Ukr_mova

Модульна контрольна робота № З

наиболее рациональним способом, с тем чтоби он мог наиболее зффективно служить цели, для которой создан: устранению затруднений в научно-технических связях» [ЗО, 15]. Возникающее при зтом совмещение понятий «специальний язик» и «терминология» в чем-то весьма обоснованно, так как именно термини являются носителями специальной информации.

Термин - зто слово или словосочетание, обозначающее по-/нятие специальной областе знання или деятельности. Термин входит в общую лексическую систему язика лишь через посредство конкретной терминологической системи (терминологии). К специфическим особенностям термина относятся: 1) системность; 2) наличие дефиниции; 3) тенденция к однозначносте в пределах своего терминологического поля; 4) стилистическая нейтральность; 5) отсутствие зкспрессии. Все зти свойства термин реализует только внутри терминологического поля, за пределами которого теряются его дефинитивние и системние характеристики.

Терминология в целом относится к числу интегрирующих факторов, которие позволяют создавать единое информационное (зкономическое, научно-техническое и т. п.) пространство, поскольку именно терминология обеспечивает информационное взаимопонимание на национальном и межнациональном уровнях, совместимость законодательних, правовьіх и нормативньїх документов и т. п. Однако нельзя не учитьівать и того факга, что для передачи профессиональной информации совершенно необходимьі и нейтральніше в стилистическом отношении пласти лексики, имеющие свою функциональную специфику в рамках язьїка для професіонального общения. Зта лексика не просто «упаковка» для терминов, но и необходимьій атрибут, завершающий акт оформлення

специальной речи (текста).

В настоящее время в изучении специального (профессионального) язьїка наступил такой период, когда требуется по возможности полная, всесторонняя его аттестация как своеобразной семиотической системьі, действующей при всех своих особенностях в определенньїх рамках существующих средств коммуникации, естественно модифицированньїх и приспособленних.

ВАРІАНТ 6 В начале сентября 1996 года в Украине появилась своя постоянная

национальная валюта — гривня. Но на самом деле она не появилась, а вернулась. Ее символическое возвращение состоялось спустя 78 лет.

633

Модульна контрольна робота № З

1 марта 1918 года Центральная Рада Украинской Народной Республики приняла Закон о гривне. Вскоре в Берлине бьіли отпечатаньї банкноти номиналом 2, 10, 100 и 500 гривень. Власть гетмана Скоропадского (1873-1945) позднее випустила в денежное обращение купюри в 1000 и 2000 гривень (на последней вместо аббревиатурьі «УНР» бьіла надпись «Українська держава»). Интересно, что зскиз 100-гривенного кредитного билета вьшолнил известний украинский художник Григорий Нарбут (1886-1920) - основоположник украинской графики. Кроме номинальной стоимости на банкноте били изображени женщина в национальном костюме с хлебним снопом в руках и рабочий. Рисунок как би символизировал единство рабочих и крестьян в построении молодого украинского государства.

В апреле 1918 года били випущени и почтовие марки украинской Народной Республики номиналом 10, 20, ЗО, 40 и 50 шагов, которие одновременно служили и почтовими знаками, и разменной монетой. Судя по тому, что в альбомах филателистов почти все почтовие випуски сохранились негашеньїми (чистими), вряд ли их использовали для отправки корреспонденции, зато в виде денежной мелочи они ходили. В то время украинская валюта ценилась довольно високо. Одна гривня (сто шагов) равнялась 0,46 марки Германии. В период правлення Центральной Ради, которую возглавлял Михаил Сергеевич Грушевский (1866—1934), бьіли подготовленьї проекти золотих монет - гривень с портретом Т. Г. Шевченко и серебряньїх гривень с изображением

Центральной Ради. Однако дело до чеканки не дошло.

В 1919 году Директория - правительство Украинской Народной Республики, которую возглавил Симон Петлюра, продолжило вьіпуск банкнот с номиналом гривни, а также почтових марок с изображением Т.Г. Шевченко, других видающихся деятелей, но в связи с инфляцией их номинали били уже не те: гривня потеряла свой «вес».

История гривни началась в Древней Руси в княжеские времена. В IX - XV веках гривнями називали слитки серебра, а иногда и золота различной форми и веса (от 100 до 200 граммов). Слитки использовали в качестве денег. Так гривня X столетия представляла 160-граммовий серебряний слиток шестигранной форми. В ходу била киевская, черниговская и другие гривни. Вес киевской составлял около 160 граммов, новгородской

-около 200 граммов серебра.

Вразние времена разной била покупательная способность гривни. Например, в начале тисячелетия за одну гривню можно било приобрести челн-струг, а за три гривни - заморскую ладью. За кражу коня

634

Модульна контрольна робота № З

предусматривалась компенсация в две гривни. Зти данние приведени в сборнике законов древнерусского права «Правде Ярослава» («Русской правде») — наиболее древнем письменном своде законов княжеской зпохи, составяшном при Ярославе Мудром (978-1054).

Гривня бьща и счетно-денежной единицей, служившей для обозначения определенного количества монет или денних мехов. В зтом смисле слово «гривня» сродни современним понятиям «дюжина» или «пара». Понятие «гривня» или «гривенка» служило для обозначения веса драгоценних металлов. Например, гривня серебра или золота. Причем, в разние времена и в разних княжествах Древней Руси гривня, как мера веса, равнялась и 204,7 грамма (малая гривня) и 409, 5 ґрамма (большая гривня или русский фунт).

А еще раньше гривнами називали мужские и женские украшения, награди, всевозможньїе обереги, талисмани и тому подобньїе предмети из драгоценних металлов, которие наши предки носили на шее. В XIII веке появились слитки серебра, получившие название «рубль», которие в XV веке витеснили гривну из обращения.

635

Д О Д А Т К И

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки

України від 21 грудня 2009 року №

1150

Міністерство освіти і науки України

ПРОГРАМА КУРСУ «УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

для вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (спеціаліста, магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань)

Укладачі:

кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри С. В. Шевчук культури української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова;

ІВ Клименко стаРший виклаДач кафедри культури української мови Націо- і. о. ічлименко нального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

І. Пояснювальна записка

636

Програма курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Статус державності потрібен нашій мові, щоб після згубних браконьєрських літ повернути їй і природну роль, і силу, і престиж, повністю забезпечити їй право на життя у всіх сферах, на всіх рівнях.

О. Гончар

В умовах розбудови України, утвердження її на міжнародній арені, закріплення української мови як державної, розширення процесів демократизації нашого суспільства постала настійна потреба впровадження української мови в усі сфери життєдіяльності держави, забезпечення використання її у професійній діяльності кожного.

Завдання вищої школи - готувати фахівців нової генерації: кваліфікованих, грамотних, мовно компетентних, які б досконало, ґрунтовно володіли українською літературною мовою у повсякденно-професійній, офіційно-документальній сфері, зокрема набули навичок комунікативно виправданого використання засобів мови, оволоділи мовою конкретної спеціальності, фаху. Акцент переноситься з традиційної настанови - засвоєння відомостей про літературні норми усіх рівнів мовної ієрархії - на формування навичок професійної комунікації, студіювання особливостей фахової мови, на розвиток культури мови, мислення і поведінки особистості.

Отже, майбутнім фахівцям мова потрібна не як сукупність правил, а як система світобачення, засіб культурного співжиття в суспільстві, самоформування і самовираження особистості. Науково доведено, що стрижневими компонентами професійно-комунікативної діяльності є мовленнєва компетенція і компетентність.

Реалізація цього завдання у вищих навчальних закладах України здійснюється шляхом вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зміст дисципліни покликаний не лише узагальнити й систематизувати знання з української мови, набуті студентами у школі, а й сформувати мовну особистість, обізнану з культурою усного і писемного мовлення, яка вміє в повному обсязі використовувати набуті знання, уміння і навички для оптимальної мовної поведінки в професійній сфері. Зрозуміло, що у цій програмі насамперед подано спільні для всіх сфер професійного спілкування рекомендації, тобто визначена загальна спрямованість курсу та обов'язковий обсяг знань, якими повинні оволодіти студенти. На основі програми викладач самостійно визначає теоретичний та практичний матеріал, враховуючи майбутній фах студента.

637

Додатки

Отже, метою курсу є підвищення рівня загальномовної підготовки, мовної грамотності, комунікативної компетентності студентів, практичне оволодіння основами офіційно-ділового, наукового, розмовного стилів української мови, що забезпечить професійне спілкування на належному мовному рівні.

Мета навчальної дисципліни:

•формування комунікативної компетентності студентів;

•набуття комунікативного досвіду, що сприяє розвиткові креативних здібностей студентів та спонукає до самореалізації фахівців, активізує пізнавальні інтереси, реалізує евристичні здібності як визначальні для формування професійної майстерності та конкурентоздатності сучасного фахівця;

•вироблення навичок оптимальної мовної поведінки у професійній сфері: вплив на співрозмовника за допомоги вмілого використання різноманітних мовних засобів, оволодіння культурою монологу, діалогу та полілогу; сприйняття й відтворення фахових текстів, засвоєння лексики і термінології свого фаху, вибір комунікативно виправданих мовних засобів, послуговування різними типами словників.

Завдання навчальної дисципліни:

•сформувати чітке і правильне розуміння ролі державної мови у професійній діяльності;

•забезпечити досконале володіння нормами сучасної української літературної мови та дотримання вимог культури усного й писемного мовлення;

•виробити навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;

•розвивати творче мислення студентів;

•виховати повагу до української літературної мови, до мовних традицій;

•сформувати навички оперування фаховою термінологією, реда-

гування, коригування та перекладу наукових текстів.

До закінчення курсу студенти повинні:

•ґрунтовно засвоїти норми сучасної української літературної мови й практично оволодіти ними;

•правильно використовувати різні мовні засоби відповідно до комунікативних намірів; влучно висловлювати думки для успішного розв'язання проблем і завдань у професійній діяльності;

638

Програма курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

•сприймати, відтворювати, редагувати тексти офіційно-ділового й наукового стилів;

•скорочувати та створювати наукові тексти професійного спрямування, складати план, конспект, реферат тощо, робити необхідні нотатки, виписки відповідно до поставленої мети;

•складати різні типи документів, правильно добираючи мовні засоби, що репрезентують їх специфіку;

•послуговуватися лексикографічними джерелами (словниками) та іншою допоміжною довідковою літературою, необхідною для самостійного вдосконалення мовної культури.

Для виконання поставлених завдань до кожного практичного заняття рекомендується добирати різні усні та письмові вправи, виконання яких повинно закріпити на практиці засвоєні теоретичні знання і навіть доповнити їх. Потрібно дбати й про активізацію розумової діяльності студентів: добирати цікаві, оригінальні завдання, всіляко урізноманітнювати їх. Так, крім традиційних вправ, можна виконувати й такі види роботи, як завдання з використанням різних видів словників, вправи на заміну одних синтаксичних конструкцій іншими, скорочення і поширення тексту, різні описи й твори, добирати синоніми, антоніми, пароніми до запропонованих лексем та складати з ними речення, читати вголос, монологічні усні перекази та діалоги, бесіди, виступи перед аудиторією з повідомленням чи доповіддю, тренінги тощо. Необхідно також систематично організовувати самостійну роботу студентів зі словниками, навчальними посібниками та іншою додатковою літературою, а також поточні консультації, що передбачають виконання студентами додаткових завдань зі складних тем.

За навчальним планом вивчення курсу, передбачено протягом З семестрів. Навчальний матеріал переділено на 3 змістові модулі. У тематичному плані репрезентовано розподіл годин кожного модуля за видами навчальних занять та самостійної роботи студентів, упродовж вивчення курсу студенти виконують 2 контрольні роботи, які містять комплексні завдання, пишуть 2 реферати і виконують курсову роботу.

Програму укладено відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Запроваджено систему академічних кредитів, що аналогічна ЕСТ8, визначено змістові модулі курсу, сформульовано завдання для самостійної роботи студентів, представ-

639

Додатки

лено систему індивідуальних завдань, розроблено шкалу оцінювання навчальних досягнень студентів. Шкала оцінювання 90—100 балів -

II. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ Розподіл навчального часу за змістовими модулями з деталізацією їхнього змісту та визначенням орієнтовної кількості годин на їхнє вивчення

640

Програма курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

641

Додатки

642