей з їх расовим, національним походженням, а також антропологічними особливостями особи.

Представники генетично «вищих» рас, націй складають еліту і посідають вищий соціальний статус. Також беруться до уваги антропологічні характеристики людей та суспільства, такі як: стать, вік, фізичні характеристики тілобудови, стан здоров’я людини, демографічну ситуацію тощо. Науковці-розробники: Вільфредо Парето (1848-1923). Похідні соціальні теорії: елітаризм, націоналізм, расизм.

Соціал-дарвінізм.Головний акцент робиться на соціальних змінах, завдяки яким сильніші й більш пристосовані соціальні суб’єкти (особи, групи, верстви, нації, держави) отримують в соціальному змаганні більші соціально-правові можливості, вагоміші позиції.

Науковці-розробники: Герберт Спенсер (1820-1903), Карл Маркс (1818-1883). Похідні соціальні теорії: теорія лідерства, конфліктологія.

Функціоналізм. Цей науковий напрям порівнює суспільство з велетенською мануфактурою, акцентує на тому, що воно є складною системою взаємозалежних елементів, які виконують певні функції. Кожна людина, кожна частина спільноти мають виконувати відведену їм функцію. Стабільність – є головним станом суспільства. Зміни є тимчасовим переструктуруванням суспільної системи під впливом нових умов. Щоб забезпечити сталий стан суспільна система має функціонально забезпечити реалізацію таких завдань:

• Формувати і досягати мети (влада, силові структури).

• Забезпечувати соціально-правовий нагляд, контроль.

• Адаптуватися (економіка).

• Інтегруватися (культура, релігія, правові інститути).

• Відтворювати систему (мораль, освіта, виховання).

Науковці-розробники: Еміль Дюркгейм (1858-1917), Макс Вебер (1864-1920).

Психологізм.Соціально-правові явища зумовлені успадкованими психологічними чинниками (інстинктами, потребами, бажаннями). Суспільство силовими та культурними засобами придушує людськіпотребиі контролює їх.

Соціально-правовий статус членів спільноти відбиває структуру людської психіки: Супер-его – керівництво; Его – еліта; Ід – народ.

Символічний інтеракціонізм.Суспільство є ареною людських взаємостосунків (інтеракцій). Людські взаємини здійснюються завдяки символам (жести, мовлення), а люди розподіляють між собою соціально-політичні ролі, статуси, організовують свої стосунки у певних ситуаціях, сценаріях.

Суспільство намагається інтегрувати індивіда (групи) в свою соціальну систему, нав’язати йому ті-чи-інші стереотипи, ролі. Засобом для цього може бути наклеювання ярликів, спонукання до законослухняності, провокування девіантності, злочинності. Науковці-розробники: Дж. Мід (1863-1931). Похідні соціальні теорії: геополітика.

Структуралізм.Соціально-правовий статус індивіда та соціальних груп залежить від їх ідентичності (знань, самооцінки, вольової наполегливості, цілеспрямованості особи, групи) та «неписаних правил» соціальних взаємин (звичаїв, обрядів, ритуалів, етикету, звичок, прихованих соціальних зв’язків).

Спостережні соціальні явища є «вершиною айсберга» тих невидимих зв’язків, що існують в людській пам’яті, уяві, мовленні, а також тих зобов’язуючих чинників, які пов’язують людей у неформальні групи. Науковці-розробники: Клод Леві Строс (нар. 1908-), Жак Лакан (1901-1981).