2. Функції управління підприємством

Координація роботи всіх підрозділів підприємства здійснюється через органи управління різного рівня. Під управлінням розуміють досягнення поставленої мети за умови реалізації наступних управлінських функцій: організаційної, планової, облікової, аналітичної, контрольної, мотиваційної.

Організаційна функція полягає у розробці організаційної структури і комплексу нормативних документів: штатний розклад фірми, відділу, лабораторії, групи із зазначенням підпорядкованості, відповідальності, сфери компетенції, прав, обов'язків і т. п. Найчастіше це викладається в положенні про відділ (лабораторію) або в посадових інструкціях.

Планування (планова функція) полягає у розробці та реалізації планів з виконання поставлених завдань. Наприклад, бізнес-план для усієї фірми, план виробництва, план маркетингових досліджень, фінансовий план, план проведення науково-дослідної роботи на різні терміни (рік, квартал, місяць, день).

Облікова функція полягає у розробці і використанні форм і методів обліку показників діяльності фірми: бухгалтерський, фінансовий, управлінський, статистичний, податковий облік. У загальному випадку облік можна визначити як процес отримання, реєстрації, накопичення та надання інформації про реальні господарські процеси (тобто про ті, які вже відбулися).

Аналіз, або аналітична функція, пов’язана з вивченням підсумків виконання планів і замовлень, визначенням факторів, що впливають на конкретні показники, виявленням резервів, дослідженням тенденції розвитку тощо. Виконується аналіз різними фахівцями в залежності від складності та рівня аналізованого об'єкта або процесу. Аналіз результатів господарської діяльності фірми за рік і більше проводять фахівці-аналітики, а на рівні цеху, відділу, - менеджер цього рівня (начальник або його заступник) спільно з фахівцем-економістом.

Контрольна функція найчастіше здійснюється менеджером відповідного рівня: контроль виконання планів, витрачання матеріальних ресурсів, використання фінансових коштів тощо.

Стимулювання (мотиваційна функція) передбачає розробку і застосування різних методів стимулювання праці підлеглих працівників:

фінансові стимули - зарплата, премія, акції, оплата путівок і т. п.;

психологічні стимули - підвищення на посаді, подяки, дипломи, звання, ступені (обрання в закритий клуб), тощо.

У практиці менеджменту виділяють три основні рівні управління (ієрархії управлінської діяльності): стратегічний, тактичний, операційний.

Рис.1. Управлінська піраміда підприємства

Стратегічний рівень забезпечує вироблення управлінських рішень, спрямованих на досягнення довгострокових стратегічних цілей організації. Оскільки результати прийнятих рішень проявляються через тривалий час (місяці, роки), особливе значення на цьому рівні має така функція управління, як стратегічне планування. Відповідальність за прийняття управлінських рішень надзвичайно велика і визначається не тільки результатами аналізу з використанням різних методів та математичних моделей, інформаційних систем підтримки прийняття рішення, а й професійною інтуїцією менеджерів.

Приклад. На підставі аналізу фінансового стану фірми приймаються рішення про збільшення (зменшення, зняття з продажу) виробленої продукції, про випуск нового продукту, про відкриття філії, про збільшення активів компанії, про залучення кредитів.

Тактичний рівень забезпечує вирішення завдань, що вимагають попереднього аналізу великої кількості різнорідної інформації, що надходить з верхнього та нижнього рівнів. На цьому рівні особливе значення набуває аналітична функція управління. Обсяг вирішуваних завдань зменшується, але зростає їх складність і відповідальність за результати. При цьому не завжди вдається виробити потрібне рішення оперативно - потрібен додатковий час на осмислення, збір відсутніх відомостей і т. п. Управління пов'язане з деякою затримкою між моментом надходження інформації і прийняттям рішень та їх реалізацією, а також між моментом реалізації рішень і отриманням реакції на них.

Приклад. На підставі аналізу статистичних даних щодо попиту на продукцію, про ціни конкурентів і пр. прогнозується прибуток і розробляється план випуску продукції на найближчий період (тиждень, місяць, квартал). Аналізуються дані управлінського обліку. Вирішується питання про залучення додаткових працівників або про їхнє скорочення.

Функціонально-оперативний рівень управління забезпечує вирішення багаторазово повторюваних завдань і операцій та швидке реагування на зміни вхідної поточної інформації. На цьому рівні досить великі як обсяг виконуваних функціональних операцій, так і динаміка прийняття управлінських рішень. Цей рівень управління часто називають оперативним - через необхідність швидкого реагування на зміну ситуації. На рівні оперативного управління великий обсяг займають облікові завдання.

Приклад облікових задач: облік витрат часу, сировини і матеріалів при виконанні окремих виробничих операцій; облік виробленої та проданої продукції; бухгалтерський облік і т. д.

Кожен з рівнів управління характеризується власним набором функцій, рівнем компетентності та відповідальності і потребує відповідної інформаційної підтримки.

Рівні управління визначаються складністю вирішуваних завдань. Чим складніше завдання, тим більш високий рівень управління потрібно для її вирішення.