GEOMETRIChNE_TA_PROEKTsIJNE_KRESLENNYa_bud

A

B

C

Рис. 1.5.

Побудова еліпса за його великою та малою осями. З центра О еліпса проводять два концентричні кола, діаметри яких дорівнюють великій. АВ і малій СD осям еліпса. Велике коло ділять на певну кількість (наприклад 12) рівних частин і точки поділу сполучають з центром О. Ці радіуси ділять мале коло на таку саму кількість рівних частин. З точок І, ІІ, ІІІ, ..., ХІІ великого кола проводять вертикальні промені, паралельно до малої осі еліпса CD, а з точок 1/, 2/, 3/, ..., 12 малого кола – горизонтальні промені, паралельні до великої осі АВ. Перетин цих променів дасть точки 1, 2, 3, ..., 12, що належать еліпсу, які послідовно сполучають плавною лінією.

Побудова перерізу рейки

Проводимо вертикальну вісь і відкладаємо висоту рейки. Далі відкладаємо ширину верхньої частини рейки і проводимо вертикальні лінії, які її обмежують. Будуємо центр спряження для R12, він буде в точці О1. На відстані 32 мм від верхнього контуру проводимо горизонтальну лінію до перетину з вертикальною віссю і з цієї точки будуємо нахил 1:4, після чого шукаємо центр спряження О2, який буде на перетині ліній, паралельних до вертикальної, і похилої на відстані 3 мм від них. Аналогічно будуємо основу рейки. Решта побудови зрозуміла з рисунка 1.6.

Викреслювання гака проводимо в наступному порядку:

1.Проводимо осі і викреслюємо шийку гака ( 25 мм і 30 мм).

2.З центра O1 проводимо внутрішній контур гака радіусом R25.

3.3 центра О2 радіусом R55 проводимо дугу зовнішнього окреслення гака.

4.Будуємо спряження зовнішньої дуги з правим прямолінійним контуром верхньої частини гака радіусом R20 з центра О3. Точка спряження А знаходиться на прямій, що сполучає центри О2 і О3.

5.Будуємо спряження внутрішнього кола з лівим прямолінійним контуром гака радіусом R60. Точка спряження В знаходиться на прямій О1О4.

6.Будуємо окреслення носика гака. Визначаємо центр О5 дуги радіуса R40. Для цього з центра О1 відкладаємо вліво R25+R40=65 мм. Точка спря-

ження D лежить на лінії О5О1. Центр О6 знаходиться на горизонтальній осі, що проходить через О2 вліво на віддалі R55+R60=115 мм.

14

Завдання друге. Побудова трьох виглядів за даним наочним зображенням (додаток 2). Індивідуальне завдання подано на рис. 1.8...1.11.

Зміст роботи:

а) побудувати три вигляди фігури за наочним зображенням; б) виконати необхідні розрізи.

Порядок виконання. Уважно ознайомлюємося з конструкцією моделі за її аксонометричною проекцією і визначаємо, з яких геометричних тіл вона складається. Визначаємо розміри, яких бракує, знаючи, що в ізометричній проекції в напрямах, паралельних до осей X, Y і Z, розміри відкладаються без спотворень; в диметрії – в напрямах, паралельних до осей X і Z розміри відкладаються без спотворень, а в напрямі осі Y розміри зменшені в два рази.

Порядок виконання. Спочатку будуємо вигляд зверху. Уважно ознайомлюємося з конструкцією фігури і визначаємо основні геометричні тіла, з яких вона складається. Виділяємо на форматі відповідне місце для кожного вигляду. Проводимо побудову тонкими лініями, розчленовуючи фігуру на основі геометричні тіла. Наносимо всі необхідні виносні і розмірні лінії. Проставляємо розмірні числа на кресленні. Виконуємо розрізи, необхідні для виявлення внутрішньої будови фігури. Перевіряємо правильність виконання побудови і обводимо креслення основною суцільною лінією.

Детальніше пояснення побудови проекцій подано в навчальному посібнику „Проекційне креслення” [4].

Завдання третє. Побудова трьох виглядів та аксонометрії деталі за двома заданими виглядами (додаток 3). Індивідуальні завдання подані на рис. 2.1...2.14.

Зміст роботи:

а) побудувати три вигляди; б) виконати необхідні розрізи;

в) побудувати аксонометричну проекцію.

15

Порядок виконання аналогічний попереднім. Завдання можна виконувати на форматі A3.

До уваги студентів! В індивідуальних завданнях всі креслення виконані у відповідних масштабах. Тому навіть при наявності одного розміру можна відновити всі необхідні розміри, визначивши, в якому масштабі виконане дане зображення.