Вірусна геморагічна хвороба кролів

гостро протікає висококонтагіозна хвороба, що характеризується явищами геморагічного діатезу у всіх органах, особливо в легенях і печінці.

Збудник хвороби РНК-вірус сімейства Caliciviridae. Розмір віріона 28-37 нм, ікосаедральной форми, високовірулентен. Вірус здатний викликати утворення в організмі тварини віруснейтралізуючою, комплементсвязивающіх, антігемагглютінірующіх антитіл. Вірус стійкий до ефіру, хлороформу, інактивується 0, 1%-ним розчином формаліну протягом доби. Епізоотологія. чутливі тільки кролики незалежно від породи і статі. Вірусна геморагічна хвороба кролів уражає молодняк з 2- місячного віку Більш сприйнятливими до захворювання є кролі 3 – 5-місячного віку, а на початку спалаху хвороби— племінні самки та самці. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які починають виділяти вірус з усіма секретами та екскретами вже через 24 год після зараження. Факторами передавання збудника можуть стати трупи загиблих тварин, шкурки та пух хворих кролів, а також корми, вода, предмети догляду, підстилка. Зараження відбувається в основному респіраторним шляхом при спільному утриманні хворих і здорових тварин.Сприятливими факторами поширення збудника є: завезення інфікованих тварин, що знаходяться в інкубаційному періоді, стадії реконвалесценції або вірусоносійства; контакт здорових кролів з інфікованими тваринами на виставках, ярмарках, ринках, при злучки; використання без дезобробки інфікованого транспорту для перевезення кроликів, сировини або кормів; концентровані корми, інфіковані в заготівельних пунктах збудником інфекції при прийомі інфікованих шкурок кролів; рослинні корми, інфіковані хворими кроликами.Вираженої сезонності при цій хворобі немає, для неї характерна стаціонарність. Захворюваність досягає 70% при 90%-ної летальності.. Клінічні ознаки. У кроликів інкубаційний період триває 48 години, іноді до 120 годин, клінічно хвороба майже не проявляється.При надгострий перебігу зазвичай зовні здорові кролики здійснюють кілька судомних рухів кінцівками і гинуть.При цьому температура тіла в межах норми, апетит збережений.При гострому перебігу хвороби через 2 діб після інфікування у кроликів з'являються ознаки пригнічення, розлади нервової системи, збудження, закидання голови назад, розлад дихання, тварини стогнуть і пищать. Незадовго до смерті з носових отворів з'являються жовто-червоного кольору закінчення. Тривалість хвороби 24-48 годин. Діагноз ґрунтується на основі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатів лаб. досліджень.Для масового швидкого обстеження використовують метод Ко-аглютинації на скляній пластинці за наявності бактерій золотистого стафілокока. Остаточний діагноз установлюють після виділення вірусу, індикації його за РІФ і РГА, ідентифікації за РЗГА, проведення біопроби на дорослих кролях. В\м або п\ш зараження 10 %-ю суспензією печінки, взятої від загиблого кроля, спричинює загибель піддослідних кролів упродовж 48 – 72 год. Диф.діаг. необхідно диференціювати від пастерельозу, сальмонельозу, колібактеріозу, міксоматозу, еймеріоза, отруєнь та ін. Профілактика Для запобігання занесенню збудника хвороби ззовні не допускається будь-яких господарських зв’язків з неблагополучними щодо вірусної геморагічної хвороби господарствами. Племінних самок і самців завозять лише з благополучних щодо інфекційних хвороб ферм, новопридбаних тварин витримують упродовж 1 міс на профілактичному карантині. Для обслуговування тварин допускають персонал, який не має кролів в особистому господарстві. Забезпечують чітке виконання основних санітарно-гігієнічних вимог щодо догляду, утримання та годівлі кролів. ліквідація. У разі появи захворювання господарство оголошують неблагополучним щодо вірусної геморагічної хвороби кролів і вводять карантинні обмеження. Припиняють реалізацію кролів та продуктів їх забою, будь-які переміщення всередині господарства, вивезення та завезення на ферму кролів. Усіх хворих кроленят до 2-місячного віку забивають на місці безкровним методом і разом зі шкуркою знищують. Дорослих здорових кролів забивають на м’ясо, тушки проварюють і реалізують у межах неблагополучної адміністративної території. Всіх умовно здорових кролів негайно щеплюють вакциною проти вірусної геморагічної хвороби кролів. Гній, залишки кормів, малоцінний інвентар спалюють. Проводять зволожування 1-2 %-м розчином кальцинованої соди всіх доступних поверхонь крільчатника, механічне очищення та дезінфекцію їх 2 %-м гарячи розчином їдкого натру, 2 – 3 %-м розчином формальдегіду або проясненим розчином хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору. Дезінфекцію крільчатників проводять 2 – 3 рази з експозицією не менш як 3 год. Закриті кролячі приміщення можна дезінфікувати аерозолями формальдегіду. Годівниці, напувалки та окремо дрібний інвентар знезаражують шляхом занурювання на 3 год в 1 %-й розчин формальдегіду або прояснений розчин хлорного вапна, розчин нейтрального гіпохлориту кальцію, що містить 3 % активного хлору, розчин глутарового альдегіду. Карантинні обмеження з неблагополучного господарства знімають через 15 діб після останнього випадку захворювання чи забою кролів, проведення запобіжних щеплень та остаточної дезінфекції. Подальше комплектування господарства здійснюють тільки кролями, вакцинованими проти вірусної геморагічної хвороби.

Сап інфекційна хвороба однокопитних тварин, що характеризується лихоманкою, виснаженням і розвитком в паренхіматозних органах , частіше в легенях, на слизових оболонках і шкірі сапних вузликів і виразок. Збудник — Pseudomonas mallei — грамнегативна па­личка, яка не утворює спор, розміром 1—5 х 0,3—0,8 мкм. Росте на звичайних середовищах із 1—5% гліцерину. Сонячне проміння вбиває збудника через 24 год, нагрівання до температури 80 °С — через 5 хв. У носовому слизі бактерії гинуть через 7—15 діб. Збудник чутливий до розчинів фенолу, їдкого натру, креоліну. Епізоотологія сапу. Сприйнятливі коні, осли, мули,верблюди, лошаки, рідше хворіють верблюди і хижі тварини (в зоопарках). Хворіє і людина. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, в тому числі коні з хронічним і латентним сапом, що не мають клінічних ознак. Виділяють збудник з ексудатом з носу,повітря при кашлі, ексудат з шкірних виразок. Зараження: аліментарно ,аерогенно, геніально і внутрішньоутробно-рідко,прямим і непрямим контактом. Факторами передачі є контаміновані корм, воду, гній, підстилку, збрую та ін. Хвороба проявляється спорадично або у вигляді епізоотичних спалахів. Сап серед сприйнятливих тварин поширюється порівняно повільно, так як при хронічному перебігу, особливо при латентній формі, збудник не завжди виділяється в зовнішнє середовище. При тісному розміщенні коней в погано вентильованих стайнях, а також при пасовищному утриманні хвороба може за короткий час охопити значне поголів'я тварин. Клініка сапу. Інкубаційний період при природному зараженні не перевищує 2-3 тижнів, при експериментальному - 2-5 днів.Перебіг гострий, хронічне і латентний. Розрізняють легеневу, носову і шкірну форми сапу. Легенева форма: підв. Т тіла(рецидивуюча гарячка),зниж. Працездатн.,виснаження,пневмонія,кашель,сухі і вологі хрипи,трахеїт,хриплий голос,афонія. Носова форма: гн-катар. Виділ. З носу жовто-зеленого кольору,в’язкі+кров, кіркі підсохлого ексудату на крилах носа, на сл..об. носа вузлики,виразки з нерівними краями і саловидним дном, зірчасті рубці рожевого кольору або білі,під щелепові лімфовузли збільшені,щільні,горбисті,безболісні, можуть бути зрощені з шкірою і ставати нерухомими. Шкірна форма:на кінціках,череві,грудях у товщі шкіри вузлики- як горошина, Зрощені з шкірою вузлики нерухомі, перетворюються на виразки,потім рубці, лімфат судини потовщені,набряки підшк. Клітк. Тістуватої консистенції. Діагностика сапу. Діагноз на сап ставлять на основі результатів клінічного огляду, серологічних, алергічних,, патолого-анатомічних, а також бактеріоло¬гічних і гістологічних досліджень з урахуванням епізоотологічних даних. Алергічна малеїнізація-фільтрат культури збудника сапу містить прод. Життєдіяльності. Офтальмопроба- 3-4 краплі на конюктиву,+реакція-гнійнокатаральний кон’юнктивіт. Підшкірна проба- 1мл малеїну підшкіру в ділянці підгрудка ,+реакція- Т тіла підвищ до 39,6 і вище,утвор набряку в місці введення.Лабораторні методи:серологічний(РА,РЗК),бактеріологічний,біопроба на морських св.,хом’ячках,гістологічний метод. Техніка офтальмомалеїнізації і правила оцінки реакції.Офтальмопроба- 3-4 краплі на конюктиву,+реакція-гнійнокатаральний кон’юнктивіт. Сап необхідно диференціювати від епі­зоотичного лімфангіту (африканського сапу, бластомікоз), виразково­го лімфангіту та миту. Диференціальними ознаками при виникненні Цих хвороб є негативні результати малеїнізації тварин і серологічних досліджень на сап, а також виявлення криптококів (Cryptococcus farciminosus) у вмісті абсцесів при епізоотичному лімфангіті, наявності стрептококів (Streptococcus equi) в гною при миті та Corynebacterium pseudotuberculesis при виразковому лімфангіті.

Профілактика. Серед основних заходів бороть­би із сапом запобігання занесенню збудника в країну, систематичний контроль за благополуччям поголів'я коней (ослів, мулів), запобігання поширенню хвороби й ліквідації її у разі появи. З метою недопущення занесення на територію країни сапу можна ввозити тільки здорових коней (ослів, мулів) із господарств (територій), благополучних щодо цієї хвороби з дотриманням ветеринарно-санітарних правил, установ­лених Департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Тварини, які надходять по імпорту, підлягають карантинуванню й обстеженню на сап у країні постачальника .Це поголів'я карантинують протягом ЗО діб і обсте­жують на початку й у кінці строку карантинування, застосовуючи клінічний огляд, очну малеїнову пробу, дослідження сироватки крові в РЗК. Коней, яких експортують, обстежують згідно з вимогами країни-імпортера. У разі одержання при обстеженні позитивних ре­зультатів у РЗК при негативних показниках інших досліджень на сап допускається використовувати таких тварин без обмежень у середині країни. Вивезення їх за межі країни заборонено. Всіх дорослих коней (ослів, мулів), що знаходяться у власності організацій, індивідуаль­них підприємців, селянських (фермерських) господарств і громадян суб'єктів України, обстежують на сап один раз на рік, застосовуючи клінічний огляд, дослідження сироватки крові в РА або проводячи малеїнову пробу. На всій території країни коні (осли, мули) не раніше як за ЗО діб до продажу (переведення) в інші господарства (організації) підлягають клінічному огляду й дослідженню сироватки крові у РЗК. Ліквідація. При виявленні тварин, хворих на сап, негайно повідомляють про це управління ветеринарної медицини області й вживають заходів для виявлення джерела збудника інфекції. Населений пункт (при табунно­му утриманні — табун) оголошують неблагополучним щодо сапу і встановлюють карантин. Усіх коней (ослів, мулів) у неблагополучно-му щодо сапу пункті кожні 7—8 діб піддають клінічному огляду й досліджують сироватку крові в РЗК. У неблагополучному пункті всіх тварин з позитивним результатом будь-якого дослідження вважають хворими на сап і забивають. Туші спалюють на місці забою без зняття шкури й розтину. Інших коней (ослів, мулів), що були в контакті з хворими тваринами, відправляють автотранспортом із водонепроник­ним кузовом на санітарну бойню м'ясокомбінату. Продукти забою використовують згідно з діючими Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів. Для дезінфекції приміщень та предметів догляду за тваринами застосовують розчин хлорного вапна, який містить не менше 3% ак­тивного хлору, 20%-ну суспензію свіжогашеного вапна або 4%-й гаря­чий розчин їдкого натру з розрахунку 0,5 дм3 на 1 м2, експозиція 2 год. Рідкі стічні води засипають хлорним вапном із розрахунку 200 г/дм3 і перемішують. Населений пункт оголошують благополучним щодо сапу в уста­новленому порядку через 2 міс після останнього випадку виявлення й забою хворих тварин, що були з ними в контакті, при одержанні за цей період негативних результатів клінічного огляду, дослідження сиро­ватки крові у РЗК і виконанні комплексу заключних заходів щодо знищення збудника хвороби в навколишньому середовищі.