Корупція та клієнтизм

Класичні визначення явища корупції на жаль не враховують всього комплексу мотивацій, які спричиняють зловживання або свідоме порушення чиновниками своїми посадовими обов’язками.

Щоб протидіяти цьому явищу необхідно розуміти, що саме в реальних обставинах штовхає посадовців (державних осіб, чиновників, керівників установ, підрозділів, організацій всіх форм власності) вдаватися до зловживання владою. Не завжди корупціонери діють протизаконно з метою отримати особисту матеріальну вигоду.

Коли б явище корупції було пов’язане лише з проявами особистого егоїзму осіб, які перебувають на відповідних посадах (для себе особисто, своїх рідних, близьких; клієнтів), то ми б безпідставно спростили її соціальні передумови.

Корупція в різних суспільствах пов’язана з певними особливостями національних традицій, корпоративною етикою. Зловживання посадовцями владою в окремих випадках може ставати формою:

• Клієнтизму. Клієнтизм – одна з форм організації суспільства, в якому суспільні зв’язки вибудовуються у формі «клієнт» – «патрон». Іншими словами, тут спрацьовує особиставірність, лояльність(через вдячність або залежність) посадовця іншій людині, яка є для нього «покровителем», або яка може завдати посадовцю або тепер, або в майбутньому реальних збитків. Порушення закону в даному випадку суб’єктивно сприймається в формі «послуги за послугу». Такого виду зловживання владою є«клієнтистською корупцією».

Соціальне явище «клієнтизм» з’явилося у Стародавньому Римі й отримало відображення в римському праві. «Клієнтами» називали іммігрантів, або звільнених рабів, котрі шукали підтримки в шляхетних патриціїв. Такі громадяни залежали від підтримки «голови сім’ї» так само як члени родини. В обмін на захист «клієнти» повинні були надавати «патронові» певні послуги.

• Протекціонізму (патронату). Протекціонізм є формою захисту місцевих товаровиробників; формою захисту інтересів членів своєї корпорації, своєї соціальної групи (зокрема релігійної, національної, етнографічної, партійної). Такого виду зловживання владою є«протекціоністською корупцією».

Посадовці змушені йти на порушення норм закону, або на маніпулювання певних процедур, бо вважають, що вони діють в інтересах «своєї» соціальної групи.

На думку окремих дослідників, зокрема Семюеля Гантингтона, Нетеніела Лефа, на перших етапах модернізації (становлення) країни корупція може давати позитивні соціально-економічні наслідки. В демократичних умовах, на думку цих дослідників, корупція може бути виявом приватної ініціативи громадян. Така корупція, по-перше, створює сприятливі можливості для тих громадян (підприємців, груп), які без протекціонізму не змогли б взяти участі в модернізації. По-друге, сторону, яка пропонує найвищого хабара чиновникові за приватизацію фірми, можна вважати потенційно найефективнішим інвестором, тим більше, що витрати на хабар сплачує та особа, яка є найбільш зацікавленою в рішенні, котре має прийняти посадовець.

Водночас «позитиви» від «протекціоністської корупції» є короткотривалими, але збитки від неї незрівнянно більші для розвитку спільноти. Громадянам країн з перехідною економікою може бути вигідно, щоб дозвіл на розробку природних ресурсів, або приватизацію підприємства отримала група, яка дасть найбільшого хабара або має найвпливовіших політичних патронів за умови, що така компанія сплачуватиме податки в повному обсязі. Проблемою є те, що корупція не завершується лише на приватизації, але поширюється і далі. «Протеже» через корупційну систему влаштовує для компанії звільнення або зменшення розміру податкових зборів.

Система «протекціоністської корупції» в державі, крім того, відлякує іноземні інвестиції, без яких економіка держав не спроможна розвиватися.