16.4. Реакція кісткової тканини на дентальні імплантати
При різних формах
адентії альтернативою знімному
протезуванню є внутрішньокісткові
дентальні імплантати. Реакцію кісткової
тканини на імплантат можна розглядати
як окремий випадок репаративної
регенерації.
Розрізняють три
види з’єднання дентальних імплантатів
з кістковою тканиною: пряме приживлення
(остеоінтеграція); фіброзно-осальна
інтеграція, коли навколо дентального
імплантата утворюється шар фіброзної
тканини завтовшки близько 100 мкм;
періодонтальне з’єднання (найрідкісніший
вид) утворюється у разі періодонтального
зв’язковоподібного зрощення з
колагеновими волокнами, або цементування
внутрішньокісткового дентального
імплантату.
Вважають, що в
процесі остеоінтеграції після встановлення
дентальних імплантатів утворюється
тонка зона з протеогліканів, яка
позбавлена колагену. Зона склеювання
дентального імплантату з кісткою
забезпечується подвійним шаром
протеогліканів, який включає молекули
декорину.
При фіброзно-осальній
інтеграції в з’єднанні імплантату з
кістковою тканиною беруть участь
численні компоненти позаклітинного
матриксу. За стійкість імплантату в
його капсулі відповідає колаген I і III
типів, а фібронектин відіграє основну
роль у зв’язуванні елементів сполучної
тканини з імплантатами.
Однак під дією
механічного навантаження зростає
активність колагенази, катепсину К і
кислої фосфатази. Це призводить до
зменшення кісткової тканини в
періімплантаційній ділянці і дезінтеграції
дентального імплантату. Рання дезінтеграція
внутрішньокісткових дентальних
імплантатів може відбуватися на тлі
недостатньої кількості в кістці
фібронектину, Glа-білка, тканинного
інгібітора матриксних металопротеїназ.
оскільки
білковий спектр кісткової тканини
верхньої та нижньої щелеп різний і для
нижньої щелепи характерний нижчий вміст
фібронектину та Glа-білка порівняно з
верхньою, тому тут найчастіше
спостерігається дезінтеграція дентальних
імплантатів.
133
