11.4. Накопичення та зберігання гною

Кількість гною, яка накопичується в господарстві, залежить від поголів'я худоби, тривалості стійлового періоду, кількості підстилки, якості кормів. Низький вихід гною в господарствах часто пов’язано з тим, що мало застосовують підстилки худобі, погано організовані збір і зберігання гною.

Якість гною залежить і від способу його зберігання. Розкладання гною відбувається під дією мікроорганізмів. Під дією уреази, вироблюваної уробактеріями, сечовина дуже швидко перетворюється у вуглекислий амоній:

CO(NH₂)₂ + 2H₂O = (NH₄)₂CO₃.

Останній швидко розпадається: (NH₄)₂CO₃ = 2NH₃ + О₂ + Н₂О.

Азотисті сполуки сечі при розкладанні перетворюються в газоподібний аміак, який є головним джерелом втрат азоту з гною. Частина азоту імобілізується мікрофлорою ґрунту. Чим більш соломистий гній, тим більше в ньому міститься легкорозчинні без азотисті речовини, тим більше кількість азоту буде закріплено в білкову форму тіла бактерій. До без азотистих сполук, які легко розкладаються, відносяться цукри, крохмаль, органічні кислоти, кількість їх у гної залежить від корму й виду тварин.

У процесі зберігання відбувається розкладання гною. Залежно від строків зберігання, умов, ступеня розкладання органічних компонентів гною він здобуває відповідний зовнішній вигляд і консистенцію.

За строками зберігання розрізняють чотири стадії розкладання гною, приготовленого на солом'яній підстилці: свіжий, напівперепрілий, перепрілий і перегній.

Свіжий, слабо розкладений гній - це коли солома незначно змінює колір і міцність.

Напівперепрілий гній - солома здобуває темно-коричневий колір, не міцна і легко розривається. У цій стадії розкладання гній втрачає 10-30% первісної ваги й таку ж кількість сухої органічної речовини.

Перепрілий гній являє собою однорідну масу. Солома розклалася настільки, що не можна виявити окремі соломини. При такому ступені розкладання гній втрачає близько 50% ваги та сухої органічної речовини.

Перегній це пухка темна маса. У цій стадії розкладання гній втрачає до 75% ваги й сухої органічної речовини.

Не слід доводити гній до перепрілого стану або перегною: при тривалому його розкладанні кількість органічної речовини зменшується в 2-3 рази, а процентний вміст азоту й фосфору в ньому підвищується в меншій мірі.

Для одержання гною гарної якості його треба правильно зберігати. Існуює пухкий, або гарячий, спосіб зберігання (коли гній не ущільнюється), і холодний, або щільний, спосіб зберігання (коли вилучений із тваринницького приміщення гній відразу ущільнюється).

Щільний або холодний спосіб зберігання гною є кращим з погляду зберігання в ньому поживних речовин. У цьому випадку зберігається досить постійна температура - 15-35°С. Втрати азоту порівняно невеликі, тому що гній увесь час перебуває в щільному й вологому стані. У такий гній доступ повітря обмежений, а вільні від води пори зайняті вуглекислотою, що сповільнює мікробіологічну діяльність. Аміак зв'язується також з органічними кислотами й добре зберігається в гної.

При розкладанні гною відбуваються втрати не тільки азоту, але й фосфору. Це спостерігається головним чином при пухкому зберіганні гною. При цьому кількість водорозчинної фосфорної кислоти збільшується з 7 до 25- 30%, а розчинної в 0,05н. НС1 - з 30 до 80-85% від загального змісту в гної. Фосфор, що входить до складу органічних сполук, при розкладанні гною переходить у мінеральну форму. При анаеробному розкладанні гною в ґрунті може утворюватися фосфорний водень РН₃ і відбуватися часткова втрата фосфору.

Калій у гної при зберіганні майже не втрачається. Наприклад, при пухкому зберіганні у водорозчинному стані його втримувалося 85%, при щільному - 93% від первісного вмісту його у вихідному гної. При розкладанні гною в ґрунті калій незначно споживається мікроорганізмами та залишається в сполуках, доступних рослинам, а кальцій і магній зв'язуються кислотами, що утворяться в процесі діяльності мікроорганізмів.

Значно скоротити втрати органічної речовини та азоту при зберіганні з можна шляхом додавання до нього 2-3% по масі простого порошкоподібного суперфосфату або прокомпостирувати його з фосфоритним борошном, який беруть із розрахунку 3-5% до маси гною. У цьому випадку фосфор фосфоритного борошна частково переходить у форму, доступну для харчування рослин, а отже, ефективність гною підвищується. У цьому прийомі її можна використати не тільки на кислих дерново-підзолистих ґрунтах, але й на чорноземах. Додавати фосфоритне борошно до гною краще безпосередньо на скотарні. Для цього розсипають її в зазначеній кількості, потім гній вивозять у гноєсховище або прямо в поле й укладають у великі штабелі. Фосфоритне борошно ретельно перемішується із гноєм, і виходить гарний компост, при зберіганні якого значно скорочуються втрати азоту.