13.6. Сидератні культури

В якості сидератних культур найчастіше використовуються бобові культури: багаторічний і однолітній люпини, сарадела, буркун, озима і ярова вика, горох, пелюшка, чина, сочевиця, еспарцет, конюшина, люцерна тощо. З небобових культур певний інтерес представляють гірчиця, гречка, озимий і яровий рапс, озиме жито, фацелія тощо. Удобрювальна дія зеленої маси бобових культур по своїй силі не уступає гноєві.

Зелене добриво може висіватися, як :

- самостійна культура в сівозміні, особливо це становить великий інтерес на не окультурених, бідних органічною речовиною ґрунтах з низькою родючістю (сидератний пар, зайнятий пар);

- проміжна, якщо сидерат висівають між зняттям врожаю однієї культури і посівом іншої (пожнивні посіви, а також осінні і підзимові під запашку навесні);

- отавне, коли використовують для запашки після відростання рано скошених бобових культур.

В умовах інтенсивного землеробства Полісся важливою проміжною культурою є сидеральний багаторічний люпин. Він росте на самих бідних не окультурених ґрунтах. Тому при нестачі в господарстві гною та інших органічних добрив, багаторічний люпин може з успіхом застосовуватися як сидеральна культура, істотно підвищуючи родючість ґрунту.

Збільшення врожаю зерна жита від люпинового зеленого добрива складає на піщаних ґрунтах 4,2 ц/га, на супіщаних - 4,7, на суглинних - 7,7 ц/га (середнє з 36 дослідів). Висока ефективність зеленого добрива позначається і на інших культурах, навіть на легких ґрунтах його післядія відзначається на протязі кількох років.

Сапропель, відходи виробництва, комунальні відходи, біогумус

14.1. Сапропель

У результаті складних фізичних, хімічних та біологічних процесів залишки рослинних і тваринних організмів, які відмирають у прісноводних озерах (ставках, водоймищах і т.п.) створюють сапропелі. Верхні шари покладів сильно перезволожені, і саме в них протікає процес утворення у результаті складних хіміко-біологічних процесів сапропелю з відмерлого планктону. В процесі стовщення шару сапропелю біологічні процеси в ньому слабшають, і відбувається сильне ущільнення. У літній період відкладаються шари переважно з органічною речовиною, у зимовий - шари з більш мінералізованими субстратами. Великі скупчення сапропелевих покладів у водоймі приводять до передчасного його старіння, тобто до евтрофії (до процесу, у результаті якого у водоймі утвориться надлишок неорганічних поживних речовин, що викликає розвиток ціанобактерій і мікроорганізмів, які споживають кисень, який розчинений у воді). Тому, добуваючи сапропель, одержують не тільки органічне добриво, а і поліпшують екологічний стан прісноводних водойм.

В Україні розвідані 274 родовища сапропелю із загальними запасами більш ніж 97 млн. тонн. Основні його ресурси зосереджені у водоймах Полісся, зокрема, Волинської області. Середня продуктивність місцевих озер становить більше 1 тис. т/га. В останні роки в цьому регіоні розроблялося до 8 родовищ, із середнім обсягом видобутку близько 200 тис. т/рік.

У природному заляганні сапропелі мають желеподібний вигляд та чорне, коричневе, сіре, сіро-жовте фарбування, що свідчить про присутність у сапропелі певних органічних і неорганічних складових. Звичайно сапропелі не мають запаху, лише деякі його різновиди смердять сірководнем. Сапропель має колоїдну структуру і являє собою однорідну желеподібну масу вологістю від 60 до 97 %, зі змістом органічної речовини 12-80 % і зольністю 19-88 %, в розрахунку на суху масу. Найцінніші сапропелі, це низько зольні сапропелі. По ступені зольності сапропелі підрозділяють на: мало зольні (до 30 % золи), середньо зольні (30-50 %), підвищено-зольні (50-70 %) і високо зольні (70-85 %). Сапропель ні поклади із зольністю більше 85 % називаються мулом. До складу органічної маси сапропелів входять гумінові кислоти (11-43 %), фульвокислоти (2-24 %), залишок, який не гідролізується (5-23 %), геміцелюлоза (10-53 %), целюлоза (0,5-6 %), бітуми (6-17 %) і водорозчинні речовини (2-14 %). Крім наявності органічної речовини сапропелі збагачені кальцієм, калієм, фосфором, залізом, азотом, мікроелементами й фізіологічно активними речовинами

Сапропель добувають за допомогою екскаваторів або гідро механізованим способом з використанням землесосних снарядів. Одержують сапропелеві добрива із прісноводних відкладень у спеціальних відстійниках, де подана насосами маса відстоюється, а потім улітку її фрезерують та складують після просушування в штабелі.

Сапропель як добриво застосовують у кількості 30-40 т/га під зернові культури та 50-100 т/га - під просапні. Найбільше ефективно гранулювання сапропелів з торфом і мінеральними добривами. Карбонатні сапропелі (зі вмістом СаСО₃ не менш 20%) застосовуються як добавки до мінеральних добрив і для вапнування ґрунтів. Прискорене окультурення земель за допомогою намиву великої кількості сапропелю дозволяє протягом тривалого часу (10-15 років і більше) одержувати стабільні врожаї сільськогосподарських культур.