13.4. Технології удобрення соломою

Інколи спостерігається, що в перший рік внесення соломи врожай злакових культур знижується. Це пов’язано з наявністю в соломі токсичних сполук, які з’являються у процесі її розкладання, а також погіршенням умов азотного живлення рослин при закріпленні ґрунтового азоту мікроорганізмами в зв'язку із широким відношенням у соломі С:N.

Особливе значення удобрення соломою має для бобових культур, які фіксують молекулярний азот атмосфери. Спостерігається більш високий ефект від соломи при обробці насіння бобових нітрогеном, а тому на площах, удобрених соломою, бажано розміщати, в першу чергу, бобові або просапні культури. Завчасно внесена в ґрунт солома стимулює азотфікуючу здатність бобових і істотно підвищують їх врожай. Живлення азотом просапних культур забезпечується внаслідок мобілізації азоту ґрунту при міжрядкових обробках ґрунту.

Непоганий ефект спостерігається при комбінації удобрення соломою та зеленим добривом. При цьому можуть бути використані різні види зеленого добрива: самостійні посіви, пожнивні або поукісні культури. Особливо позитивна дія відзначається при використанні на зелене добриво бобових культур тому, що солома робить позитивний вплив на ріст і розвиток бобових та фіксацію ними азоту з атмосфери. Якщо в якості пожнивного зеленого добрива використовується не бобова культура, то виникає необхідність у внесенні додаткових мінеральних азотних добрив. В усіх випадках високий позитивний ефект від комбінації «соломи як добриво»-«сидерат» буде спостерігатися при високому врожаї культур, які висіваються на зелене добриво.

Усе це свідчить про необхідність широкого використання на добриво надлишків соломи як важливого джерело для збільшення вмісту гумусу в ґрунті, так і ефективного засобу підвищення родючості.

13.5. Зелене добриво. Наукові передумови їх застосування.

Зелене добриво (сидерати) - це сільськогосподарські культури, які вирощуються на зелену масу для заорювання в ґрунт як органічне добриво. Це один з ефективних способів підвищення родючості ґрунтів. Основні наукові передумови застосування зеленого добрива полягають у наступному :

• зелене добриво − найважливіше джерело гумусу й азоту в ґрунтах (особливо для малородючих - піщаних, карбонатних, еродованих, дерново-підзолистих), при заорювання високих врожаїв зеленої маси сидератів в 35-40 т/га в ґрунт попадає 150-200 кг азоту, що рівноцінно 30-40 т гною;

• зелене добриво змінює фракційний склад гумусу, зокрема, в дерново-підзолистому ґрунту зелена маса люпину збільшила вміст гумінових кислот на 20-30%, у той же час як абсолютний і відносний вміст фульвокислот зменшувалося;

• зелене добриво поліпшує агрохімічні, фізико-хімічні і фізичні властивості ґрунту (підвищують величину рН в кислих ґрунтах, зростає сума поглинених основ, знижуються величина гідролітичної кислотності та рухомого алюмінію);

Функції зеленого добрива:

• підвищення вмісту гумусу і поліпшення агрохімічних і агрофізичних властивостей ґрунту під впливом сидерації, в свою чергу, приводить до посилення біологічної активності ґрунту, ґрунтове і приґрунтове повітря збагачується вуглекислим газом, а це поліпшує повітряне живлення рослин;

• заорювання рослин посилює діяльність ґрунтової мікрофлори, що в свою чергу посилює процеси нітрифікації;

• зелене добриво виконує і важливу фітосанітарну роль, зокрема, заорана рослинна маса багаторічного люпину позитивно впливає на захворювання картоплі паршою, що дуже важливо при вирощуванні насінної картоплі.