1.2 Оцінка нормативно-правового забезпечення податком на додану вартість

Проблема оподаткування в усі часи була надзвичайно актуальною, адже саме податки є тим джерелом надходження коштів до державної скарбниці, без якого неможливо уявити процвітаючу та стабільну країну Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення». Він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. [4]

У свою чергу він забезпечує комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, вирішує питання усунення прогалин податкового законодавства та забезпечує гармонізацію його нормами іншого законодавства України.

Податковий кодекс України зокрема визначає:

-вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування;

-платників податків та зборів, їх права та обов'язки;

-компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю;

-відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України має реєстраційний № 2755-VI від 2 грудня 2010 року. Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року.

Таким чином, Податковий кодекс у частині ПДВ являє комплекс радикальних дій, спрямованих на стимулювання економічного розвитку країни, вдосконалення та спрощення системи адміністрування податків і підсилення відповідальності за неповну і несвоєчасну сплату податку.

Міністерство доходів України своїми наказами затверджує форми звітності та порядок подання податкової звітності зі сплати податку на додану вартість. Податковий кодекс є передумовою виконання завдань податкової реформи і кроком на шляху до створення більш досконалої системи оподаткування.Податковий кодекс має ряд переваг: зменшення кількості податків, зниження певних податкових ставок, символічну плату за порушення Податкового кодексу у першому півріччі тощо. Проте не зважаючи на ці переваги, даний законодавчий документ має низку серйозних недоліків (негативні умови оподаткування для середнього та особливо малого бізнесу, суперечність певних його положень П(С)БО, невизначеність поняття «доходи» тощо).Таким чином, навіть ці окремі зауваження щодо Податкового кодексу свідчать про необхідність подальшої роботи над його вдосконаленням.[5]

Так,наказом Міндоходів України від 16.01.14 № 26 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", зазначається,що відповідно до статей 180 – 184, 209 розділу V Податкового кодексу України та пункту 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141, встановлено,що:

1) не підлягають обов’язковій перереєстрації платники податку на додану вартість, внесені до реєстру платників податку на додану вартість до набрання чинності цим наказом;

2) дійсні на дату набрання чинності цим наказом свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість після набрання чинності цим наказом можуть застосовуватись як витяги із реєстру платників податку на додану вартість до внесення змін до такого реєстру чи отримання витягу із такого реєстру, а також виникнення змін у даних про платників податку на додану вартість;

3) свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, їх засвідчені копії підлягають поверненню до органів доходів і зборів при першому зверненні платника податку за отриманням витягу з реєстру платників податку на додану вартість.

3. Департаменту інфраструктури (Лісняк С.І.), начальникам головних управлінь Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офіса з обслуговування великих платників в установленому порядку протягом місяця з дня набрання чинності цим наказом забезпечити знищення залишків бланків свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (за всіма формами).

Своїми наказами Державна фіскальна служба затверджує:

-порядок реєстрації платників податку на додану вартість;

-форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної;

-порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

-методичні рекомендації щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 року №73 „Про затвердження критеріїв, у разі відповідності яким платник податку на додану вартість вважається таким, що має позитивну податкову історію;

-форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість;

- форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення;

-узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання банками заставного майна;

-узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції .[6]