Вміст мозкового натрійуретичного пропептиду в крові хворих на цукровий діабет (цд) 2-го типу з ожирінням та ішемічною хворобою серця (іхс)

Лешневський Орест

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Кафедра ендокринології

Завідувач кафедри – доц. А. М. Урбанович

Науковий керівник – ас. Г. І. Суслик

Актуальність.Одними із найтяжчих ускладнень ЦД 2-го типу залишаються ураження серцево-судинної системи.У хворих на ЦД 2-го типу,прогресування атеросклеротичного ураження коронарних судин відіграє провідну роль у патогенезі серцевої недостатності та розвитку небезпечних ускладнень, які призводять до високої смертності таких пацієнтів. ІХС у хворих ЦД 2-го типу зустрічається в 2-4 рази частіше, ніж серед людей того ж віку без діабету.Незважаючи на сучасні досягнення в медицині,проблеми, пов’язані з ранньою діагностикою ІХС у хворих на ЦД 2-го типу, остаточно не вирішені.Маркери доклінічного визначення серцево-судинних захворювань, які є основним чинником смертності хворих на ЦД 2-го типу, залишаються предметом особливої уваги науковців.

Мета.Визначити концентрацію фрагменту мозкового натрійуретичного пропептиду (NT-prоBNP) в крові у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням та дослідити можливі взаємозв’язки гормону з параметрами інсулінової резистентності (ІР).

Матеріали та методи.Обстежено 18 хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням та ІХС, 12 пацієнтів з ЦД 2 типу з ожирінням без ІХС, 11 пацієнтів з ожирінням та ІХС, , контроль – 10 хворих на ІХС.Діагностику ЦД 2 типу проводили відповідно до рекомендацій Європейської асоціації вивчення діабету; ІХС – на основі скарг та аналізу електрокардіографії. Рівень NT-prоBNP в крові визначали методом імуноферментного аналізу.Для верифікації ожиріння розраховували показник індексу маси тіла (ІМТ). Ожиріння діагностували,коли ІМТ > 30кг/м². Індекс НОМА-ІР розраховували за формулою:НОМА - ІР = G₀ х Ins₀/22,5.

Результати.В результаті дослідження було виявлено, що найвищою концентрація NT-prоBNP була у групі хворих із ЦД 2-го типу з ожирінням та ІХС;у групі пацієнтів із ЦД 2-го типу з ожирінням без ІХС вміст NT-prоBNP був зниженим і суттєво не відрізнявся від аналогічного показника у групі осіб з абдомінальним ожирінням та ІХС,що підтверджує гіпотезу про те,що ЦД 2-го типу вважається «еквівалентом» ІХС.За результатами дослідження показано, що у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням індекс НОМА-ІР значно збільшено, причому найбільш помітно – у пацієнтів із ЦД 2-го типу з ожирінням та ІХС.За результатами кореляційного аналізу виявлено позитивний кореляційний зв’язок між індексом НОМА-ІР і концентрацією у крові NT-prоBNP у групах хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням як з ІХС так і без кардіальної патології.

Висновки.В усіх групах обстежених хворих вміст у крові NT-prоBNP перевищував показник контрольної групи і був найбільшим у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням та ІХС,у яких виявлено середньої сили позитивний кореляційний зв’язок рівня NT-prоBNP з індексом НОМА-ІР.

Cімейний випадок синродму ніймегена, ускладненого ebv-лімфопроліферативним захворюванням та лімфомою

Майор Лінда

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Кафедра клінічної імунології та алергології

Завідувач кафедри – проф. Чоп’як В.В

Науковий керівник – проф. Костюченко Л.В

Актуальність. Синдром Ніймегена (NBS) – рідкісне захворювання з групи синдромів хромосомної нестабільності, що характеризується мікроцефалією, типовими аномаліями обличчя, комбінованим імунодефіцитом Т- і В-клітин, високою схильністю до лімфоїдних пухлин. В Україні за період 1999-2012рр. діагноз NBS встановлено у 36 дітей з 33 сімей.

Мета. Розбір клінічного випадку, виявлення генетичної схильності хромосомних мутацій у споріднених родичів.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходилась сім’я з двома хлопчиками, хворими на NBS. Діагноз встановлено на основі типової клінічної картини хвороби та підтверджено генетичними дослідженнями (гомозиготи за мутацією 657del5 гена NBN).

Результати. При третій вагітності проводилась пренатальна діагностика, плід виявився гомозиготою за мутацією 657del5 гена NBN, вагітність закінчилась спонтанним абортом. Наступні три вагітності (після пренатальної діагностики) закінчилися народженням здорових дітей (гетерозиготні носії тієї ж мутації). Молодший хлопчик з NBS у віці до 6 років захворів на В-клітинну лімфому, стійку до хіміотерапії і лікування рітуксімаб, і помер. У старшого хлопчика у віці 14 років розвинулась клінічна картина інфекційного мононуклеозу, а надалі - прояви EBV-лімфопроліферативного (Епштейн-Барр - асоційованого) захворювання. Потребував довготривалої терапії кортикостероїдами і рітуксімабом, що дозволило стабілізувати стан дитини.

Висновки. За результатами спостереження цього клінічного випадку, можна стверджувати про доцільність проведення перинатальної діагностики у сім’ях, зі схильністю до даної мутації гену (657del5 гена NBN), а також проведення повного генеалогічного обстеження членів родини, з подальшим контролем виникнення нових клінічних випадків та появи мутантного гену.