oporno-pod_apparat

Програма з анатомії людини для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІУ рівнів акредитації скла-

дена для спеціальностей 7.110101 "Лікувальна

справа", напряму підготовки 1101 "Медицина" відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик

(ОКХ) і освітньо-професійних програм (ОПП) підготовки фахівців, затверджена наказом МОН Укрїни, експериментальним навчальним планом, розробле-

ним за принципами Європейської кредитно-

трансферної системи (ЕСТS) і затвердженим наказом МОЗ України.

Термін навчання здійснюється протягом 6 років,

а базова медична підготовка – протягом 5 років.

Вивчення анатомії людини здійснюється впро-

довж І-ІII семестрів 1-го та 2-го років навчання. Програма структурована на модулі, змістові мо-

дулі, теми відповідно до вимог "Рекомендацій щодо

розроблення навчальних програм навчальних дисциплін".

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програма дисципліни структурована на модулі,

до складу яких входять блоки змістових модулів. Об-

сяг навчального навантаження студентів описаний у

кредитах ЕСТS – залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними від-

повідного модуля (залікового кредиту).

Дисципліна структурована на 3 модулі:

Модуль 1 Анатомія опорно-рухового апарату

Змістові модулі:

1 Вступ до анатомії.

2Анатомія кісток скелета.

3З’єднання кісток скелета.

4Міологія.

Модуль 2 Спланхнологія. Серцево-судинна система:

Змістові модулі:

5 Анатомія травної системи.

6Анатомія дихальної системи.

7Анатомія сечової системи.

8Анатомія статевих систем.

9Анатомія органів ендокринної системи.

10Анатомія артеріальної системи.

11Анатомія венозної системи.

12Анатомія лімфатичної та імунної систем.

Модуль 3 Нервова система. Органи чуття

Змістові модулі:

13 Анатомія спинного мозку.

14Анатомія головного мозку.

15Анатомія черепних нервів.

16Анатомія спинних нервів і автономної нерво-

вої системи.

17Анатомія органів чуття.

Видами навчальної діяльності студентів згідно з

навчальним планом є:

-лекції;

-практичні заняття;

-самостійна робота студентів (СРС);

-індивідуальна робота студентів (ІРС).

Теми лекційного курсу розкривають проблемні

питання відповідних розділів анатомії.

Практичні заняття за своїм обсягом і важливіс-

тю мають провідне значення і служать поглибленню,

розширенню і досвідному підтвердженню тих даних, які були викладені на відповідних лекціях.

Основна мета занять полягає в тому, щоб за-

безпечити набуття студентами найбільшої кількості

практичних навичок із препарування, самостійному

вивчення будови, взаємного розташування численних органів і частин тіла людини.

Поточна навчальна діяльність студентів кон-

тролюється на практичних заняттях відповідно до

конкретних цілей та під час самостійної (індивідуальної) роботи викладача зі студентами.

Рекомендується застосовувати такі засоби діаг-

ностики рівня підготовки студентів: комп’ютерні

тести, розв’язування ситуаційних задач, проведення науково-дослідних робіт і оцінка їх результатів; конт-

роль практичних навичок, інші.

Підсумковий контроль засвоєння модулів здійс-

нюється після їх завершення.

Оцінка успішності студента з дисципліни є рей-

тинговою і виставляється за багатобальною шкалою

як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів, і має визначення за системою ЕСТS та

традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

Для тих студентів, які хочуть поліпшити успішність з дисципліни за шкалою ЕСТS, підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюється додатково за графіком, затвердженим у навчальному закладі: під час зимових канікул або в останні 2 тижні навчального року.

Кінцеві цілі вивчення анатомії людини:

-аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що його складають, органи і тканини;

-визначати топографо-анатомічні взаємовідно-

сини органів і систем людини;

-визначати вплив соціальних умов та праці на

розвиток і будову організму людини;

-демонструвати володіння морально-етичними

принципами ставлення до живої людини та її тіла як

об’єкта анатомічного та клінічного дослідження;

-інтерпретувати статеві, вікові та індивідуальні

особливості будови організму людини;

-передбачати взаємозалежність і єдність структур

іфункцій органів людини і їх зміну під впливом еко-

логічних факторів;

-трактувати закономірності пренатального та

раннього постнатального розвитку органів людини, варіанти зміни органів, вади розвитку.

Конкретні цілі:

-визначати предмет і задачі анатомії, основні

анатомічні методи дослідження;

-оцінювати основні сучасні напрями розвитку

анатомії;

-аналізувати етапи становлення анатомії людини як фундаментальної дисципліни;

-аналізувати внесок видатних вчених-анатомів

різних епох у розвиток анатомії людини;

-аналізувати внесок видатних вчених-анатомів

України у становлення української школи анатомів.

Тема 1 Предмет і задачі анатомії. Методи дослідження в анатомії. Основні сучасні напрями

розвитку анатомії

Анатомія людини – це наука про форму і будову,

походження і розвиток організму людини, його органів та систем. Анатомія передбачає системний опис

форми, будови, стану і топографічних взаємовідно-

син частин і органів тіла з урахуванням їх вікових, статевих та індивідуальних особливостей.

Основні сучасні напрями розвитку анатомії – вікова анатомія, порівняльна анатомія, пластична

анатомія, антропологія, екологічна анатомія та ін.

Основні методи дослідження в анатомії – візуаль-

не дослідження, антропометричні дослідження, пре-

парування, макро-, мікроскопічні дослідження, мікроскопічні дослідження. Сучасні методи дослідження

в анатомії: рентгенанатомічні методи, комп’ютерна

томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ), ультразвукове дослідження (УЗД), ендоскопія

та ін.

Тема 2 Основні етапи розвитку анатомії в ан-

тичні часи, в епоху Відродження, в XVII-XIX ст.

Аналіз розвитку анатомії в античні часи, в епоху

Відродження, в XVII-XIX ст. Значення праць Гіпокра-

та, Аристотеля, Галена, Авіценни, Андрія Везалія, Леонардо да Вінчі, В.Гарвея, М.Мальпігі, М.І.Пирогова та інших.

Тема 3 Розвиток українських анатомічних шкіл

Становлення і розвиток українських анатомічних

шкіл.

Тема 4 Початкові стадії ембріогенезу людини

Зародкові листки і їх похідні.

Конкретні цілі:

-застосовувати анатомічну термінологію для поз-

начення кісток скелета, пояснення їх топографії;

-застосовувати анатомічні площини і осі для по-

яснення топографії кісток і їх окремих частин;

-визначати і аналізувати поняття "кістка як орган";

-аналізувати механізми розвитку кісток в ембріо-

генезі;

-застосовувати класифікацію кісток для аналізу

будови кісток скелета;

-описати і продемонструвати будову кісток тулу-

ба, черепа і кінцівок.

Тема 5 Кістка як орган. Класифікація кісток.

Розвиток кісток в ембріогенезі

Загальні дані про скелет. Розвиток кісток (у філо-

генезі і онтогенезі). Первинні і вторинні кістки. Класифікація кісток. Кістка як орган. Компактна і губча-

ста кісткові речовини, їх будова. Хімічний склад, фізичні і механічні властивості кістки. Будова трубчастої кістки, її частини. Особливості будови кістки в ди-

тячому, юнацькому, зрілому, літньому і старечому

віці. Променева анатомія кісток. Вплив спорту і праці на будову кісток. Вплив соціальних факторів і екології на розвиток і будову кісток скелета.

Тема 6 Анатомічна номенклатура. Осі і площи-

ни тіла

Поняття про Міжнародну анатомічну номенклатуру. Її значення для вивчення анатомії і уніфікації вивчення природничих і клінічних дисциплін. Основні анатомічні терміни, які розкривають топографію анатомічних об’єктів, та їх основні характеристики.

Анатомічні площини (сагітальна, фронтальна, го-

ризонтальна) і осі (фронтальна, вертикальна, сагітальна), їх характеритика, використання для опи-

су кісток та їх частин.

Тема 7 Анатомія кісток тулуба

Кістки скелета: хребці, ребра, груднина. Принцип сегментарності в будовуі осьового скелета.

Стислі дані про філо- і онтогенез хребтового стов-

па. Загальна характеристика хребтового стовпа. Загальний план будови хребців. Особливості будови

шийних, грудних, поперекових хребців, крижової кістки, куприкової кістки. Вікові і статеві особливості будови хребців. Вплив соціальних і екологічних фак-

торів на будову хребців. Вади розвитку хребців.

Розвиток ребер і груднини у філо- і онтогенезі. Класифікація ребер. Будова ребер і груднини. Форми мінливості ребер і груднини, варіанти та аномалії

5

розвитку. Вікові і статеві особливості будови грудни-

ни. Вплив соціальних і екологічних факторів на будову ребер і груднини.

Тема 8 Анатомія кісток верхніх та нижніх кін-

цівок

Верхня кінцівка, її відділи. Кістки верхньої кінців-

ки, відділи. Пояс верхньої кінцівки: ключиця, лопат-

ка; їх будова. Вільна частина верхньої кінцівки: пле-

чова кістка, кістки передпліччя і кисті, сесамоподібні

кістки; їх будова. Терміни скостеніння кісток верхньої кінцівки. Розвиток кісток верхньої кінцівки в онтоге-

незі. Варіанти та аномалії розвитку кісток верхньої

кінцівки.

Нижня кінцівка: її відділи. Кістки нижньої кінцівки:

відділи. Пояс нижньої кінцівки: кульшова кістка; її

будова.Частини кульшової кістки, їх будова. Вільна частина нижньої кінцівки: стегнова кістка, кістки го-

мілки, стопи; їх будова. Терміни скостеніння кісток нижньої кінцівки. Розвиток кісток нижньої кінцівки в онтогенезі. Варіанти та аномалії розвитку кісток ни-

жньої кінцівки.

Гомологія кісток верхньої та нижньої кінцівок. Вікові, статеві особливості будови кісток кінцівок. Спе-

цифічні риси будови кісток верхньої і нижньої кінці-

вок, обумовлені процесами антропогенезу. Вплив спорту, праці, соціальних факторів і екологічних чин-

ників на будову кісток верхньої та нижньої кінцівок.

Тема 9 Анатомія кісток черепа.

Розвиток черепа в філо- і онтогенезі. Мозковий і

лицевий відділи черепа. Будова кісток, що утворю-

ють мозковий череп: лобової, потиличної, тім’яної,

клиноподібної, скроневої, решітчастої. Будова кісток,

що утворюють лицевий череп: нижньої щелепи,

верхньої щелепи, виличної, носової, піднебінної, сльозової, під’язикової кісток, лемеша, нижньої но-

сової раковини. Склепіння черепа, зовнішня та

внутрішня основи черепа. Передня, середня і задня

черепні ямки, очна ямка, кісткова носова порожнина, скронева, підскронева, крило-піднебінна ямки.

Вікові і статеві особливості будови черепа. Варіанти

та аномалії розвитку кісток черепа. Променева ана-

томія черепа.

Тема 10 Практичні навички з анатомії кісток

Конкретні цілі:

-визначати і аналізувати типи з’єднань між кіст-

ками;

-аналізувати розвиток з’єднань між кістками в філо- і онтогенезі;

-описати і продемонструвати з’єднання між кістками тулуба;

-описати і продемонструвати з’єднання між кіст-

ками черепа;

-описати і продемонструвати з’єднання між кістками верхніх кінцівок;

-описати і продемонструвати з’єднання між кіст-

ками нижніх кінцівок.

Тема 11 Анатомія неперервних та переривних з’єднань між кістками. Розвиток з’єднань між

кістками в онтогенезі

Розвиток з’єднань між кістками в філо-і онтогенезі. Класифікація з’єднань між кістками. Види синарт-

розів: волокнисті з’єднання (синдесмози) – мембра-

ни, зв’язки, шви, тім’ячка; хрящові з’єднання (синхондрози) – постійні, тимчасові, гіалінові, волокнисті, симфіз. Діартрози (синовіальні з’єднання, суглоби):

визначення, кардинальні ознаки суглоба, їх характеристика. Додаткові компоненти суглобів. Класифіка-

ція суглобів за будовою, формою суглобових поверхнь, за функцією. Прості, складні, комплесні і комбіновані суглоби, їх характеристика. Види рухів і

їх аналіз (осі рухів, площини рухів). Одноосьові, двоосьові і багатоосьові суглоби, їх види, характеристи-

ка рухів в кожному виді суглоба.

Тема 12 З’єднання між кістками тулуба і кіст-

ками черепа

Класифікація з’єднаннь хребтового стовпа. Синдесмози хребтового стовпа: їх характеристика і будова. Синхондрози хребтового стовпа: їх характерис-

тика і будова. Суглоби хребтового стовпа: серединний атланто-осьовий суглоб, бічний атланто-осьовий суглоб, дуговідросткові суглоби, поперековокрижовий суглоб, крижово-куприковий суглоб: їх будова. Хребтовий стовп у цілому. Вікові, статеві особливості хребта в цілому. Вплив спорту, праці, соціальних факторів і екологічних чинників на хребет в

цілому.

З’єднання грудної клітки: синдесмози, синхондрози і суглоби (реброво-хребцеві суглоби: суглоб голов-

ки ребра, реброво-поперечний суглоб, груднино-

реброві суглоби), їх характеристика і будова. Грудна клітка в цілому, її будова. Вплив спорту, праці,

соціальних факторів і екологічних чинників на будову

грудної клітки в цілому.

З’єднання черепа: класифікація. Синдесмози че-

репа: шви, їх види і характеристика. Синхондрози

черепа: їх види, характеристика, вікові особливості.

Суглоби черепа: скронево-нижньощелепний суглоб і

атланто-потиличний суглоб, їх будова. Вікові особливості з’єднання черепа: тім’ячка, їх види, будова,

терміни скостеніння.

Тема 13 З’єднання між кістками верхніх та ни-

жніх кінцівок

З’єднання верхньої кінцівки. З’єднання грудного

пояса: синдесмози пояса верхньої кінцівки і суглоби пояса верхньої кінцівки (надплечо-ключичний суглоб

і груднино-ключичний суглоб), їх будова. З’єднання вільної верхньої кінцівки: плечовий суглоб, ліктьовий суглоб, з’єднання кісток передпліччя, променево-

зап’ястковий суглоб, суглоби кисті.

З’єднання нижньої кінцівки. З’єднання тазового пояса: синдесмози, лобковий симфіз, крижово-

Конкретні цілі:

-визначати і аналізувати поняття "м’яз як орган";

-аналізувати класифікацію скелетних м’язів за

топоргафією, розвитком, будовою, формою та ін.;

-аналізувати розвиток скелетних м’язів в філо- і

онтогенезі;

-описати і продемонструвати м’язи і фасції тулу-

ба;

-описати і продемонструвати м’язи і фасції голови та шиї;

-описати і продемонструвати м’язи і фасції верх-

ніх кіцівок;

-описати і продемонструвати м’язи і фасції нижніх кінцівок.

Тема 15 М’яз як орган. Класифікація м’язів. Роз-

виток скелетних м’язів

М’яз як орган – визначення. Сухожилки, апоневрози. Допоміжні апарати м’язів: фасції, синовіальні піхви, синовіальні сумки, сесамоподібні кістки, сухо-

жилкова дуга, м’язовий блок. Анатомічний і фізіоло-

гічний поперечники м’язів: основні дані про силу і роботу м’язів; поняття про важелі. Початок і прикріплення м’язів: їх функціональна характеристика.

Класифікація м’язів: за розвитком, топографією,

формою, розмірами, напрямком м’язових волокон,

функцією та ін.

Розвиток м’язів у філо- і онтогенезі. Джерела розвитку м’язів тулуба, голови, шиї, верхніх та нижніх кінцівок.

Тема 16 Анатомія м’язів та фасцій тулуба

Класифікація м’язів тулуба за топографією, роз-

витком і формою. Сегментарна будова м’язів тулуба. М’язи спини: поверхневі і глибокі, їх характерис-

тика. Груднино-поперекова фасція.

М’язи грудної клітки: поверхневі і глибокі, їх характеристика. Грудна фасція, внутрішньогруднинна фісція.

М’язи живота: м’язи передньої, бічної і задньої

стінок живота, їх характеристика. Фасції живота. Біла лінія. Пупкове кільце. Черевний прес. Топографія

ділянок живота. Пахвинний канал. Піхва прямого м’яза живота.

Діафрагма – визначення. Частини діафрагми, отвори, їх вміст, трикутники.

Тема 17 Анатомія м’язів, фасцій голови та шиї.

Топографія шиї

М’язи голови, класифікація. Жувальні м’язи, їх характеристика. Фасції голови.

М’язи шиї, класифікація. Поверхневі, середні і

глибокі м’язи шиї, їх характеристика. Фасції шиї:

анатомічна класифікація і анатомо-топографічна класифікація. Топографія шиї: ділянки, трикутники,

простори.

Тема 18 Анатомія м’язів та фасцій верхніх та нижніх кінцівок. Топографія верхніх та нижніх

кінцівок

М’язи верхньої кінцівки: класифікація. М’язи пояса верхньої кінцівки, їх характеристика. М’язи плеча:

класифікація, їх характеристика. М’язи передпліччя: класифікація, їх характеристика. М’язи кисті: класифікація, їх характеристика. Фасції верхньої кінцівки.

Пахвова ямка, пахвова порожнина, її топографія,

трикутники, чотиристоронній і тристоронній отвори. Канал променевого нерва. Борозни на передній

поверхні плеча. Ліктьова ямка. Борозни на передній поверхні передпліччя. Кістково-фіброзні канали, тримачі м’язів -згиначів, тримачі м’язів-розгиначів. Канали зап’ястка, синовіальні піхви сухожилків м’язів-згиначів. Синовіальні сумки.

М’язи нижньої кінцівки, класифікація. М’язи пояса нижньої кінцівки: класифікація, їх характеристика. М’язи стегна: класифікація, їх характеристика. М’язи гомілки: класифікація, їх характеристика. М’язи стопи: класифікація, їх характеристика. Фасції нижньої кінцівки. М’язова і судинна затоки, їх топографія і вміст. Стегновий трикутник. Борозни на передній поверхні стегна. Привідний канал. Підколінна ямка. Канали гомілки: гомілково-підколінний канал, верхній та нижній м’язово-малогомілкові канали. Борозни підошви стопи. Підшкірний розтвір. Стегновий канал. Тримачі м’язів-розгиначів, тримачі м’язівзгиначів, тримачі малогомілкових м’язів. Синовіаль-

ні сумки і синовіальні піхви м’язів нижньої кінцівки. Механізми, що підтримують склепіння стопи: затяж-

ки стопи, пасивні (зв’язки) і активні (м’язи).

Аналіз основних положень і рухів тіла людини (стояння, ходіння, біг, стрибки). Відмінні риси будови

рухового апарату людини, набуті у зв’язку із прямо-

ходінням.

Вікові, статеві і індивідуальні особливості скелет-

них м’язів. Вплив спорту, праці, соціальних факторів і

екологічних чинників на будову скелетних м’язів, тулуба і кінцівок.

Тема 19. Практичні навички з міології

Тема

Змістовий модуль 1. Вступ до анатомії

1.Предмет і задачі анатомії. Методи дослідження в

анатомії. Основні сучасні напрями розвитку анатомії

2.Основні етапи розвитку анатомії в античні часи, в

епоху Відродження, в XVII – XIX ст.

3.Розвиток українських анатомічних шкіл

4.Початкові стадії ембріогенезу людини. Вчення про

зародкові листки

Змістовий модуль 2. Анатомія кісток скелета

5.Кістка як орган. Класифікація кісток. Розвиток кісток

вембріогенезі

6.Анатомічна номенклатура. Осі і площини тіла

7.Анатомія кісток тулуба.

8.Анатомія кісток верхніх та нижніх кінцівок

9.Анатомія кісток черепа.

10.Практичні навички з анатомії кісток

Змістовий модуль 3. З’єднання кісток скелета

11.Анатомія неперервних та переривчастих з’єднань

між кістками. Розвиток з’єднань між кістками в онто-

генезі

12.З’єднання між кістками тулуба і між кістками чере-

па

13.З’єднання між кістками верхніх та нижніх кінцівок

14.Практичні навички з анатомії кісток та їх з’єднань

Змістовий модуль 4. Міологія

15.М’яз як орган. Класифікація м’язів. Розвиток скеле-

тних м’язів. Топографічні утворення голови, шиї, тулу-

ба і кінцівок

16.Анатомія м’язів та фасцій тулуба

17.Анатомія м’язів та фасцій голови та шиї. Топографія

шиї

18.Анатомія м’язів та фасцій верхніх і нижніх кінцівок.

Топографія верхніх та нижніх кінцівок

19.Практичні навички з міології

Підсумковий контроль засвоєння модуля 1 "Анатомія

опорно-рухового апарату"

Індивідуальна робота

Підготовка огляду наукової літератури або

проведення досліджень з будь якої теми чи пре-

парування

Підготовка огляду нау-

кової літератури або проведення досліджень

з будь-якої теми чи пре-

парування

Підготовка огляду нау-

кової літератури або проведення досліджень

з будь-якої теми чи пре-

парування

Анатомія людини є фундаментальною наукою

не тільки в підготовці лікарів, але і всієї культури сві-

тосприйняття.

Видатний вчений-лікар Мухін Є.О. (1766-1850)

ще у XVIII столітті зауважив: "Лікар – не анатом не

тільки некорисний, але й шкідливий".

Анатомія є складовою частиною науки морфології. До неї належать також гістологія (наука про тканини), цитологія (наука про клітину), ембріологія (на-

ука про розвиток зародка).

Анатомія разом із фізіологією складає фундамент медичної освіти та медичної науки.

У свій час видатний акушер-гінеколог Губарєв А.П. (1855-1931) писав: "Без анатомії немає ні те-

рапії, ні хірургії, а є лише прикмети та забобони".

Анатомія – це наука про форму і будову організму людини і його складових органів та систем, а

також про їх розвиток і функції. Ця наука належить до біологічних наук, об’єднаних загальним терміном

"морфологія" (від грецького morpho – форма, logos –

вчення).

Завдання анатомії як науки полягає у системно-

му підході до опису форми, будови і положення (то-

пографії) частин та органів тіла в поєднанні з виконуваними функціями з урахуванням вікових, стате-

вих та індивідуальних особливостей людини. У

зв’язку із зазначеним анатомію поділяють на:

-описову анатомію (опис органів, які вивчали під

час розтину трупів);

-системну анатомію (вивчення організму за системами – кістковою, м’язовою, внутрішніми орга-

нами тощо);

-топографічну анатомію (вивчає взаємне розміщення органів, судин і нервів у різних ділянках тіла,

що має значення для хірургії);

-пластичну анатомію (досліджує статику і динаміку зовнішніх форм тіла, а внутрішню будову розглядає переважно для того, щоб зрозуміти виразність зовнішніх форм тіла людини, тобто вивчає пропорції

тіла і його форми; її викладають переважно у худож-

ніх навчальних закладах при підготовці скульпторів та художників). Пластичну анатомію ще називають

прикладною анатомією.

-функціональну анатомію (вивчає окремі органи і системи органів у поєднанно з їх функцією);

-динамічну анатомію (вивчає не лише будову

опорно-рухового апарату, але й динаміку рухів і має значення для правильного розуміння фізичного роз-

витку людини;

-вікову анатомію (вивчає вікові зміни органів і тканин в індивідуальному розвитку людини – онтоге-

нез, а похилого віку – геронтологія. Розвиток людини

до народження, зокрема, у зародковому періоді, розглядає ембріологія);

10

-порівняльну анатомію (вивчає подібності та від-

мінності будови органів тварин та людини, досліджує

особливості будови тіла тварин на різних етапах еволюції, що допомагає з’ясувати історичний розвиток

організму людини, філогенез).

-патологічну анатомію (вивчає будову організму, зміненого під впливом різних захворювань та ушко-

джень).

Анатомію людини розглядають як складову час-

тину антропології (від грецьк. anthropos – людина)

– науки про походження та розвиток людини, утво-

рення людських рас та про варіанти будови людини.

Анатомія людини тісно пов’язана з цілою низкою

інших морфологічних дисциплін, зокрема з цитологією (від грецьк. cytos – клітина) – наукою, яка ви-

вчає будову, функціонування та розвиток клітин.

Цитологію поділяють на:

-загальну цитологію, що вивчає загальні для більшості типів клітин структури, їх функції, метаболізм,

реакції на пошкодження, патологічні зміни, репара-

тивні процеси та пристосування до умов середовища;

-спеціальну цитологію – розділ цитології, що до-

сліджує особливості окремих типів клітин у зв’язку з їх спеціалізацією або адаптацією до середовища існування.

До морфологічних дисциплін належить також гістологія (від грецьк. hystos – тканина) – наука про розвиток, мікроскопічну та ультрамікроскопічну бу-

дову, життєдіяльність тканин. Розрізняють: еволюційну гістологію – напрям у гістології, що вивчає зако-

номірності розвитку тканини у процесі філогенезу;

екологічну гістологію – напрям, що вивчає особли-

вості розвитку та будови тканин у зв’язку з впливом умов проживання й адаптації до зовнішнього сере-

довища; загальну гістологію ; спеціальну гістологію;

порівняльну гістологію тощо.

Сучасна анатомія людини як наука ХХІ століття

синтезує дані суміжних і споріднених до анатомії дисциплін – гістології, цитології, ембріології, порівняль-

ної анатомії, фізіології і взагалі – біології, антрополо-

гії та екології. Нині анатомія розглядає форму і будову органів, систем і організму людини в цілому як

продукт спадковості, що змінюється залежно від пе-

вних умов біологічного і соціального середовища та виконуваної організмом роботи в часі (філота онто-

генез) та просторі (в різних регіонах земної кулі).

Основним методом дослідження в нормальній

анатомії є препарування і розтин (від чого походить її назва від грецьк. аnatomne – розріз, розтин, розчленування).

У сучасній анатомії застосовують багато інших методів дослідження з використанням сучасної техніки і технології: оптики, рентгенівських променів,

пластичних матеріалів, досягнень хімії і фізики,