24

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

УКРАЇНИ

ПРИРОДНИЧО ГУМАНІТАРНИЙ КОЛЕДЖ

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ «Право»

КАФЕДРА УП-00 «НАИМЕНОВАНИЕ КАФЕДРЫ»

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК І ЖІНОК, ЯКІ МАЮТЬ МАЛОЛІТНІХ ДІТЕЙ»

Виконала: студентка 3го курсу 32 группи

денної форми навчання спец. право

підпис Балога Д.Т.

научный руководитель: _______________

уч. ст., уч. зв.

___________ ________________________

подпись ф.и.о.

ДОПУСКАЕТСЯ КЗАЩИТЕ

Зав. кафедрой УП-00 «Наименование кафедры»

д.ю.н., проф. ________________ И.О. Фамилия

«_________» ________________ 20 ____ г.

Зміст:

1.Вступ:

• злочинність в Україні;

• злочинність серед жінок.

2.Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей.

3.Підстави застосуваннязвільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей.

4. Застосування інститутузвільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, та його роль удосягненні цілей кримінальної відповідальності.

5.Висновок.

6.Використана література.

ВСТУП

Метою і завданням курсової роботи являєтьсярозгляданняролі та значення інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей. Спочатку хотілося б розпочати розмову з головної проблеми з якої випливає вся сутність теми, а саме про злочинність в Україні та скоєння його жінками.

Однією із відчутно значущих соціальних проблем для України єзлочинність. В умовах реформування соціального життя та економіки країниїїнебезпечність збільшується, особливо у стратегічно важливих сферах:

кредитно-фінансовій, зовнішній торгівлі, приватизації, зв’язку,

валютному регулюванні, торгівлі нерухомістю, металами, зброєю та ін.

Процес збільшення загрози злочинності притаманний багатьом країнам

світу. За даними Четвертого огляду ООН, злочинність у світі в середньому

збільшується на 5% на рік, тоді як населення збільшується на 1-1,2%.

Провівши аналіз злочинів корисливої та корисливо-насильницької

спрямованості серед жінок у нашійкраїні, їх впливу на інші види

злочинності, можна зазначити, що сьогодні ще є недостатнім рівень наукової

розробки цієї актуальної проблеми. Недооцінка значимості вивчення цього

питання може негативно вплинути на загальний рівень злочинності у

державі.

Ізоляція від економічного виробництва та суспільної діяльності, залежність жінки від чоловіка протягом усього періоду розвитку людства, зумовлювало побутовий характер жіночої злочинності, що виражалося у скоєнні жінками переважно насильницьких злочинів. Із виникненням капіталістичних відносин, включенням жінки у промислове виробництво, активізацією її громадського життя, наближенням соціальних умов життя до становища чоловіків, злочини корисливої спрямованості стають традиційно переважаючими серед жінок-злочинниць.

Правовий аналіз корисливої та корисливо-насильницької злочинності свідчить, що на законодавчому рівні в Україні розроблена система заходів охорони майнових прав особи, її життя та здоров’я, що відповідає передовим тенденціям розвитку сучасного законодавства та світової кримінальної науки.

В Україні фіксується тенденція до зростання як жіночої злочинності взагалі,

так і жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької

спрямованості, а також: посилення жорстокості, насильства при вчиненні

таких злочинів жінками; усе більша заміна ролі жінок з пасивної виконавиці,

підсобниці у скоєнні цих злочинів на роль ініціатора й організатора;

зростання кількості суто жіночих груп і груп з перевагою в їх складі жінок;

зближення особливостей чоловічої і жіночої злочинності, в тому числі за

способами вчинення злочинів і за способами насильницьких дій.

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей

Звільнення від відбування покарання застосовується дозасудженої,яка має сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливістьсамостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органомкримінально-виконавчоїсистеми за місцем проживання.Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смертісуд залежно від поведінки засудженої може звільнити її відпокарання або замінити його більш м’яким покаранням чинаправити засуджену для відбування покарання, призначеногоза вироком. У цьому разі суд може повністю або частковозарахувати у строк відбування покарання час, протягом якогозасуджена не відбувала покарання.

Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання,відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок,зникла з місця проживання або ухиляється від вихованнядитини, догляду за нею, або систематично вчинюєправопорушення, що потягли за собою адміністративністягнення і свідчать про небажання стати на шляхвиправлення, суд може за поданням контролюючого органунаправити засуджену для відбування покарання, призначеногоза вироком.Якщо в період звільнення від відбуванняпокарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їйпокарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цьогоКодексу.

Застосування до вагітних жінок і жінок, які народили дітейпід час відбування покарання, звільнення від відбуванняпокарання пов’язано з недоцільністю подальшого відбуванняними покарання.

Вагітність як специфічний фізіологічний стан, а такожфізіологічний та психічний стан жінки, який виникає післянародження нею дитини, можуть суттєво ускладнити відбуванняними покарання і досягнення його мети. Тому застосуванняцього виду звільнення від відбування, покаранняобумовлюється:

1. необхідністю створити жінці та її дитині максимальносприятливі умови для проживання;

2. можливістю досягнення мети покарання без подальшогойого відбування.

Умовами застосування передбаченого ст. 83 звільнення відвідбування покарання є:

1. засудження жінки до обмеження волі або позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини;

2. стан її вагітності або народження нею дитини під часвідбування покарання;

3. наявність у неї сім’ї або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або наявність у неї можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

Належні умови длявихованнядитини включають зокрема відповідні житлові умови, матеріальні можливості для забезпечення повноцінного життя та розвитку дитини, зростання дитини в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Звільнення від відбування покарання визначається межами строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами (про ці строки див. коментар до ст. 79) і до досягнення дитиною трирічного віку. Максимальним таким строком може бути три роки і 56 (а щодо окремих категорій жінок — 70 або 90) днів.

Ч. З ст. 83 передбачає обов’язковість здійснення контролю за поведінкою жінок, звільнених від відбування покарання. Його суб’єктами є органи кримінально-виконавчої системи за місцем проживання засудженої. У разі неналежної поведінки засудженої у межах вказаного вище строку цей орган вносить подання до суду про направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком суду.

Ч. 4 ст, 83 передбачає різні варіанти вирішення судом подальшої долі засудженої залежно від її поведінки після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини. Так:

1. вона може бути звільнена від покарання за умови, що своєю поведінкою вона довела своє виправлення;

2. призначене їй покарання може бути замінене більш м’яким за умови, що засуджена стала на шлях виправлення і його продовження може відбуватись в умовах більш м’яких видів покарання;

3. вона може бути направлена для відбування покарання, призначеного за вироком, якщо поведінка засудженої засвідчила про її небажання стати на шлях виправлення.

У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

У межах зазначеного вище строку, тобто до досягнення дитиною трирічного віку, засуджена згідно з ч. 5 ст. 83 може бути направлена для відбування покарання, призначеного за вироком, за умови, якщо вона:

1. відмовляється від дитини;

2. передала її у дитячий будинок;

3. зникла з місця проживання;

4. ухиляється від виховання дитини і догляду за нею;

5. систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажаннястати на шлях виправлення (про поняття таких правопорушень див. коментар до ст.78).

Вчинення засудженою в період звільнення від відбування покарання нового злочину відповідно до ч. 6 ст. 83 тягне за собою призначення їй покарання за правилами,

передбаченими ст. ст. 71 -72.КПК (ст. ст. 407-1, 408-3). КЗГЦст. 179).

Закон Україна Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від28лютого 1991. (ст. ЗО)Закон України ^Про державнудопомогу сім’ям з дітьми від 22 березня 2001 р. Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 200Ір. (ст.ст. І, 4,8,12).