4. Рентгеносеміотика запальних та необластичних захворювань, травної системи, гепатобіліарної системи, слинних залоз, сечовидільної системи. Рентгенодіагностика гострих станів.

Схема опису рентгенограми хворого з патологією ШКТ

1. Предмет дослідження, проекції дослідження, ступінь заповнення контрастом, вид дослідження.

2. Визначити:

а) у стравоході - звуження, сегменти, контури, складки слизової;

б) у шлунку - дно, кардіальну частину, тіло, синус, антральний відділ, воротар, малу кривизну, велику кривизну, їх стан, контурованість, складки;

в) у кишківнику (тонкому, товстому) - стан та напрямок ходу складок, стан цибулини дванадцятипалої кишки її стінок та слизової оболонки, гаустрацію товстого кишківника.

3. Вивчити: а) слизову оболонку; б) форму, величину, контури та стан прилеглих органів.

4. Виявити:

у стравоході: а) дивертикули; б) прямі та не прямі симптоми виразки; в) прямі та не прямі симптоми пухлин; г) ахалазію;

у шлунку: а) прямі та не прямі симптоми виразки; б) прямі та не прямі симптоми пухлин;

у кишківнику: а) симптоми непрохідності.

Патологічні синдроми

І. Виявляються при тугому наповненні

А. Дистопія – зміна положення органу, викликана патологією у ньому самому

1. Стравохід: а) правобічна дистопія при ахалазії; б) атрезія; в) вкорочення стравоходу при опіковій хворобі.

2. Шлунок : а) атрезія; б) гастроптоз; в) вкорочення при скірі.

3. Кишківник : а) колоноптоз; б) атрезія; в) мікрокольон; г) мегакольон; доліхосигма; д) метеоризм.

Б. Дислокація – зміна положення органу, викликана патологією у сусідньому органі

1. Стравохід: а) зміщення догори при діафрагмальній килі; б) зміщення дозаду при збільшенні лівого передсердя.

2. Шлунок: а) зміщення догори при збільшенні підшлункової залози; б) зміщення донизу при сплощенні лівого склепіння діафрагми при емфіземі; в) зміщення вліво при збільшенні печінки; г) зміщення догори і вправо при збільшенні селезінки чи лівої нирки; е) зміщення догори при метеоризмі.

3. Кишківник: а) зміщення донизу при збільшенні печінки; б) зміщення донизу при сплощенні діафрагми; в) зміщення догори при збільшенні придатків матки.

В. Дисфункція – порушення функції органу

1. Порушення тонусу: а) гіпертонус; б) гіпотонія; в) атонія.

2. Порушення секреції: а) гіперсекреція; б) послаблення секреції; в) відсутність секреції.

3. Порушення перистальтики: а) посилення (відшнуровуюча перистальтика); б) послаблення (поверхнева перистальтика); в) відсутність перистальтики; г) обрив перистальтики; д) антиперистальтика.

4. Порушення евакуації: а) прискорення; б) сповільнення; в) відсутність.

Г. Дисформія – порушення форми органу (патологічні звуження та розширення: а) локальні – до 5 мм; б) обмежені – від 5 мм до половини розмірів органу; в) дифузні – понад половину розмірів органу)

1. Стравохід: а) локальні розширення – виразки, ерозії, тракційні дивертикули; локальні звуження – опікові стриктури; б) обмежені розширення – пульсійні дивертикули, супрастенотичні розширення при опіковій хворобі; обмежені звуження – опікові стриктури, звуження при пухлинах; в) дифузні розширення - ахалазія.

2. Шлунок: а) локальні розширення – виразки, ерозії; локальні звуження – рубцеві стриктури при опіковій хворобі, симптом «вказівного пальця» (циркулярний спазм по великій кривині при виразковій хворобі); б) обмежені розширення – пульсійні дивертикули, розпади злоякісних пухлин; обмежені звуження – дефекти наповнення при пухлинах, множинні дефекти наповнення при хворобі Менетріє, рубцева деформація при виразковій хворобі; в) дифузні розширення – гостре розширення шлунка, мішкоподібний шлунок при атонії; дифузні звуження – скір, опікова деформація.

3. Кишківник: а) локальні розширення - виразки; ерозії; локальні звуження – симптом «вказівного пальця» при виразці цибулини дванадцятипалої кишки; б) обмежені розширення – пульсійні дивертикули, чаші Кльойбера при кишковій непрохідності; обмежені звуження – при хворобі Крона; в) дифузні розширення – при метеоризмі, при мегакольон, при доліхосигмі.

ІІ. Виявляються при м’якому наповненні

А .Патологія рельєфу слизової оболонки

1. Потовщення складок: гострий запальний процес, загострення хронічного запального процесу.

2. Потоншення складок: стадія ремісії при гіпоацидному гастриті.

3. Звивистість складок: хронічний запальний процес.

4. Конвергенція складок: характерний симптом виразкової хвороби.

5. Дивергенція складок: характерний симптом доброякісної пухлини.

6. Обрив складок: характерний симптом злоякісної пухлини.

7. Відсутність складок: ознака нульової кислотності.

8. «Депо барію»: характерний симптом ерозивного та виразкового процесу.

9. Дефект наповнення: характерний симптом пухлин та хвороби Менетріє.

Дамо клініко-рентгенологічну характеристику кільком захворюванням травного каналу.

Стравохід.

1. Ахалазія: характеризується дифузним розширенням просвіту над місцем локального звуження кардіального відділу шлунка (симптом «лійки»), правобічна дистопія, відсутність газового міхура шлунка.

2. Дивертикули: а) пульсійні (справжні), причиною виникнення яких є слабкість м’язової стінки – мають перешийок та гладкі округлі контури; б) тракційні (несправжні), причиною виникнення яких є періезофагеальні процеси – мають зубчасту форму.

3. Опікова хвороба: виникає внаслідок ураження термічними, хімічними або радіаційними факторами; у гострий період характеризується дифузним звуженням просвіту, гіпертонусом, набряком складок слизової оболонки, гіперсекрецією, сповільненням евакуації до шлунка; коли захворювання переходить у хронічну стадію, то характеризується локальними, обмеженими чи дифузними звуженнями просвіту за рахунок опікових стриктур, супрастенотичними розширеннями, звивистими набряклими складками слизової оболонки, гіперсекрецією, порушенням евакуації до шлунка аж до повної її відсутності.

4. Рефлюкс-езофагіт: виникає у нижній третині стравоходу внаслідок рефлюксу (зворотному закиданню вмісту шлунка з підвищеною кислотністю до стравоходу), характеризується гастроезофагеальним рефлюксом, обмеженим набряком складок слизової оболонки, гіперсекрецією, кардіоспазмом.

5. Доброякісні пухлини: аденоми, ліпоми – характеризуються поодинокими чи множинними дефектами наповнення з рівними чіткими контурами, відсутністю патології тонусу та перистальтики, дивергенцією складок.

6) Злоякісні пухлини:рак аденокарциноми, скір – характеризуються поодиноким дефектом наповнення з нерівними нечіткими контурами, ригідністю стінки, обривом складок, обривом перистальтики, відсутністю газового міхура шлунка.

7) Виразкова хвороба:у стравоході зустрічається нечасто, характеризується локальним розширенням просвіту (симптом «ніші» або «депо барію»), запальним валом, конвергенцією складок, гіперсекрецією, місцевим гіпертонусом, посиленням перистальтики, сповільненням евакуації за рахунок кардіоспазму.

Шлунок.

1) Гіперацідний гастрит:характеризується зменшенням просвіту шлунка, гіпертонусом, гіперсекрецією, гіперперистальтикою, набряком складок слизової оболонки, пілороспазмом та затримкою евакуації.

2) Гіпоацидний гастрит:характеризується збільшенням просвіту шлунка, зниженням тонусу, гіперсекрецією, поверхневою перистальтикою, потовщенням складок слизової оболонки при загостренні і потоншенням їх при ремісії, відкритим воротарем та прискореною евакуацією.

3) Анацидний гастрит:передраковий стан, характеризується значним збільшенням просвіту шлунка, що може набувати форми мішка, атонією, часто відсутністю секреторної діяльності, відсутністю перистальтики, відсутністю складок, значною затримкою евакуації.

4) Ерозивний гастрит: переважно локалізується у антральному відділі, характеризується всіма ознаками гіперацидного гастриту, а також ерозивними «депо барію» у антральному відділі, бульбогастральним рефлюксом.

5) Гіпертрофічний гастрит:крім ознак гіперацидного гастриту, характеризується множинними дефектами наповнення у тілі та антральному відділі, пов’язаними між собою.

Рентгенологічні симптоми пухлин та виразкової хвороби ідентичні до проявів їх у стравоході.

Тонкий кишківник.

Виразкова хворобау 80 % випадків локалізується у дванадцятипалій кишці. Рентгенологічні прояви її досить типові, викладені вище. Крім того у цибулині дванадцятипалої кишки може зустрічатись симптом «вказівного пальця». Одним з ускладнень виразкової хвороби, що проявляється як «гострий живіт» і контрастує себе без введення штучного контрасту є перфорація, рентгенологічним симптомом якої є серпоподібне просвітлення під правим склепінням діафрагми (вільний газ у черевній порожнині).

Хвороба Крона (термінальний ілеїт)характеризується ураженням лімфатичних вузлів клубової кишки, що супроводжується обмеженими звуженнями просвіту кишки, симптомом «бруківки», утворенням норицевих ходів, що можуть сполучати клубову кишку з товстою кишкою, сечовим міхуром, порожниною матки тощо, що можливо виявити за допомогою фістулографії.

Кишкова непрохідністьза умови локалізації у тонкому кишківнику є більш небезпечною, тому що у просвіт тонкого кишківника відкриваються протока підшлункової залози та жовчовивідна протока, що може призвести до некрозу стінки кишки і розвитку перитоніту. Рентгенологічно проявляється метеоризмом, порушенням рухливої функції, поперечною посмугованістю, а також чашами Кльойбера.

Товстий кишківник.

Неспецифічний виразковий колітрентгенологічно проявляється у вигляді симптому «свинцевої труби» (дифузне звуження посвіту лівої половини кишківника, відсутність гаустрацію, множинні «депо барію»). Клінічно проявляється кривавими проносами.

Туберкульозний колітуражає переважно праву половину товстого кишківника, характеризується обмеженими звуженнями просвіту, симптомом «бруківки», може ускладнюватись ерозивними змінами (ерозивні «депо барію»), норицями, що діагностуються за допомогою фістулографії.

Спастичний колітсупроводжується закрепами, спастичними болями у лівій половині товстого кишківника. Рентгенологічно характеризується локальними, обмеженими чи дифузними звуженнями просвіту, порушенням гаустрацію, істотним сповільненням евакуації.

Патологія слинних залоз.

Слинокам’яна хворобарентгенологічно характеризується наявністю тіней конкрементів округлої чи овальної форми у проекції проток залоз чи у самих залозах. Діагностується за допомогою прицільної рентгенографії.

Гострий сіалодохітхарактеризується дифузним звуженням просвіту протоки слинної залози при сіалографії.

Хронічний сіалодохітхарактеризується нерівномірним розширенням просвіту протоки слинної залози при сіалографії, «вервечкоподібною протокою».

Сіалоаденітсупроводжується деформацією рисунку слинної залози при сіалографії.

Рак слинної залозихарактеризується дефектами наповнення та симптомами «ампутації» часточок залози при сіалографії.

Хвороба Мікуліча (прояв лімфогранулематозу у слинних залозах)характеризується дефектами наповнення та симптомами «ампутації» часточок залози при сіалографії, а також ураженням лімфатичних вузлів.

Патологія гепатобіліарної системи.

Жовчевокам’яна хворобахарактеризується наявністю тіней конкрементів округлої, овальної, полігональної чи фасеткової форми у проекції жовчевого міхура , холангіол чи проток. Лише при наявності тіней конкрементів холевих кислот вони виявляються при введенні штучного контрасту до гепатобіліарної системи у вигляді дефектів наповнення відповідної форми.

Холецистит характеризується збільшенням тіні жовчевого міхура при холецистографії, дистопією донизу, деформацією та дисфункцією у вигляді переважно гіпокінезії.

Цироз печінкипочатково візуалізується у вигляді збільшення тіні печінки, далі – її зменшення, а також порушенням холангіоархітектоніки при холецистохолангіохолеграфії.

Доброякісні пухлини печінки (гепатоми, ліпоми, гемангіоми) та злоякісні пухлини (рак печінки, метастази злоякісних пухлин при локалізації первинної пухлини у іншому органі)візуалізується у вигляді ділянок переважно зниженої щільності при томографії та комп’ютерній томографії (злоякісні пухлини часто з ділянками звапнення). При локалізації пухлини біля верхнього краю печінки вона деформує праве склепіння діафрагми, при локалізації у ділянці нижнього краю – створює його горбистість при пневмоперитонеумі. При холецистохолангіохолеграфії спотворюється холангіоархітектоніка, при ангіографії – ангіоархітектоніка.

Патологія сечовидільної системи.

Сечокам’яна хворобавізуалізується у вигляді тіней конкрементів при оглядовій рентгенографії органів черевної порожнини та позаочеревинного простору. Конкременти найчастіше локалізуються у сечоводах, а також у порожнистій системі нирок, сечовому міхурі. Якщо конкременти – урати, то їх візуалізація потребує ретроградної пієлографії чи екскреторної урографії. У цих випадках конкременти візуалізується у вигляді дефектів наповнення відповідної форми. При антеградній пієлографії за локалізації конкрементів у ділянці вічка чи нижньої третини сечоводу порушується виведення контрасту до сечового міхура або по сечоводу.

Хронічний пієлонефритрентгенологічно характеризується підкресленістю тіні поперекового м’язу, деформацією порожнистої системи нирки, часто гідронефрозом (різким розширенням просвіту порожнистої системи), порушенням видільної функції нирки.

Полікистоз ниркивізуалізується у вигляді збільшення тіні нирки при пневморені чи при ретропневмоперитонеумі, значне розсунення чашок при рентгенологічному дослідженні морфології порожнистої системи.

Рак нирки та гіпернефрома (у дітей – пухлина Вільмса)при зовнішній локалізації збільшує тінь нирки та робить горбистим її зовнішній контур при пневморені чи ретропневмоперитонеумі, при внутрішній локалізації створює дефекти наповнення чи симптом ампутації чашок, чашечок чи всієї чашечко-мискової системи при ретроградній пієлографії, а також супроводжується порушенням функції при екскреторній урографії. При томографії та при комп’ютерній томографії в ділянці пухлини спостерігається округла чи овальна ділянка зниженої щільності, а при вазоренографії візуалізується ділянка порушення ангіоархітектоніки.

Рак сечового міхуравізуалізується у вигляді дефекту наповнення при цистографії, а при парієтографії він потовщує стінку сечового міхура та порушує її еластичність.