2. Формальні моделі олігополії.
2.1. Модель ламаної кривої попиту.
Модель ламаної кривої попиту описує поведінку олігополістичних фірм, які не зв’язані прямою чи таємною змовою (а конкурують між собою) і вимушені приймати до уваги найбільш можливу реакцію конкурентів на свої зміни в цінах і в обсягах випуску продукту.
Припустимо, що олігополістична галузь представлена трьома фірмами А, В, С, кожна з яких випускає 1/3 продукту ринку. Далі припустимо, що фірма А початково встановила ціну Р0 і обсяг виробництва Q0. Що відбудеться на ринку та як зміниться положення кривих попиту та граничного доходу фірми А, якщо вона вирішить змінити ціну? Все залежатиме від можливих реакцій фірм В і С.
Можливі два варіанти реакції фірм В і С на зміну ціни фірмою А:
1). Фірми В і С будуть змінювати свої ціни так само, як і фірма А.
Фірма А, з метою збільшення реалізації своєї продукції, знижує ціну. Фірми-конкуренти В і С повторюють цей маневр. В цьому випадку фірма А не отримає переваг в продажу і не збільшить обсяги продажу за рахунок фірм В і С. Всі фірми разом взяті, і кожна зокрема, можуть збільшити обсяги продаж за рахунок інших галузей. Відповідні дії фірм В і С змістять криву попиту фірми А вниз, з положення D1 в положення D2, залишивши попередній обсяг продаж за нижчими цінами (рис.2). Якщо ж фірма А підвищить ціну на свій продукт, то обсяги продаж помірно зменшаться тому, що її приклад унаслідують фірми В і С. В результаті фірма А не буде витиснена з ринку. Галузь же в цілому (і кожна фірма зокрема) може втратити певний обсяг продаж на користь інших галузей. Отже, при односпрямованих діях олігополістів галузі крива попиту кожної фірми матиме такий же самий вигляд як і крива галузевого попиту, тобто буде не еластичною.
2). Фірми В і С будуть ігнорувати будь-які зміни ціни фірмою А.
Якщо фірма А знизить ціну, то частина покупців фірм В і С відійде від фірми А і остання збільшить свої продажі. І навпаки, якщо фірма А підвищить ціну, то вона втратить багато покупців на користь фірм В і С. Обсяги продаж фірми А зменшаться, але не знизяться до нуля тому, що деякі покупці будуть платити вищу ціну, віддаючи перевагу продукту цієї фірми. Отже, при різнонаправлених діях олігополістів галузі крива попиту на продукт фірми А буде еластичною. Крива еластичного попиту фірми А і крива її граничного доходу зображені на рис.3 відповідно кривими D2 і MR2.
Р
P
P
f g
0 Q 0 Q
|
Рис.2. Вирівнювання ціни олігополістами при її зниженні |
Рис.3. Вирівнювання ціни: нереагування монополістами на її зміну |
Який же з цих двох варіантів поведінки конкурентів найвірогідніший? Спостереження за діяльністю олігополістичних галузей показали, що реакція на дії фірми-ініціатора зводиться до наступного. Якщо фірма А вирішила знизити ціну, щоб збільшити обсяг своїх продаж, то конкуренти зроблять те ж саме, оскільки у протилежному випадку вони втратять частину своїх покупців. В цьому випадку крива попиту фірми А буде не еластичною. Коли ж фірма А вирішить підвищити ціну, то конкуренти В і С проігнорують таку її поведінку. Це дозволить їм збільшити свої продажі за рахунок фірми А. Крива попиту фірми А буде еластичною. Отже, виходячи з найбільш вірогідної поведінки фірм-конкурентів, крива попиту на продукт фірми А матиме вигляд ламаної кривої і складатиметься з двох відрізків D2P і PD1 (див.рис.4). На відрізку D2P, що розташований вище від ринкової ціни Р0, крива попиту буде еластичною, а на ділянці нижче ринкової ціни PD1 – не еластичною. Суттєву відмінність у еластичності попиту спричинить незвичну форму кривої граничного доходу. Ця крива також є ламаною. Вона складається з відрізків MR2f, кривої граничного доходу, що відповідає відрізку попиту D2P, і gMR1 кривої граничного доходу, що відповідає відрізку попиту PD1 та має вертикальний розрив fg.
P P
P
P
f
f
g
g
0 Q 0 Q
|
Рис.4. Ламані криві попиту і граничного доходу для олігополіста. |
Рис.5. Відносна незалежність ціни та обсягів виробництва від граничних витрат. |
Проведений аналіз пояснює чому на олігополістичному ринку ціни мають тенденцію до стабільності (жорсткості). На це вказує, по-перше, ламана крива попиту: ні зменшення ціни, ні її підвищення не дає виграшу фірмі-ініціатору. Так, з одного боку, підвищення ціни фірмою А веде до скорочення її продаж, а отже, і до зменшення прибутку, а з іншого – зменшення ціни також спричиняє зменшення прибутків, оскільки фірми-конкуренти В і С знизять ціни, а тому фірма А не зможе суттєво збільшити свої продажі. Крім того слід враховувати, що зниження ціни фірмою А може стати причиною початку “цінової війни” (фірми-конкуренти В і С можуть вдатися до ще більшого зниження ціни). “Цінова війна” може призвести до скорочення прибутків і навіть одержання збитків всіма учасниками олігополістичного ринку. А тому фірми-конкуренти олігополістичного ринку змушені притримуватися тактики стабільності цін. По-друге, ламана крива граничного доходу також вказує на тенденцію до стабільності цін. Будь-які зміни в граничних витратах (між МС1 і МС2) в інтервалі вертикального розриву fg кривої не викликають необхідності змінювати ціни і оптимальні обсяги виробництва. На цьому відрізку кривої граничного доходу при будь-якій зміні граничних витрат (MR=MC при випуску Q0 і відповідного йому рівня ціни P0) максимізують прибутки (рис.5).
Таким чином, аналіз ламаної кривої пояснює чому олігополістичні фірми притримуються тактики стабільності ціни. Проте цей аналіз не пояснює, по-перше, чому біжуча ринкова ціна встановлюється саме на рівні Р0 і, по-друге, чому в реальному житті ціни олігополістичного ринку мають стійку тенденцію до зростання. Такі підвищення цін можуть бути пояснені моделлю поведінки фірм на олігополістичному ринку, який базується на таємній змові.