Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1. У чому полягає специфіка донаукового, стихійно-емпіричного пізнання?

2. Які риси є характерними для наукового пізнання?

3. Якими є цінності науки? Що виступає ідеалом наукового пізнання?

4. Які Ви знаєте основні форми і рівні наукового пізнання; чим вони відрізняються між собою?

5. Чим змістовно відрізняються поняття "чуттєво-сенситивне" та "раціональне" від понять "емпіричне" та "теоретичне"?

6. Що таке методологія наукового пізнання? Що є її предметом? Які функції виконує методологія науки?

7. Які загальнонаукові методи застосовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях наукового пізнання?

8. Розкрийте зміст понять: "парадигма", "дослідницька програма", "картина світу", "стиль мислення", "архетип наукового мислення".

9. Чи відрізняється теоретичний рівень наукового пізнання від метатеоретичного?

10. У чому полягають єдність, відмінність та взаємозв'язок філософії і методології науки?

11. Коли зароджується наука сучасному розумінні?

12. Основні критерії наукового знання.

13. У чому відмінність природних та гуманітарних наук?

14. Назвіть основні концепції розвитку наукового знання.

15. Розкрийте причини глобальних проблем сучасної цивілізації.

16. У чому полягає роль науки в житті сучасного суспільства.

Основна література:

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. - М., 2000.

2. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2-х ч. - Ч. 2.- М.,1990.

3. История философии /Под ред. Горлача А.И. – Х., 2002.

4. Войтов А.Г. История и философия науки: Уч. пособ. для аспирантов. – М., 2005.

5. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. Изд. 2-е. - М., 1997. - С.266-310.

6. Лекторский В.А. Философия, общество знания и перспективы человека.//Вопросы философии 2010, №8. С. 30-34.

7. Ойзерман Т.И. Эмпирическое и теоретическое: различие, противоположность, единство //Вопросы философии. - 1985. - № 12;1986 - № 2.

8. Причепій Є.М. Філософія: підручник. – Вид. 2-е. – К., 2005.

9. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф.Надольний, інші. - К., 2006.

10. Хрестоматия по философии: Учеб.пособие / под.ред. А.А.Радугина. – М., 1998. – С.392-413.

Першоджерела:

1. Вебер М. Избранные произведения. - ч.3. Разд. "Наука как призвание и профессия". - М., 1990.- С. 707 - 735.

2. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М., 1988.

3. Кун Т. Структура научных революций. - М., 1977.

4. Лакатос И. История науки и ее рациональные конструкции. // Структура и развитие. - М., 1978.

5. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. - М., 1985.

6. Поппер К. Логика и рост научного знания. - М., 1983.

7. Хрестоматия по философии: Учеб. пособие /Под.ред. А.А.Радугина. – М., 1998. – С.392-413.

Додаткова література:

1. Агацци Э.Почему у науки есть этическое измерение. Вопросы философии №10, 2009, С. 3-15.

2. Адорно Т. К логике социальных наук //Вопросы философии. - 1992. - № 10.

3. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. - М., 1991.

4. Еременко А.М. Мировой компьютер //Человек. – 2000. - № 3.

5. Ильенков Э.В. Философия и культура. - М., 1991. - С.276-307.

6. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. - М., 1974.

7. Критика современных немарксистских концепций философии науки. - М., 1987.

8. Лебедев С.А. - Уровни научного знания // Вопросы филос. № 1, 2010, с. 62-76.

9. Нугаев Р.М. Смена базисных парадигм: концепция коммуникативной рациональности //Вопросы философии. – 2001. - № 1. – С. 114-122.

10. Петров Ю.А. Предмет теории //Вестник Московского университета. Сер.7. Философия. 1999. №1. – С.38-45.

11. Попович М.В. Логіка і наукове пізнання. - К., 1971.

12. Порус В.Л. Системний смисл поняття "наукова раціональність" //Філос. і соціол. думка. - 1992. - №1-2.

13. Ричико В.А. Концепція як форма наукового знання. - К., 1995.

14. Степин В.С., Горохов В.Т., Розов М.А. Философия науки и техники. - М., 1995.

15. Философия и методология науки. - М., 1994. - Ч.1-2.

16. Філософія права. – К., 2002.

17. Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. - М., 1988.

18. Гаврилішин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові. - К., 1990.

19. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. - М., 1991. - С.27-45, 89-134.

20. Ильенков Э.В. Философия и культура. - М., 1991. - С.276-307.

21. Войтов А.Г. История и философия науки: Уч. пособ. для аспирантов. – М., 2005.

22. Йонас Г. Изменившийся характер человеческой деятельности // Человек, 1999. - № 2. – С.5-19; № 3. – С.5-18.

23. Кинг А., Шнайдер Б. Первая глобальная революция. Доклад Римского клуба. - М., 1991.

24. Кууси Пекка. Наш человеческий мир. - М., 1988.

25. Лейбин В.М. Римский клуб: Хроника докладов // Философия и общество. – 1997. - № 7. – С.204-221.

26. Лоренц К. Восемь смертных грехов цивилизованного человечества. // Вопр. философии. - 1992. - № 8.

27. Медоуз Д. Пределы роста. - М., 1991.

28. Мир философии: Книга для чтения. - М., 1995. - Ч.2. - Разд. 8.

29. Назаретян А.Г. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры. - М., 1995.

30. Ойзерман Т.И. Проблемы экологии: генезис идей и современность //Социс. – 2002. - № 3. – С. 3-12.

31. Перцик Е.Н. Среда человека: предвидимое будущее. - М., 1991. - С.6-125.

32. Печчеи А. Человеческие качества. - М., 1980.

33. Порус В.Л. Системний смисл поняття "наукова раціональність" //Філос. і соціол. думка. - 1992. - №1-2.

34. Ричико В.А. Концепція як форма наукового знання. - К., 1995.

35. Современная философия науки: знание, реальность, ценности в трудах мыслителей Запада: Хрестоматия.-М.,1996.

36. Степин В.С., Горохов В.Т., Розов М.А., Философия науки и техники. - М., 1995.

37. Традиции и революция в истории науки. - М.,1991.

38. Футурологические концепции эволюции цивилизации. //Современные социально-политические теории. - М., 1991. - С.121-134.

39. Хесле В. Философия и экология. - М., 1994.

40. Человек и общество. Современный мир. - М., 1994.

41. Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. - М., 1988.

ВОПРОСЫ ФИЛОСОФИИ – интернет ресурс.

ttp://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=category&sectionid=9&id=23&Itemid=44

Семінар № 13. ТЕМА 3. 5. Філософсько-методологічні принципи сучасного правознавства

Мета: розкрити сутність філософії права як методології правових наук, з ясувати онтологічну природу права, його антропологічний вимір та гуманістичний зміст.

Опорні поняття: право, методологія права, правовий позитивізм, правовий об'єктивізм, суб'єктивізм, інтерсуб'єктивність, правова онтологія, правова реальність, природне право, позитивне право, правова антропологія, правова людина, права людини, суб'єкт права.

ПЛАН

1. Сутність методології права та її рівні.

2. Основні типи праворозуміння: правовий позитивізм і природно-правове мислення.

3. Способи обґрунтування права: суб'єктивізм, об'єктивізм, інтерсуб'єктивність.

4. Форми буття права: ідея права, закон, правове життя.