Література

Основна:

1. Патологічна фізіологія /За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. – К.: Вища школа, 1995. – 615 с.

2. Атаман О.В. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях. Нав­чальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 512 с.

Додаткова:

1. Бердышев Г.Д., Криворучко И.Ф. Медицинская генетика. К.-Вища школа,1990.

2. Лильин Е.Т., Богомазов Е.А., Гофман-Кадошников П.Б. Генетика для врачей: М. – Медицина ,1990.

3. Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека /Проблемы и подходы. В 3-х т. М. – Мир, 1990.

Тема 5. Патологія реактивності. Порушення імунної реактивності і. Актуальність теми

1. Проблема реактивності у сучасній патології є надзвичайно актуаль­ною. Реактивність відіграє велику роль як етіологічний фактор, вис­тупаючи як причина, або важлива умова у виникненні цілого ряду захворювань.

2. Стан реактивності залежить від статі, віку, спадковості, особливостей нервової, ендокринної, імунної систем організму. Активний вплив на неї має зовнішнє середовище і стан гомеостазу організму.

3. Реактивність в організмі тісно пов’язана з його резистентністю – здат­ністю протидіяти патогенним факторам. Зміна реактивності і резис­тен­т­ності може стати основою розвитку захворювань, і тому, розуміння цих механізмів має важливе значення для вивчення пато­генезу і патогенетичних підходів у лікуванні відповідних хвороб.

4. Імунній системі (ІС) належить велика роль в забезпеченні спе­цифічних механізмів реактивності організму. Вона підтримує антиге­нний го­ме­остаз, генетичну індивідуальність організму.

5. Імунологія спершу виникла як вчення про імунітет до інфекцій, а те­пер вивчає, перш за все, молекулярні та клітинні механізми імунної відповіді, а також його роль при різних патологічних станах організ­му. Зміни в ІС можуть проявитися її недостатністю (автоімунні, лімфо­про­ліферативні захворювання), гіперфункцією (виникнення гі­перергічних процесів реагінового, цитолітичного, імунокомплексно­го, власне клі­тинного типів).

6. Розлади ІС є важливою ланкою в патогенезі багатьох захворювань, що необхідно враховувати в патогенетичному лікуванні цих хвороб.

Іі. Конкретні цілі

1. Знати визначення поняття реактивності і резистентності, їх види і механізми.

2. Вміти визначати стадії фагоцитозу у фіксованому мазку.

3. Вміти визначати функціональний стан системи мононуклеарних фа­гоцитів.

4. Вміти експериментально дослідити індивідуальну, групову і видову реактивність при дії різних факторів зовнішнього середовища.

5. Мати уявлення про вклад в становлення імунології Л.Пастера, І.Меч­нікова, О.Богомольця і А Безредка.

6. Знати основні типи імунопатологічних реакцій при гіперергічній іму­нній реактивності; причини і механізми основних первинних і втори­нних дефіцитів ІС, основні механізми автоімунних захворювань; при­чини та механізми реакції відторгнення трансплантату; методи експе­риментального відтворення гіпофункції імунної системи.

7. Вміти пояснити суть імунітету, його різновидностей; імунологічної толерантності; її видів, методів її відтворення та порушень.

8. Вміти застосовувати принципи імуностимуляції та імуносупресії.

9. Вміти визначати природні антитіла і аглютиніни в сироватці крові хворого.