2.2 Основні типи інфляції та механізм її розвитку.

Інфляція та її розвиток - це, насамперед, яскраве відображення проблем і суперечностей розвитку економіки. У світовій економічній науці виділяють такі основні причини, що породжують інфляцію:

- грошово-кредитна емісія;

- монополістичні тенденції в економіці;

- структурна розбалансованість економіки;

- слабкість валютно-фінансової системи.

Така систематизація причин є дуже узагальненою: кожна з перелічених причин має безліч складників, які перебувають у взаємозв'язку і, впливаючи одна на одну, суттєво поліпшують грунт для зародження і розвитку інфляції.

За характером перебігу розрізняють інфляцію класичну та хронічну.

Основною ознакою класичної інфляції є швидкий розвиток і швидка стабілізація. Причиною її виникнення вважають зовнішній шок і значний бюджетний дефіцит, що створюється внаслідок шоку; інфляційні сподівання, які в подальшому призводять до розвитку інфляційної спіралі.

Хронічна інфляція характеризується протяжністю інфляційного процесу. На цьому етапі держава намагається підтримувати стабільний рівень податкових надходжень до бюджету при прискореній інфляції, хоча за таких обставин і зберігається великий бюджетний дефіцит (оскільки інфляційний податок фактично не приносить доходів). Причиною такого типу інфляції вважають сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів: внутрішній борг, слабкий монетарний і фіскальний контроль, розвал фінансової системи, обмежені можливості неінфляційного фінансування бюджетного дефіциту. При хронічній інфляції виникає така ситуація, коли держава ще в стані контролювати інфляційний процес і не допустити появи гіперінфляції, але попит на реальні гроші скорочується, і, як наслідок, інфляція поступово прискорюється.

За темпами розвитку розрізняють чотири типи інфляції: помірна, повзуча, галопуюча, гіперінфляція.

Помірна інфляція (3-4% у рік). Такий темп інфляції вважають нормальним, він відіграє роль каталізатора економічного зростання практично в більшості розвинутих країн. Він характеризується повільним зростанням цін і відповідно, дає змогу нагромаджувати гроші, підписувати довгострокові контракти у грошовому виразі, не витрачати часу чи коштів на те, щоб розмістити своє багатство в "реальних" активах, а не в грошових, тому що через місяць чи рік гроші не втратять купівельної спроможності.

Повзуча, або регульована інфляція (8-10% у рік) характеризується поступовим, але неухильним зростанням цін і є першим сигналом про наростання дестабілізуючих явищ в економічній політиці країни. Хоча при такому темпі інфляції держава за допомогою фінансово-кредитних методів та податкової системи ще може тримати темп під контролем і не допускати знецінення грошей більш ніж на 5-7% у місяць.

Галопуюча інфляція (до 50% у рік) характеризується стрибкоподібним зростанням цін та доходів і вже не піддається регулюванню. Вона значно посилює економічні та соціальні суперечності, спонукає виникнення економічних спотворень. За такого темпу інфляції гроші швидко втрачають вартість, і поведінка стає іншою: люди не бажають тримати грошей більше, ніж потрібно для щоденних операцій, нагромаджують товари, купують будинки і ніколи не віддають гроші в позику за низькими номінальними процентними ставками.

Гіперінфляція - це тип інфляції, який характеризується знеціненням грошей більш ніж на 50% у місяць. За такого темпу інфляції втрачають вартість не тільки гроші, але й усі активи, зафіксовані в номінальному виразі: урядові облігації, ощадні рахунки, пенсії, страхові поліси, натуралізуються господарські зв'язки, руйнуються фінансовий і кредитний механізми, посилюються стихійні процеси в економіці.

Розглядаючи типи інфляції, які є відображенням темпів інфляційного процесу, варто розглянути ще й ті, що вирізнилися залежно від наслідків, спричинених інфляцією. Це сподівана і несподівана інфляція.

У ситуації, коли ціни на товари та послуги, квартплата і зарплата зростають на один і той же процент, такі зміни нікого не здивують і складається враження, що рівень цін залишається стабільним. Отже, маємо справу зі збалансованою сподіваною інфляцією, для якої характерний так званий інфляційний темп, на якого сподіваються і який враховують у контрактах та юридичних угодах. Такий темп інфляції не завдає великих неприємностей, хоча і спричиняє ряд незручностей: в умовах такої інфляції продавці змушені часто змінювати цінники, каталоги тощо, що призводить до додаткових витрат, а люди, запобігаючи втраті купівельної спроможності грошей, тримають усю готівку на депозитах і змушені часто відвідувати банк, щоб зняти кошти на поточні витрати. Така інфляція спотворює інформацію, адже ціни - це інформація для споживачів, а при частій зміні цін споживачі стикаються з труднощами при їх порівнянні і помилково можуть заплатити за товар більше, ніж він того вартий.

Існування такої інфляції може тривати практично до того часу, поки люди сподіватимуться саме на такий її темп. Така інфляція стала невід'ємною частиною економічної системи, бо вона становить рівновагу і здатна підтримуватися на певному рівні протягом певного часу.

Але відомо, що довго інфляція не може залишатися стабільною. Економіки часто зазнають різних потрясінь через зміни в сукупному попиті, різкі стрибки цін на нафту, неврожаї, зміни у валютних курсах, зміни у продуктивності праці та інші економічні події. У таких випадках маємо справу з несподіваною інфляцією. Вона завдає набагато більше клопотів: несподіваний стрибок цін збіднить одних і збагатить інших, хоча матиме незначний вплив на ефективність виробництва.

За типами інфляція підрозділяється на відкриту і приховану.

Прихована інфляція - соціально-економічний процес, властивий командно-адміністративній системі, за якого відбувається знецінення грошей при відсутності відкритого зростання цін. Мова йде про те, що ціни утримуються на відносно фіксованому рівні за допомогою адміністративних важелів. Для прихованої інфляції характерне: заморожування цін і доходів; встановлення верхніх меж їх зростання; утримання динаміки заробітної плати, що не перевищує темпу зростання продуктивності праці; хронічна нестача товарів і послуг, їх перманентний дефіцит. Основною причиною виникнення прихованої інфляції є хронічне відставання пропозиції від попиту. Якщо попит у два рази перевищує товарообіг, то це означає, що ступінь отоварювання грошової одиниці не перевищує 50%.

Прихована інфляція - надзвичайно деструктивний процес, її негативний вплив очевидний:

- руйнування ринкових відносин;

- потреба в державних дотаціях;

- зниження продуктивності праці;

- створення сприятливих умов для виникнення тіньової економіки, спекуляції, хабарництва;

- гострий дефіцит життєво необхідних засобів;

- спад інвестиційної діяльності та ін.

Відкрита інфляція характеризується постійним підвищенням цін та дією механізму адаптивних інфляційних очікувань.

Проявляється відкрита інфляція у таких формах: інфляція попиту, інфляція витрат та структурна інфляція.

Чинниками виникнення інфляції попиту вважають:

- адаптивні інфляційні сподівання:

- переповнення каналів грошового обігу надлишковою масою грошей;

• бюджетний дефіцит;

• кредитну емісію.

Адаптивні інфляційні сподівання є наслідком інфляції, але водночас і причиною, сприяють розкручуванню інфляційної спіралі. Адаптивні інфляційні сподівання - це своєрідний феномен соціальної психології, пов'язаний із певною схильністю юридичних і фізичних осіб до інфляційної економічної поведінки. Наслідком адаптивних інфляційних сподівань є глибокі радикальні зміни в психології людей: споживач збільшує закупівлю товарів, поки вони не подорожчали, наймані працівники вимагають підвищення заробітної плати, виробник формує нову виробничу програму. Якщо споживачі, наприклад, переконають себе, що наступного року все буде дорожчим на 10%, то вони прагнутимуть купувати раніше, а платити пізніше, завдяки чому дійсне зростання інфляції на 10% наступного року буде гарантоване.

Ще однією традиційною причиною інфляції попиту вважають переповнення каналів грошового обігу надлишковою масою грошей. Проникаючи в економіку, інфляційна грошова маса осідає на боці попиту. Якщо цей процес відбувається регулярно, то виникає стійкий розрив між сукупним попитом і сукупною пропозицією - інфляційна нерівновага ринків. Хоча така нерівновага трапляється досить часто: або попит відстає від пропозиції, або навпаки, має доволі тимчасовий характер, відзначається тільки в окремих секторах економіки, переборюється ринковим механізмом через коливання цін, перерозподіл ресурсів, зміну продажів і купівель, якщо ж нерівновага затягується, стає характерною рисою не одного-двох ринків, а одразу багатьох, перетворюється в макроекономічну, то маємо всі ознаки інфляційного процесу.

Завжди причиною зростання загального рівня цін виступав бюджетний дефіцит.

Джерелами покриття дефіциту державного бюджету є:

• позики уряду у внутрішніх резидентів;

• позики уряду у Центрального банку, що призводить до скорочення валютних резервів;

• позики у зовнішніх кредиторів.

Взаємозв’язок дефіциту державного бюджету (DEF) з інфляцієюможна формально записати таким чином:

де - інфляційний податок на реальні грошові залишки;

- рівень реальних грошових залишків (купівельна спроможність номінальних грошових коштів, які знаходяться в даний період у населення);

М- пропозиція грошей;

Р- рівень цін;

- рівень інфляції.

Інфляція попиту – це вид інфляції, який виявляється у перевищенні сукупного попиту над поточними виробничими можливостями, що і призводить до підвищення цін. Моделювання інфляції попиту показує, що при певному обсязі сукупної пропозиції збільшення сукупного попиту є причиною підвищення рівня цін. Тому що гроші попиту вступають у конкуренцію за обмежену пропозицію товарів, а оскільки безробіття зменшується і праця стає дефіцитним ресурсом, то заробітна плата зростає, а інфляційний процес посилюється.

Розвиток інфляції попиту розпочинається зі зростання рівня цін на кінцеві продукти, поступово поширюючись на фактори виробництва, причому зростання цін на останні відстає від зростання рівня цін на перші. Усе це відбувається під впливом такого специфічного фактора, як зростання грошового попиту на товари та послуги сукупного споживача (сукупного покупця), і його відповідного "відриву" від обсягів сукупної пропозиції. Зростання обсягів сукупного попиту зумовлене такими причинами: зростання цінності матеріальних активів (нерухомості, майна тощо) під впливом зниження рівня ринкових цін на певні групи товарів; зростання цінності фінансових активів (грошей, грошових вкладів у банках, цінних паперів) на основі певного зниження рівня цін на певні групи товарів; зростання курсу національної валюти (грошової одиниці) або її ревальвація стосовно інших національних валют. Але не залежно від того, яка причина викликала збільшення обсягу сукупного попиту, він повільно наштовхується на обмеження, пов'язані з фактичним обсягом грошової маси. Отже, збільшення попиту породжує не стільки інфляцію, скільки умови для її виникнення. Виникне інфляція чи ні, залежатиме від економічної поведінки уряду і центрального банку: якщо уряд з метою запобігання спаду виробництва почне збільшувати обсяг грошової маси, то в короткотерміновій перспективі це призведе до підвищення рівня цін і збільшення реального випуску продукції, а в довготривалій – тільки до зростання рівня цін (інфляційної спіралі).

Залежно від економічних умов розвитку та часового інтервалу (коротко- або довготривалого) інфляція попиту має різні економічні наслідки: може стати причиною як помірного, так і галопуючого темпу інфляції. Помірний темп є наслідком розвитку при умовно повній зайнятості, передчасній інфляції (відповідних умов ще немає, але вже є дефіцитність ресурсів). Галопуючого темпу інфляція попиту набуває в умовах повної зайнятості ресурсів, коли ціни зростають особливо швидко. Здебільшого це відбувається у фазі економічного піднесення.

Інфляція витрат (інфляція пропозиції) виникла у 30-40-х роках і сформувалася в умовах підвищення загального рівня цін при зниженні обсягів сукупного виробництва, тобто зростання цін в умовах інфляції витрат визначається не підвищенням попиту, а збільшенням обсягу всіх компонентів витрат: матеріальних ресурсів, заробітної плати, витрат на обслуговування боргів і купівлі грошових ресурсів. Механізм інфляції витрат діє таким чином: починається зі зростання цін на фактори виробництва, а потім поширюється по технологічному ланцюгу на кінцевий продукт, тобто через низку причин починають зростати витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції, пропозиція при минулих цінах падає і це викликає підвищення цін (рис.10).

Економічна наука виділяє такі основні причини виникнення інфляції витрат:

- зростання цін на основні ресурси виробництва (подорожчання сировини, пального та інших матеріальних компонентів виробництва внаслідок зростання імпортних цін, зміни умов видобування сировини, підвищення транспортних витрат тощо);

• зростання ставок податків (підприємці розглядають податки як додаткові витрати);

• зниження продуктивності економіки (зниження продуктивності економіки означає зменшення виходу продукції на одиницю грошових витрат ресурсів, що обмежує можливості для розширення виробництва і звужує обсяги як виробництва, так і сукупної пропозиції);

- негативні ефекти матеріальних цінностей, фінансових активів, національної валюти (знецінення матеріальних, фінансових та грошових ресурсів обмежує купівельну здатність підприємців і їх можливості до розширення виробництва);

- інфляційні сподівання (спонукують виробників закладати зростання майбутніх витрат у сьогоднішні ціни, а інфляційні сподівання влади виступають у вигляді запланованих централізованих кредитів, створюють стимули для купівлі дуже дорогих ресурсів у рахунок майбутнього надходження додаткових грошових засобів);

• підвищення заробітної плати під тиском профспілок.

Структура економіки має також вагомий вплив на інфляцію, бо в ній співіснують різні за рівнем конкурентноздатні сектори.

Головним структурним фактором, що породжує інфляцію, вважають нерівномірність зростання цін на різноманітні товари, послуги і фактори виробництва. Також до структурних належать механізми самоуповільнення і самоприскорення інфляції. Один з них - розбіжність між реальними і очікуваними темпами зростання цін. Якщо очікувані темпи інфляції вищі ніж реальні, то швидкість інфляції збільшується, а якщо вони нижчі - уповільнюється.

До чинників інфляційного зростання цін належать також структурні зміщення попиту. Якщо асортимент товарів і послуг постійно поновлюється, то підвищуються і їх ціни. Якби при цьому знижувалися ціни на традиційні товари, то загальний рівень цін залишався б незмінним, але за скороченням попиту часто відбувається не зниження цін, а скорочення пропозиції, тому структурні зміщення попиту можуть також бути збудниками інфляції.

Існують і зовнішні чинники інфляції. Цим пояснюється наявність імпортованої інфляції, яка формується у двох напрямах: по-перше, завдяки посиленому експорту національних товарів за кордон в умовах девальвації національної грошової одиниці (експорт вигідний для національних виробників, але зменшує обсяг пропозиції товарів і породжує інфляцію витрат); по-друге, завдяки ввозу відносно дорогих іноземних товарів, що піднімає загальний рівень сукупних цін і сприяє розвитку інфляції попиту.

Також чималу інфляційну загрозу несуть з собою потоки короткотермінових спекулятивних капіталів, які переміщуються через кордони в пошуках найвищої ставки процента.

У дійсності розмежувати фактори інфляції практично неможливо, бо різні її причини тісно переплітаються. Разом з тим факторна діагностика дозволяє визначити, який саме тип інфляції генерує зростання рівня цін.