Тема №3: «Регуляція згортання крові, визначення його показників. Механізми протизгортальної системи»

Згортання крові є проявом захисної реакції організму – гемостазу, спрямованої на збереження об’єму циркулюючої крові, зокрема, на запобігання крововтратам.

Оскільки всі фактори згортання містяться в крові, мікротравми судин і тканин трапляються досить часто, то цілком зрозуміло, що система згортання крові постійно активізується. Крім того, в організмі існує і активно функціонує протизгортальна система, яка за нормальних умов добре врівноважена із системою згортання крові так, що ймовірність спонтанної коагуляції крові зведена до мінімуму.

Мета: вивчити механізми, що забезпечують рідкий стан крові та їх регуляцію.

Конкретні цілі:

• розглянути фізіологічні закономірності функцій підтримання рідкого стану крові та розвитку гемостазу

• пояснити фізіологічні основи методів дослідження функцій системи крові: тривалості кровотечі, часу зсідання крові;

• назвати фактори, що сприяють збереженню рідкого стану крові;

• пояснити вплив стресових ситуацій на швидкість зсідання крові.

Література

Основна

1. Фізіологія людини .В.І.Філімонов.-К.:ВСВ «Медицина»,2010.- С.476 – 479

2. Фізіологія. За ред.В.Г.Шевчука.- Вінниця, Нова книга,2005.- С.243-257.

Додаткова

1. Физиология человека. Под ред. В.М.Покровського, т.1 .-М.:Медицина,1997.- С. 315-325.

2. Фекета В.П. Курс лекцій з нормальної фізіології.- Ужгород, 2003.- С. 133-135.

3. Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг:Переклад з англ.- Львів: БаК, 2002.-С.496-500.

Інформація

1. Механізми протизгортання

Циркулююча кров має все необхідне для згортання, але залишається рідкою. Збереження її рідкого стану – це основна функція системи гемокоагуляції.

Рідкий стан крові зберігається завдяки наступним механізмам:1) згортанню крові перешкоджає гладка поверхня ендотелію судин, що запобігає агрегації тромбоцитів; 2) стінки судин і формені елементи крові мають одинаків (негативний) заряд, а тому взаємо відштовхуються; 3) стінки судин покриті тонким шаром розчинного фібрину, який адсорбує активні фактори згортання, особливо тромбін; 4) згортанню заважає велика швидкість течії крові, що не дозволяє факторам гемокоагуляції досягнути потрібної концентрації в одному місці; 5) рідкий стан крові підтримується наявними у ній рідкими антикоагулянтами.

Антикоагулянти в організмі поділяють на дві групи: 1) первинні (існуючі у крові постійно); 2) вторинні (утворюються у процесі згортання та фібринолізу).

У першу групу входить декілька антитромбопластинів, які гальмують утворення та дію протромбінази. Також туди входить декілька антитромбінів, найпотужнішим серед яких є антитромбін ІІІ. При вродженому дефіциті антитромбіну ІІІ розвивається важка форма тромбоемболії. Другим по силі антикоагулянтом є α₂- макроглобулін (або антитромбін ІV).

Дуже активним первинним антикоагулянтом є гепарин, який синтезується кров’яними та сполучнотканинними базофілами. Кількість базофілів мала, але маса всіх опасистих клітин (тканинних базофілів) організму становить близько 1,5 кг. Гепарин гальмує всі фази гемокоагуляції, подавляє активність багатьох плазмових факторів і тромбоцитів, у малих дозах стимулює фібриноліз. Також гепарин знижує проникність судинної стінки, пригнічує реакцію антиген-антитіло, спричинює протибольовий та протизапальний ефект. Ці властивості обґрунтовують широке застосування гепарину в клініці.

Вторинними антикоагулянтами є «відпрацьовані» фактори згортання. Наприклад, утворений фібрин адсорбує та нейтралізує до т90% тромбіну, тому фібрин називають антитромбіном І.

Потужні антикоагулянти утворюються при фібринолізі. Вони гальмують дію тромбіну, порушують агрегацію тромбоцитів, утворюють комплекси з фібриногеном, які не згортаються.

У стані спокою вміст антикоагулянтів невеликий, але вони різко зростають у відповідь на пришвидшене згортання крові.