Ванкоміцин - тева(vancomycin - teva)

Склад: 1 флакон містить ванкоміцину (у вигляді ванкоміцину гідрохлориду) 500 мг або 1000 мг;

Показання для застосування.Ванкоміцин-Тева застосовують у дорослих і дітей (починаючи з грудного віку) при лікуванні тяжких інфекцій, викликаних метицилінрезистентними штамами стафілококів, при непереносимості пеніцилінів та цефалоспоринів, при сепсисі і септицемії, остеомієліті, інфекціях нижніх дихальних шляхів, шкіри і підшкірних структур, ендокардиті, псевдомембранозному коліті, ентероколіті, викликаних чутливими до ванкоміцину мікроорганізмами.

Протипоказання. Гіперчутливість, зниження слуху. Безпека застосування препарату під час вагітності не встановлена. З огляду на потенційні побічні ефекти, індивідуально необхідно зважувати питання про припинення грудного вигодовування або про припинення прийому препарату у жінок, що годують груддю.

Спосіб застосування та дози. Розчин Ванкоміцину-Тева готують додаванням у флакон з ліофілізованим порошком 10 мл води для ін'єкцій. Препарат повністю розчиняється з утворенням прозорого, безбарвного чи злегка коричневуватого розчину. Після розведення флакони з розчином препарату можуть зберігатися в холодильнику протягом 120 год. Перед застосуванням препарат необхідно розвести мінімум 100 мл одного з перерахованих розчинників: 5% розчин глюкози для ін'єкцій, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом для ін'єкцій, розчин Рінгера та 5% розчин глюкози для ін'єкцій, розчин Рінгера з ацетатом для ін'єкцій.

Ванкоміцин-Тева вводять внутрішньовенно, краплинно, зі швидкістю не більш 10 мг/хв, при тривалості інфузії не менш 60 хв. Дорослим препарат призначають по 500 мг кожні 6 год або по 1000 мг кожні 12 год (30 мг/кг/день).

Для дітей звичайна доза ванкоміцину становить 10 мг/кг маси тіла, яку вводять кожні  6 год. Для новонароджених  і дітей раннього віку вікова добова доза може бути нижчою. Як для новонароджених, так і для дітей раннього віку рекомендують введення у початковій дозі 15 мг/кг маси тіла, а потім - по 10 мг/кг маси тіла кожні 12 годин для новонароджених у перший тиждень життя і кожні 8 год для дітей віком до 1 місяця.

Побічна дія. Під час або одразу після швидкого введення препарату можуть виникати анафілактоїдні реакції (гіпотензія, утруднення та порушення дихання, кропив'янка, свербіж, чхання). Можуть спостерігатися також припливи крові до верхньої половини тулуба, біль і м'язовий спазм у грудях і спині, що проходять, як правило, протягом приблизно 20 хв, але в окремих випадках - протягом декількох годин. До числа інших побічних ефектів, що спостерігаються рідше, особливо при порушенні рекомендованої швидкості або кратності введення препарату, відносяться ниркова недостатність, азотемія, інтерстиціальний нефрит, порушення слуху, запаморочення, шум у вухах, оборотна нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, пропасні реакції, нудота, озноб, висипи (включаючи ексфоліативний дерматит), синдром Стівенса-Джонсона (бульозна ексудативна еритема), васкуліт, флебіт у місці введення.

Передозування. Передозування характеризується посиленням вираженості побічних явищ. У такому разі рекомендується припинення застосування препарату, що, як правило, сприяє усуненню токсичних явищ. При розвитку тяжких побічних явищ рекомендується загальзміцнювальне лікування, спрямоване на підтримання адекватної клубочкової фільтрації. Ванкоміцин-Тева погано виводиться методом діалізу.

Особливості застосування. У хворих з порушенням функції нирок та у людей похилого віку режим дозування підбирається індивідуально і коригується урахуванням значень кліренсу креатиніну.

Слід уникати призначення Ванкоміцину-Тева пацієнтам з порушенням слуху. Якщо призначення препарату  таким пацієнтам необхідне, то дозу  підбирають відповідно до рівня ванкоміцину в крові. Спочатку зниженню слуху може передувати шум у вухах. Ризик зниження слуху більший у людей похилого віку. Як показує практика застосування інших антибіотиків, глухота може розвиватися, незважаючи на припинення лікування.

У хворих з порушенням функції нирок  та у літніх пацієнтів необхідно періодично контролювати функцію нирок і стан слуху, визначати рівень ванкоміцину в сироватці крові.

Через небезпеку розвитку некрозу Ванкоміцин-Тева вводять тільки внутрішньовенно. Для зменшення небезпеки розвитку некрозу препарат вводять у формі розведеного розчину по черзі у різні вени.