![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Кафедра економіки, інформатики та кінезіології
- •1. Предмет і функції економічної теорії.
- •3. Економічні закони і категорії.
- •4. Історія розвитку економічної теорії. Економічна думка та видатні економісти України.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •2. Суть і структура суспільного виробництва. Відтворення.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •2. Товар і його властивості
- •3. Визначення суспільної вартості товару.
- •4. Основні теорії вартості.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •2. Суть і функції грошей.
- •3. Сучасні гроші. Грошові агрегати м1 і м2.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Функції ринку вринковій економіці
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •2. Суть попиту та пропозиції. Закон попиту та пропозиції.
- •§1Б. Пропозиція
- •§ 2. Ринкова рівновага.
- •§ 3. Цінова еластичність.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •2. Витрати виробництва.
- •3. Дохід підприємства.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •2. Дипресія.
- •3.Пожвавлення.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •2. Забезпечення ефективності економіки.
- •3. Соціальна справедливість та її гарантії.
- •Література
- •4.Кредитна система. Банки.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Проте всі країни світу взаємозв’язані, взаємозалежні одна від одної і становлять єдину систему світового господарства. Її історія пройшла кілька етапів розвиту:
2. Витрати виробництва.
Процес виробництва завжди пов’язаний з певними витратами (сировина, обладнання, робоча сила)
Те чого коштує підприємству виробництво товарів, називають витратами виробництва.
Витрати повинні відшкодовуватись. Тому їх треба вираховувати. Тому:
витрати – це частина вартості товару яка відшкодовується і використовується на продовження виробництва.
Витрати виробництва (ВВ) включають засоби виробництва і робочу силу:
ВВ = ЗВ + РС
Класифікація витрат:
По відношенню до підприємства:
а) зовнішні або явні витрати, тобто такі, які пов’язані із придбанням ресурсів;
б) внутрішні або неявні витрати, пов’язані із використанням ресурсів які вже є на підприємстві ( наявна техніка, запаси сировини, працююча робоча сила ).
У зв’язку з діяльністю підприємства:
а) постійні витрати, які не залежать від роботи підприємства (оренда, комунальні послуги, телефонізація);
б) змінні витрати, ті які змінюються залежно від маштабів виробництва (додаткова сировина, додаткова робоча сила).
Сума постійних і змінних витрат становить сукупні або загальні витрати.
Витрати на одиницю продукції становлять середні витрати. Вони розраховуються діленням загальних витрат на випущену продукцію.
СВ = ЗВ : ВП
Витрати на одиницю продукції, виражені в грошах називають собівартістю. Собівартість – це нижня межа ціни товару, без якої неможливо продовжувати виробництво.
3. Дохід підприємства.
В результаті виробничої діяльності підприємство одержує дохід, виручку від реалізації продукції або суму цін проданих товарів. Ціна або дохід – включає в себе вартість, засобів виробництва, робочу силу і прибуток.
Ц = Д = ЗВ + РС + П
Розподіл доходів:
засоби виробництва становлять витрати підприємства і повертаються до нього або до підприємця після реалізації продукції;
частина вартості товару, яка являє собою вартість робочої сили відходить найманим працівникам у вигляді заробітної плати;
прибуток – різниця між виручкою і затратами. Це чистий дохід підприємця на його вкладений капітал.
Оскільки вартість засобів виробництва це тільки поверненьо попередніх вкладених коштів, то вони не являють собою чистий дохід.
Чистим доходом або новоствореною вартістю є зарплата і прибуток:
а) Прибуток – це різниця між виручкою від реалізації продукції (доходом) і собівартістю.
Розрізняють валовий і чистий прибуток.
Валовий – це той, який одержується одразу після реалізації продукції і відрахування витрат.
Чистий прибуток – та частина прибутку, яка залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.
Чистий прибуток використовується:
на розширенні модернізацію виробництва;
на стимулювання працівників ( премії, доплати );
на утримання соціальної сфери ( житло, дитячі садки );
виплата дивідендів.
б) Заробітна плата – якщо підприємець вкладає капітал, то на нього він одержує прибуток. Робітник вкладає свою робочу силу та працю і одержує свою частку доходів у вигляді заробітної плати.
Якщо він володіє акціями, то може отримати додатковий дохід у вигляді дивіденда.
Заробітна плата – це складна економічна категорія яка включає в себе ряд факторів (елементів):
вартість і ціна робочої сили;
ціна праці;
попит і пропозиція на ринку праці;
залежить від загального рівня розвитку виробництва і рівня життя в кожній окремій країні;
Вартість робочої сили . Робоча сила є таким же товаром, як і всі інші, вона має власну вартість і споживчу вартість. Вартість товару – це вкладена в нього праця. Для того, щоб виростити, виховати, робочу силу, забезпечити її повсякденне існування, необхідні затрати праці всього суспільства. Тому вартість робочої сили - це вкладена в неї суспільна праця.
Вартість робочої сили включає такі складові:
Вартість засобів існування робітника, його здатність постійно працювати. Сюди входить набір засобів існування (їжа, одяг, житло);
Вартість засобів існування сім’ї (робітник повинен виховати собі нову зміну, нову робочу силу). Для цього потрібно утримувати сім’ю;
Задоволення культурних духовних, соціальних потреб людини;
вартість освіти, одержання професії і кваліфікації.
Останнім часом цей фактор є найважливішим. У вартості робочої сили. Кваліфікована робоча сила дорожча ніж некваліфікована.
Ціна праці – це споживна вартість робочої сили для роботодавця, який наймає її з тим, щоб вона на нього працювала, створювала для нього вартість і додаткову вартість або прибуток.
Попит і пропозиція робочої сили – оскільки робоча сила продається на ринку праці, то її ціна, тобто заробітна плата, формується під впливом попиту і пропозиції. Якщо надмірна пропозиція, то зростає безробіття і заробітна плата падає і навпаки – при високому попиті на робочу силу зарплата зростає. Наприклад: у США завжди існувала нестача робочої сили і зарплата була вищою ніж в інших регіонах. Це приваблювало сюди емігрантів.
За рівень заробітної плати точилася постійна і тривала боротьба, яка закінчилась тим, що сформувалися відповідні протидіючі монопольні організації робітників – профспілки, які протистоять монополістам роботодавцям. Між ними укладаються трудові угоди, в яких захищені права найманих робітників.
Загальний рівень розвитку виробництва і життя країни. Оскільки заробітна плата є формою розподілу доходів і вироблених суспільних благ, то вона не може бути вищою, ніж сукупний суспільний продукт країни. Це пояснює те, чому за однакову працю в різних країнах виплачують різну заробітну плату.
Отже, заробітна плата – це вартість та ціна робочої сили з врахуванням попиту і пропозиції на ринку праці, а також форма розподілу суспільних благ відповідно до вкладеної праці у суспільне виробництво.
Види заробітної плати:
основна – це плата по встановленій тарифній ставці або посадовому окладу. Вона виплачується із фонду заробітної плати і належить до витрат;
додаткова – включає премії, дивіденди, надбавки, які одержує працівник крім основної заробітної плати;
номінальна – плата по тарифній ставці або окладу, це та сума грошей, яку одержує працівник за свою працю;
реальна – це те, що можна купити за номінальну заробітну плату. Вона залежить від податків, цін, темпів інфляції. Реальна заробітна плата часто не співпадає з номінальною, особливо коли швидко зростає інфляція.
Основні форми заробітної плати:
індивідуальна:
а) по часова;
б) відрядна або поштучна;
в) змішана.
2) колективна.
По часова – зарплата виплачується за пропрацьований час. Історично це перша форма зарплати, яка виплачувалася тоді, коли результати виробництва залежали тільки від людини (ручна праця) і тривалості робочого дня (10-12-14 год/добу).
Відрядна - зарплата виплачується за кількість виробленої продукції. Почала переважати в період механізованого виробництва праці і неможливості далі продовжувати робочий день.
Змішана – яка враховує і тривалість робочого дня і випуск продукції. Кожна форма зарплати має свої різновиди або системи:
почасово – преміальна;
почасово – прогресивна, коли понадчасова праця оплачується в більших розмірах;
відрядно – преміальна;
відрядно – прогресивна (наднормова продукція по більших розцінках);
відрядно – регресивна, наднормова продукція за меншими розцінками.
В ринкових країнах напрацьовано багато різних систем заробітної плати, які покликані як найбільше інтнсифіксувати працю і збільшувати випуск продукції:
- система аналітичної оцінки робочих місць, враховує до 12-14 розрядів (в Україні 6-7 робочих розрядів) і понад 100 показників відношення до роботи (пропуски, запізнення, економія матеріалів, швидке виконання). Заробітна плата виплачується кожному індивідуально (раніше в конвертах, зараз в чеках);
- преміювальні системи які базуються на системах заохочень і покарань (штрафів) за різні показники у роботі;
- система участі у прибутках, коли всі працівники володіють акціями своєї фірми, і це змушує їх активніше працювати;
- система пожиттєвого найму, за якою для молодих, починаючих працівників встановлюється мінімальна зарплата, яка систематично підвищується з набуттям стажу, найвищою вона є перед виходом на пенсію. У зарплату і пенсійні виплати враховується до фірми (відмова від вихідних, відпусток, участь у заходах, святах ). Якщо працівники переходить на іншу фірму в нього розмір зарплат починається знову з мінімальної.
Колективна – це різні форми акордної оплати праці. Зарплата тут виплачується разом (на бригаду, колектив) за виконану роботу в кінці:
акордно-преміальна;
акордно-прогресивна (додаткові показники в роботі).
Функції заробітної плати:
Зарплата – це не тільки вартість і ціна робочої сили і форма розподілу. Вона виконує ряд важливих суспільно-економічних функцій:
Відтворююча функція – заробітна плата, повинна бути така, щоб вона відтворювала щоденну здатність людини до праці, а також відтворювала робочу сили в поколіннях (виховання дітей).
В АКС ця функція не виконувалась тому що ніхто не рахував вартість робочої сили, яка взагалі не вважається товаром. Оскільки всі громадяни були власниками засобів виробництва, і одночасно працівниками, вони не могли продавати робочу силу самі собі.
2) Стимулююча функція – заробітна плата повинна стимулювати працівників до якісної праці. В АКС ця вимога не виконувалась, оскільки панував зрівняльний принцип оплати праці, що не стимулювало працівників до самовіддачі.
3) Соціальна функція - заробітна плата повинна забезпечити певні умови і рівень життя, а також купівельну спроможність громадян.
4) Регулююча функція – оплата праці, як правило, вища у передових галузях виробництва, що сприяє притоку в них робочої сили, а це означає саморегулювання виробництва.
Крім того, що заробітна плата регулює суспільне виробництво, держава, в свою чергу, регулює заробітну плату, це:
нормування і тарифікація заробітної плати. Держава установлює науково обгрунтовані норми праці на певні види робіт, на кількість працівників;
встановлення мінімально рівня заробітної плати, нижче, якого не можна оплачувати;
індексація заробітної плати, її періодичний перегляд відповідно до темпів інфляції і зміни цін.